Справа № 823/1717/17 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко
20 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряної Алли Анатоліївни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни та ОСОБА_4 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука Сергія Володимировича, старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряної Алли Анатолівни про визнання протиправними і незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 (далі - Позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - Відповідач-1, ТУ ДСА у Черкаській області), в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни (далі - Відповідач-2, в.о. голови суду), заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука Сергія Володимировича (далі - Відповідач-3, заступник керівника апарату), старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряної Алли Анатолівни (далі - Відповідач-4, старший секретар) про:
- визнання протиправними дій ТУ ДСА у Черкаській області щодо утримання із суддівської винагороди за 17 та 18 травня 2017 року та зобов'язання ТУ ДСА у Черкаській області виплатити грошові кошти в сумі невиплаченої суддівської винагороди за 17 та 18 травня 2017 року;
- визнання протиправними та незаконними дії в.о. голови суду щодо накладення резолюції на доповідні записки від 17 та 18 травня 2017 року про надання письмових пояснень суддею Кравчуком В.М., а також визнання протиправними та незаконними дії в.о. голови суду щодо внесення шляхом підписання недостовірних даних до табелю обліку використаного робочого часу у травні 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди;
- визнання протиправними та незаконними дії заступника керівника апарату щодо складання та подання доповідних записок від 17 та 18 травня 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди;
- визнання протиправними та незаконними дії старшого секретаря щодо внесення шляхом підписання недостовірних даних до табелю обліку використаного робочого часу у травні 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії в.о. голови суду щодо внесення недостовірних даних шляхом підписання табелю обліку використаного робочого часу ОСОБА_4 у травні 2017 року;
- визнано протиправними дії старшого секретаря щодо внесення недостовірних даних до табелю обліку використаного робочого часу ОСОБА_4 у травні 2017 року;
- визнано протиправними дії ТУ ДСА у Черкаській області щодо утримання грошових коштів із суддівської винагороди ОСОБА_4 за 17 та 18 травня 2017 року.
- зобов'язано ТУ ДСА у Черкаській області виплатити ОСОБА_4 грошові кошти в сумі невиплаченої суддівської винагороди за 17 та 18 травня 2017 року з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, недотримання суддею правил внутрішнього трудового розпорядку може бути підставою для направлення відповідних доказів до Вищої ради правосуддя після обговорення даного питання на зборах суддів. Звернув увагу, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання обліку робочого часу судді, перебування останнього на робочому місці, а тому дії в.о. голови та старшого секретаря щодо внесення відомостей про внесення тривалості робочого часу до табелю обліку є протиправними. Крім того, суд зауважив, що розпорядження від 18.05.2017 року №2 та складені на його виконання документи не узгоджуються з хронологією подій. Поряд з викладеним, суд підкреслив, що ТУ ДСА у Черкаській області не наділене повноваженнями самостійно визначати чи зменшувати розмір суддівської винагороди, оскільки це є порушенням права судді на її отримання. При цьому приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обрахунок робочого часу суддів визначається днями, а не годинами.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що заступник керівника апарату, виявивши відсутність Позивача на роботі, правомірно звернувся до в.о. голови суду з доповідними записками. Крім того, факти неповідомлення ОСОБА_4 в.о. голови суду про відсутність на роботі свідчать, що останній правомірно наклав резолюції на доповідні записки та виніс розпорядження від 18.05.2017 року №2
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Позивачем не зазначено, які нормативні акти були порушені при складанні табелів обліку робочого часу, а тому, оскільки доказів перебування на робочому місці ОСОБА_4 не надано, дії посадових осіб суду щодо складення табелю є правомірними. Стверджує, що в акті від 18.05.2017 року допущено описку у часі його складання, а саме помилково зазначено 13:15 замість 17:15. Поряд з цим, зауважує, що у табелі обліку використання робочого часу щодо суддів були внесені достовірні відомості, що стало підставою для нарахування ТУ ДСА у Черкаській області грошової винагороди у меншому розмірі.
Крім того, вважаючи рішення суду таким, що не відповідає нормам права, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що суддівська винагорода є формою оплати праці. При цьому наголошує, що суд першої інстанції, правильно встановивши, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не регламентує питання обліку робочого часу та перебування на робочому місці, суперечить сам собі, вказуючи на те, що облік робочого часу судді за вказаним законом визначається днями, а не годинами. Звертає увагу, що ТУ ДСА у Черкаській області здійснює нарахування і виплату суддівської винагороди на підставі наданих судом документів за умови перебування судді на робочому місці та фактичного виконання ним обов'язків. Стверджує, що в акті від 18.05.2017 року допущено помилку щодо часу його складання. Підкреслює, що суддя відмовився надавати будь-які пояснення щодо відсутності його на робочому місці, а тому до табелю включено відомості щодо фактично відпрацьованих годин. Крім іншого, наголошує, що ОСОБА_4 був присутній на зборах суддів і був обізнаний з наявністю в автоматизованій системі документообігу суду табелю обліку робочого часу та порядку внесення інформації до нього.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 року.
Крім того, на вказане судове рішення Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у ній нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що на момент прийняття розпорядження від 18.05.2017 року №2 доповідних записок не існувало і не могло існувати, оскільки 17:15 не настали. Звертає увагу, що правила внутрішнього трудового розпорядку були затверджені головою суду, а не рішенням зборів суддів, а відтак вони є нечинними. Стверджує, що фактично розпорядження від 18.05.2017 року №2 були прийнято до закінчення робочого дня 18.05.2017 року, а відтак воно не могло стосуватися обставин, які мали місце після 13:15. Наголошує, що відповідачами не обґрунтовано, чому Позивачу не було надано для ознайомлення доповідну записку від 17.05.2017 року, адже 18.05.2017 року останній перебував на робочому місці.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання в.о. голови суду про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України «Про призначення суддів» №250/2011 від 02.03.2011 року ОСОБА_4 призначено строком на п'ять років на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області.
Наказом Шполянського районного суду Черкаської області від 14.03.2011 року №21 ОСОБА_4 зарахований до штату Шполянського районного суду Черкаської області. Повноваження здійснювати судочинство у межах п'ятирічного терміну завершилися у Позивача 02.03.2016 року, у зв'язку з чим останній перебуває у штаті суду як суддя, який не здійснює судочинство.
На підставі доповідних записок заступника керівника апарату від 17.05.2017 року (т. 1 а.с. 85) та від 18.05.2017 року (т. 1 а.с. 86) в.о. голови суду 18.05.2017 року було прийнято розпорядження №2 «Про створення спеціальної комісії для з'ясування причин відсутності на роботі судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчука В.М.», яким приписано:
- створити спеціальну комісію, уповноважену зафіксувати факт відсутності судді Кравчука В.М. на роботі 17.05.2017 року з 16:00 до 17:15 та 18.05.2017 року з 14:30 до 16:30 та з 16:40 до 17:15 шляхом складання відповідного акту (далі - комісія) у складі, за згодою працівників суду: Кравченка В.Ю. - судового розпорядника; Задніпряної А.А. - старшого секретаря; Сотули М.О. - головного спеціаліста (п. 1);
- спеціальній комісії зафіксувати факт відсутності судді Кравчука В.М. на роботі 17.05.2017 року з 16:00 до 17:15 та 18.05.2017 року з 14:30 до 16:30 та з 16:40 до 17:15 шляхом складання акту «Про відсутність на роботі» (п. 2);
- спеціальній комісії встановити причини відсутності судді Кравчука В.М. на роботі та відібрати від нього письмові пояснення (п. 3).
Спеціальною комісією 18.05.2017 року о 13:15 складено акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі 17.05.2017 року з 16:00 до 17:15 без поважних причин (т. 1 а.с. 81).
Крім того, спеціальною комісією 18.05.2017 року о 17:15 складено акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі 18.05.2017 року з 14:30 до 16:30 та з 16:40 до 17:15 без поважних причин (т. 1 а.с. 82).
19.05.2017 року вказаною комісією складено акт про відмову судді Кравчука В.М. надати пояснення причин відсутності на роботі 17.05.2017 року та 18.05.2017 року (т. 1 а.с. 83).
Згідно табелю обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області за травень 2017 року, який підписаний в.о. голови суду та старшим секретарем суду, кількість відпрацьованих годин ОСОБА_4 17.05.2017 року склала 7, а 18.05.2017 року - 5 годин 40 хвилин (т. 1 а.с. 87).
З урахуванням наведеного, як вбачається зі змісту листа ТУ ДСА у Черкаській області від 14.07.2017 року №971-04/17 (т. 1 а.с. 8), направленого на запит ОСОБА_4 від 23.06.2017 року №1.10/22/2017, за 17.05.2017 року та 18.05.2017 року згідно табелю обліку використання робочого часу у травні 2017 року Позивачу було нараховано заробітну плату за фактично відпрацьований час, що становив менше 8 годин, а різниця між виплаченою заробітною платою та передбаченою становить за 17.05.2017 року - 100,00 грн. та за 18.05.2017 року - 282,39 грн.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз ст. ст. 43, 130, 130-1 Конституції України, ст. ст. 24, 126, 127, 151, 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 4.3 Положення про територіальне управління ДСА України у Черкаській області, затвердженого головою ДСА України 25.09.2015 року, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на характер суддівської винагороди та суперечливість відомостей табелю обліку робочого часу.
З такими висновками судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 155 Закону організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
Відповідно до п. 5.1 Розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку в Шполянському районному суду Черкаської області, затверджених головою Шполянського районного суду Черкаської області 02.03.2013 року (далі - Правила), тривалість робочого часу працівників суду складає 40 годин в тиждень, у тому числі: пн-чт з 08 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв., пт. з 08 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., обідня перерва з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.
Згідно п. 5.8 Розділу 5 Правил судді повідомляють голову суду про свою відсутність на роботі у письмовій формі або засобами телефонного зв'язку.
Пунктом 10.1 Розділу 10 Правил передбачено, що контроль за виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку покладається на керівника апарату суду.
Приписи абз. 1 п. 18 розділу ІІІ Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів, затвердженого наказом ДСА України від 28.09.2012 року № 115, визначають, що на час відсутності керівника апарату суду чи неможливості здійснювати ним своїх повноважень з інших причин його обов'язки виконує один із заступників керівника апарату суду відповідно до встановленого керівником апарату суду розподілу обов'язків.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, заступник керівника апарату, виявивши відсутність ОСОБА_4 на робочому місці, діяв правомірно, звернувшись до в.о. голови суду з відповідними доповідними записками, а отже і підстави для визнання протиправними дій заступника керівника апарату відсутні.
Посилання ОСОБА_4 на те, що дані Правила всупереч вимог п. 1 ч. 5 ст. 126 Закону затверджені головою Шполянського районного суду Черкаської області, а не зборами суддів, а відтак є нечинними, колегією суддів оцінюється критично, оскільки доказів оскарження в установленому порядку вказаних Правил матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Відтак, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що Позивач повідомив Відповідача-4 про причини відсутності на робочому місці, останнім правомірно накладені резолюції на доповідні записки Відповідача-3 та винесено розпорядження №2 від 18.05.2017 року.
При цьому судова колегія вважає помилковим твердження ОСОБА_4 про те, що на момент прийняття даного розпорядження доповідних записок від 17.05.2017 року та від 18.05.2017 року не існувало, адже належними і допустимими доказами відповідні обставини не підтверджуються, а самі доповідні записки не містять часу їх складання.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 130-1 Конституції України, для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.
Частинами 1-3 ст. 126 Закону встановлено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.
