Справа № 320/5941/18 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
20 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови,
У листопаді 2018 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Київській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем Головним управлінням Держпраці у Київській області подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки інспектором було встановлено порушення позивачем вимог ст..107 КЗпП України, а саме, два працівники працювали у святковий день, а відповідні виплати роботодавцем здійснені не були, в ході проведення інспекційного відвідування інспектору не було надано ні заяв працівників, ні наказів щодо надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день, а акт перевірки керівником об'єкта відвідування був підписаний без зауважень.
19.03.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" зареєстровано як юридична особа 28.08.2017 (ідентифікаційний код 41543998, місцезнаходження: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Обухівське шосе, буд. 3), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 27.09.2018 по 28.09.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі направлення від 27.09.2018 №1215 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Каризма КМ" на предмет дотримання вимог законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці було встановлено, що в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 107 КЗпП України на ТОВ "Каризма КМ" плата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі працівникам. Зокрема, згідно табелю обліку робочого часу за червень 2018 року на ТОВ "Каризма КМ" працювали працівники в святковий день 28 червня 2018 року (день Конституції України), а відповідні виплати роботодавцем не здійснено та не надано жодному із них додатковий вихідний день.
За результатами проведеного інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області складено припис від 28.09.2018 №1215/57/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано директора ТОВ "Каризма КМ" до 28.10.2018 усунути виявлені в ході проведення інспекційного відвідування порушення.
Не погодившись із висновками, які викладені в Акті інспекційного відвідування, позивачем було подано до відповідача заперечення до акту інспекційного відвідування, до якого долучив копії заяв працівників та копії наказів, які підтверджують надання працівникам іншого дня відпочинку.
Вказані заперечення були подані до відповідача 02.10.2018 та зареєстровані за вх. №22813/5/18.
Листом від 04.10.2018 №43/2/18/14185 Головне управління Держпраці у Київській області за результатами розгляду заперечення на акт від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ повідомило позивача про те, що підстави для анулювання висновків по акту інспекційного відвідування від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ відсутні.
Також, листом від 01.10.2018 №43/2/18/13888 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача, що о 10 год. 05 хв. 09.10.2018 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
09 жовтня 2018 року відбувся розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
За результатами розгляду акта інспекційного відвідування від 28.09.2018 № КВ 1215/57АВ на вказаному засіданні першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488, відповідно до якої на ТОВ "Каризма КМ" накладено штраф у розмірі 74460,00 грн. за порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 107 КЗпП України.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що сторони трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства, а тому позивачем дотримані мінімальні державні гарантії. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що позивача несвоєчасно повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, а тому відповідачем недотримано вимог п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Державну службу України з питань праці, відповідно до покладених на неї завдань.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п.п. 3 п.4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295) .
Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Відповідно до підпункту 54 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Щодо суті виявленого порушення, а саме обов'язку позивача по додатковій оплаті працівникам за роботу у святковий час колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно до статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Тобто за наявності бажання працівника та роботодавця за роботу у святковий чи неробочий день працівнику взамін подвійного розміру за відпрацьований час можуть бути надано взамін інший день для відпочинку.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 червня 2018 року (святковий день) офіціант ОСОБА_3 та касир-бармен ОСОБА_4 відпрацювали 8 годинний робочий день.
Відповідно до заяви офіціанта ОСОБА_3 від 25.06.2018, останній просив директора ТОВ "Каризма КМ" надати йому за роботу у святковий день 28 червня 2018 року додатковий вихідний 15 грудня 2018 року (а.с.31).
Згідно із заявою касира-бармена ОСОБА_4 від 25.06.2018, остання просила директора ТОВ "Каризма КМ" надати їй за роботу у святковий день 28 червня 2018 року додатковий вихідний 02 жовтня 2018 року (а.с.32).
Наказом директора ТОВ "Каризма КМ" від 25.06.2018 №10/2 на підставі зазначених вище заяв за роботу у святковий день 28 червня 2018 року відповідно до ст. 72 КЗпП України офіціанту ОСОБА_3 надано додатковий вихідний день 15 грудня 2018 року, а касиру-бармену ОСОБА_4 надано додатковий вихідний день 02 жовтня 2018 року (а.с.30).
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачем обраховану відповідно до ст.107 КЗпП України компенсації за роботу в святкові дні, та відповідно відсутності факту порушення трудового законодавства.
Доводи апелянта про згоду позивача з виявленими порушеннями з огляду на відсутність в акті зауваження або заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, в подальшому позивач не погодившись із висновками, які викладені в Акті інспекційного відвідування, подав відповідачу заперечення до акту інспекційного відвідування, до якого долучив копії заяв працівників та копії наказів, які підтверджують надання працівникам іншого дня відпочинку.
Вказані заперечення були подані до відповідача 02.10.2018 та зареєстровані за вх. №22813/5/18.
А тому, позивач скористався своїм правом на подання заперечень до акту інспекційного відвідування та здійснив це своєчасно, а саме не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.
Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громадами.
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Судом першої інстанції встановлено, що листом від 01.10.2018 №43/2/18/13888 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача, що о 10 год. 05 хв. 09.10.2018 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Зазначений лист був отриманий позивачем 09.10.2018 о 10 год. 15 хв., що підтверджується листом зам. нач. відділення пошти від 09.10.2018, а також відомостями сайту "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за №0406004808491.
Відтак, відповідачем порушено процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю, оскільки позивач не повідомлений за п'ять днів до дати розгляду, а повідомлений тільки у день розгляду справи, а саме - 09.10.2018, що призвело до порушення прав позивача на участь у розгляді справи та надання доказів.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Порядком 509 в частині дотримання процедури повідомлення особи про розгляд справи, що є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відтак, постанова про накладення на позивача штрафу від 09.10.2018 №КВ1215/57/АВ/П/ПТ/МГ-ФС-488 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Каризма КМ" до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст підписано 20.03.19.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю.Кучма