20 березня 2019 року м. Житомир справа № 296/12614/18
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.11.2018 № 111 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та виплатити ОСОБА_1 як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, з урахуванням ст. 9, 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позову зазначає, що після повторного проходження медогляду, 08.08.2017 йому була встановлена ІІ група інвалідності і позивач у вересні 2018 звернувся до МО України щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", але йому було відмовлено. Доводи викладені в рішенні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.11.2018 № 111 є безпідставними та незаконними так як групу інвалідності йому встановлено в зв'язку пораненням та контузією яку він отримав під час проходження строкової військової служби в Республіці Афганістан, що підтверджується наданими до заяви документами, а трьох місячний термін поширюється на військовослужбовців, які отримали групу інвалідності пов'язану із захворюванням або нещасним випадком.
Ухвалою від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що для категорії військовослужбовців строкової служби, до якої відноситься позивач, застосовується п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ; оскільки інвалідність позивачу встановлена понад тримісячний термін після звільнення з строкової служби, він не має права на призначення допомоги.
Відповідачем 19.03.2018 подана, відповідно до ч.2 ст. 492 КАС України, заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житомирський обласний військовий комісаріат. Суд залишає цю заяву без розгляду, оскільки вона подана після закінчення п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі, встановлених ч.3 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.11.1987 по 13.02.1989 позивач проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях (а.с. 34).
З витягу із акту огляду у МСЕК № 004615 від 05.06.2007 вбачається, що травма отримана при виконанні обов'язків військової служби в Республіці Афганістан (а.с. 30) у зв'язку з чим, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 25.05.2007.
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського ОВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи.
Листом від 21.10.2015 № 248/3/6/2839 (а.с. 29) Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача, що підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає оскільки дія постанови КМУ від 25.12.2013 № 9875 та нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01.01.2014).
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 782783 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 03.08.2017, причина: поранення, захворювання, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.31).
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського ОВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, захворювання, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 № 111 (а.с. 28) ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, так як інвалідність встановлено понад 3-х місячний термін після звільнення зі служби.
При цьому суд звертає, що позивачем рішення від 14.11.2018 № 111 не надано, а надано рішення від 09.11.2018 № 111, у зв'язку із чим вважає, що у позові невірно вказана дата спірного рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормами ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
В контексті спірних правовідносин, саме пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній у травні 2018 року) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Суд звертає увагу, що до моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) право на одноразову грошову допомогу мали всі особи, в разі встановлення їм інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок вказаних причин, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Тобто, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме з 01 січня 2017 року, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був військовослужбовцем строкової служби, яку він проходив у період з 15.05.1987 по 15.05.1989 на території Республіки Афганістан.
03.08.2017 року позивачу при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності в зв'язку з захворюванням пов'язаним з виконанням ним обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Отже, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що на момент встановлення позивачу ІІ групу інвалідності в зв'язку з захворюванням пов'язаним з виконанням ним обов'язку військової служби, під час проходження строкової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, пройшло три місяці після звільнення зі служби, а тому не має підстав для на виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку із чим спірне рішення відповідача є правомірним, а позов задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена в у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 820/1835/18, від 12.02.19 у справі № 816/1458/18, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Міністерство оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк