Справа № 120/4074/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
11 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 (далі - позивач 1, 2) до Калинівської міської ради Вінницької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (далі - третя особа) про визнання протиправними та скасування рішення,
позивачі 12.11.2018 звернулись із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Калинівської міської ради від 28.04.2006 №307 та від 28.05.2006 №317 та поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2019 в задоволенні заяви позивачів про поновлення строку звернення до суду відмовлено.
Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Калинівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач 2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що оскаржувані рішення відповідача не друкувались у засобах масової інформації, позивачам не надавались, при засіданні ради про їх прийняття не оголошувалось і в самому протоколі про наявність оскаржуваних рішень не вказано.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Предметом позову є рішення Калинівської міської ради №307 від 28.04.2006 "Про надання дозволу на будівництво сараю та вбиральні гр. ОСОБА_6." та №317 від 28.05.2008 "Про внесення змін до рішення виконкому №307 від 28.04.2006".
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачі зазначають, що про вказані рішення їм стало відомо лише 23.08.2018, коли ОСОБА_3 отримала від Калинівської міської ради відповідь на звернення від 20.08.2018 за №02-12-1251.
Згідно витягу з протоколу 27 сесії 7 скликання від 21.09.2017 щодо обговорення питання "Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6.", позивачі були присутні під час розгляду даного питання.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачам станом на 21.09.2017 було відомо про оскаржувані рішення, що є предметом позову у даній справі, проте, до суду з позовом вони звернулися лише 12.11.2018, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
На момент прийняття оспорюваних рішень строк звернення до адміністративного суду було визначено статтею 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Відповідно до положень частини 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.17), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Статтею 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивачів до суду з даним позовом) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вказувалось вище, позивач 2 - ОСОБА_3 була присутньою під час 27 сесії 7 скликання де обговорювалось питання "Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6.", що підтверджується копією витягу з протоколу від 21.09.2017. На вказаній сесії оскаржувані позивачем рішення не оголошувались, проте, було повідомлено, щодо підроблення підпису акту винесення меж земельної ділянки в натурі та вказувалось, що на комісію не надано правовстановлюючих документів про реєстрацію права власності, оскільки гр. ОСОБА_5 не набула права власності на окреме виділене майно.
Тобто, з цього моменту позивач знала про вчинення дій ОСОБА_6 для надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та мала можливість ознайомитись з документами щодо встановлення ОСОБА_6 будівельних споруду, зокрема з оскаржуваними рішеннями.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з 21.09.2017 позивач 2 мав можливість вжити заходів для встановлення наявності чи відсутності порушених прав, при цьому, не вжиття скаржником таких заходів свідчить про зловживання ним процесуальними правами.
Відтак, позивачем 2 не зазначено обґрунтованих причин пропущення строку звернення до адміністративного суду та не надано доказів на підтвердження того, що існували певні об'єктивні обставини, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк.
Крім того, позивач оскаржуючи рішення виконкому Калинівської міської ради прийняті 2006 року звернувся до суду з даним позовом лише 12.11.2018, тобто більше 12 років, при цьому, скаржником не надано доказів які позбавили позивача можливості вчасно звернутись до суду.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на вищевказане, а також приймаючи до уваги наведену практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що неналежне використання позивачем 2 наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, відтак, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженню згідно ст. 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 березня 2019 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Залімський І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.