Згідно ч. 1 ст. 127 Закону організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з'їзд суддів України.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що компетенція щодо вирішення питань внутрішньої діяльності суддів належить виключно суддівському самоврядуванню - зборам суддів відповідного суду. При цьому, якщо суддя не дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку суду, голова суду за наслідком обговорення даного питання на зборах суддів суду, має право направити докази недотримання суддею правил внутрішнього розпорядку до Вищої ради правосуддя з метою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в установленому Законом порядку.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Законом не врегульовує питання обліку робочого часу, перебування на робочому місці судді, а тому дії в.о. голови та старшого секретаря щодо внесення відомостей про зменшеної тривалості робочого часу до табеля обліку робочого часу ОСОБА_4 є протиправними.
Крім того, Черкаський окружний адміністративний суд вірно звернув увагу на невідповідності розпорядження в.о. голови суду №2 від 18.05.2017 року темпоральним рамкам.
Як було встановлено раніше, п. 2 розпорядження уповноважено спеціальну комісію зафіксувати факт відсутності Позивача на робочому місці 18.05.2017 року з 14:30 до 16:30 та з 16:40 до 17:15. Викладене свідчить, що згадане розпорядження повинно було бути прийнято після отримання доповідних записок, а відтак після 17:15 18.05.2017 року.
Однак, зі змісту актів спеціальної комісії вбачається, що остання розпочала свою роботу раніше, зокрема, о 13:15 18.05.2017 року, попри те, що вказані у розпорядженні в.о. голови суду №2 часові періоди не могли настати на момент складання такого акту спеціально комісією, що, у свою чергу, ставить під сумнів зафіксовані в акті відомості.
Посилання старшого секретаря та в.о. голови суду в апеляційних скаргах на те, що такий час складання акту було зазначено помилково, судовою колегією оцінюється критично, оскільки жодними належними і допустимими доказами відповідні обставини не підтверджено.
Крім того, встановленими вище фактами наявності суперечливих відомостей в актах спеціальної комісії спростовується посилання Відповідача-2 та Відповідача-4 в апеляційних скаргах на те, що відомості у табель обліку робочого часу внесені достовірні. При цьому судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (крім суддів Конституційного Суду України) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Наведену позицію підтримано і Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 року у справі № 826/8358/17.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зменшення чи позбавлення судді його суддівської винагороди інакше, ніж у порядку, передбаченого Законом є протиправним.
Згідно ч. ч. 2, 10 ст. 135 Закону cуддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Аналіз змісту положень ст. 135 Закону дає підстави для висновку, що суддівська винагорода має щомісячний характер. Тобто, її виплата не залежить від кількості робочих днів у місяці, водночас така винагорода виплачується за фактично відпрацьований суддею робочий день. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, згадана норма Закону не містить застережень щодо можливості визначення погодинної складової суддівської винагороди з метою здійснення її виплати за фактично відпрацьований час робочого дня.
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що зі змісту табелю обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області за травень 2017 року вбачається, що кількість днів фактичної роботи судді Кравчука В.М. складала 18 (у тому числі 17.05.2017 року та 18.05.2017 року). Викладене, за встановлених вище обставин відсутності можливості виплати суддівської винагороди виходячи з розрахунку погодинної оплати праці, свідчить про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 154 Закону територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Пунктом 4.3 Положення про територіальне управління ДСА України у Черкаській області, затвердженого Головою ДСА України 25.09.2015 року, встановлено, що територіальне управління ДСА України в Черкаській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ТУ ДСА України у Черкаській області та місцевих загальних судів Черкаської області.
Таким чином, як вірно підкреслив суд першої інстанції, ТУ ДСА у Черкаській області не наділене повноваженнями самостійного зменшення суддівської винагороди, оскільки останнє призводить до порушення гарантованого та встановленого Законом права на суддівську винагороду, закріплену як Конституцією України, так і Законом.
З урахуванням наведеного, оскільки у направленому до ТУ ДСА в Черкаській області табелі обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області за травень 2017 року було зафіксовано 18 днів фактичної роботи судді Кравчука В.М., включаючи 17 та 18 травня 2017 року, підстав для зменшення розмір суддівської винагороди в указані дні у Відповідача-1 не було.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряної Алли Анатоліївни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни та ОСОБА_4- залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Карпушова
Повний текст постанови складено « 20» березня 2019 року.