19 березня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1487/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року (суддя Конишева О.В., повний текст складено 01.11.2018р.) у справі №808/1487/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо не оформлення паспорту громадянина України у формі паспорта книжечки;
зобов'язати оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_1 на прізвище “Голосова” в зв'язку з одруженням у формі паспортної книжечки.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що 11.10.2017 року уклала шлюб з ОСОБА_2. У зв'язку із цим у позивача виникла необхідність у зміні прізвища, з “Чебан” на “Голосова”, відповідно і у зміні паспорту. 22.02.2018 позивач звернулась до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у зв'язку із зміною прізвища виключно у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Листом від 21.03.2018 Управлінням державної міграційної служби України в Запорізькій області позивачу було відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки та з посиланнями на Положення про Державну міграційну службу, Положення про УДМС, повідомлено про можливість видачі лише паспорта у формі ID-картки. Вказану відмову ОСОБА_1 вважала протиправною, оскільки можливість отримання паспорту у формі «книжечки» передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, яке є чинним на час звернення із заявою до відповідача.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2018 зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року позов задоволено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами
розгляду зразкової справи та які фактично зводяться до того, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, не звернув уваги на те, що подана заява позивача про видачу паспорту не відповідала встановленому зразку, до неї не було додано необхідних документів, зокрема, двох фотокарток, у зв'язку з чим таку заяву відповідачем розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Скаржник вказує на те, що оскільки позивачем не було дотримано необхідної процедури, передбаченої законодавством, водночас, Законами України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації» не передбачено оформлення паспорту у формі книжечки, то лист відповідача, з яким висловив свою незгодо позивач, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні КАС України. З цих підстав відповідач вказує на неможливість застосування у спірних правовідносинах правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у рішенні за результатами розгляду зразкової справи та зазначає про передчасність звернення позивача з даним позовом до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Фактично позиція позивача полягає у тому, що спірні правовідносини між сторонами виникли не з приводу відповідності чи невідповідності заяви про видачу паспорта вимогам закону. У спірних правовідносинах відповідач взагалі заперечував право позивача на отримання паспорту у формі «книжечки». При цьому, позивач зазначає, що подана ним заява про видачу паспорту у повній мірі відповідала встановленому зразку та до неї були долучені необхідні документи, у тому числі дві фотокартки.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1, 11.10.2017 року уклала шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЖС №198559. У зв'язку із цим у позивача виникла необхідність у зміні прізвища, з “Чебан” на “Голосова”, відповідно і у зміні паспорту.
22.02.2018 позивач звернулась до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у зв'язку із зміною прізвища виключно у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом від 21.03.2018 Управлінням державної міграційної служби України в Запорізькій області позивачу було відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки та з посиланнями на Положення про Державну міграційну службу, Положення про УДМС, повідомлено про можливість видачі лише паспорта у формі ID-картки.
Не погоджуючись із відмовою видати паспорт у формі «книжечки», позивач звернулася із позовом до суду.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_3 Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №806/3265/17.
ОСОБА_3 Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
відповідач - територіальні органи ДМС України;
предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п.21 ст.4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17-а.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17-а, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі «книжечки», з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на отримання паспорту у формі «книжечки».
Вказані висновки суду першої інстанції, які і стали підставою для задоволення позову, фактично відповідачем не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем не було дотримано процедуру для отримання паспорту, а саме не надано відповідної заяви встановленого зразку та не долучено до неї необхідних документів, зокрема, 2-х фотокарток.
З приводу таких аргументів відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що по-перше: спірні правовідносини, які розглядалися судом першої інстанції у цій справі, виникли не з приводу відповідності чи невідповідності заяви про видачу паспорта вимогам закону, а саме у зв'язку із позицією відповідача про відсутність у позивача права на отримання паспорта у формі «книжечки». По-друге: такі аргументи відповідача спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що позивач звертався до відповідача із заявою змістом якої є видача паспорту і до вказаної заяви було додано документи, що підтверджують підстави видачі паспорту та дві фотокартки (а.с.7).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у справі №808/1487/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, які визначені ст..329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 19.03.2019р.
Повне судове рішення складено 20.03.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк