ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
18 березня 2019 року Справа № 913/13/19
Провадження № 5/913/13/19
Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01001)
до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (вул.Іванова, б.157, м.Рубіжне Луганської області, 93010)
про стягнення 3 265 160 грн 68 коп.
Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.
Секретар судового засідання Бережна Л.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність №14-210 від 26.10.2018, свідоцтво серія ПТ №1843 ВІД 10.10.2017;
від відповідача: представник не прибув.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради про стягнення пені в сумі 2 087 233 грн 91 коп., 3% річних в сумі 252 342 грн 49 коп. та інфляційних втрат у сумі 925 584 грн 28 коп., всього 3 265 160 грн 68 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1441/16-ТЕ-20 протягом січня - квітня 2016 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 14 528 360 грн 14 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п.6.1 договору. У зв'язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до п.8.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 2 087 233 грн 91 коп., а відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних в загальній сумі 252 342 грн 49 коп. та інфляційні втрати в сумі 925 584 грн 28 коп.
Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі №913/13/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2019.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.02.2019.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2019 закрите підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 25.02.2019.
Ухвалою суду від 25.02.2019 розгляд справи по суті відкладено на 18.03.2019.
У судове засідання 18.03.2019 відповідач не прибув.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд зазначає наступне.
Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач) та Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (споживач, відповідач) 21.12.2015 укладений договір постачання природного газу №1441/16-ТЕ-20, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 8107,6 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях:
МісяцьОбсяг
Січень3110,4
Лютий2711,7
Березень2285,5
І кв.8107,6
Постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 договору).
В п.3.4 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, споживач зобов'язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.5 договору).
Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770 грн 74 коп., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1806 грн 15 коп., крім того ПДВ - 20% - 361 грн 23 коп., всього з ПДВ - 2167 грн 38 коп.
Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).
В п.8.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем умов п.6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, окрім пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Згідно з розділом 12 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
31.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода №1, якою внесено зміни до п.п.1.3, 2.1.5, 3.1, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 7.2 договору. Зокрема, п.3.1 договору викладено у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях ПАТ “Укртрансгаз” або у точці балансового розмежування (для об'єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ “Укртрансгаз”). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ”.
29.01.2016 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою внесено зміни до п.1.3 договору та викладено його в наступній редакції: “За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України” та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України”.
14.03.2016 між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою внесено зміни до п.п.6.1, 8.6, 11.3.1, 11.3.2, 11.3.3, 11.3.4, 11.3.5, 11.3.6 та п.11.9 договору. Зокрема, в п.6.1 договору додано останній абзац в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання змінює строки, терміни та умови розрахунків за цим договором, не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання наступних зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України”; ст.8 доповнено п.8.6 в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, включаючи суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим договором”; п.11.3.4 викладено в такій редакції: “Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не вносять змін до цього договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору”.
31.03.2016 між сторонами була укладена додаткова угода №4, якою внесено зміни до п.п.3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.6.1, 3.6.2, 3.6.3, 5.1, 5.2 договору, доповнено ст.3 п.п.3.7, 3.8, а ст.6 договору п.6.6., доповнено п.7.2 ст.7 пп.8 і 9, доповнено п.7.3 ст.7 договору пп.5, викладено ст.12 у новій редакції. Зокрема, викладено п.5.2 договору у наступній редакції: “Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднанні до газорозподільних мереж становить 1770 грн 74 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2124 грн 89 коп.”; викладено абз.2 п.6.1 ст.6 договору у наступній редакції: “Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу”.
На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього протягом січня 2016 - квітня 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 14 528 360 грн 14 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який останній оплачував несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.35-38), на суму 14 528 360 грн 14 коп.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (в редакції додаткової угоди №4 від 31.03.2016).
Відповідач отриманий газ оплачував несвоєчасно, що підтверджується банківською випискою (а.с.40-42).
Оплата за поставлений газ здійснювалась відповідачем як за рахунок власних коштів, так і на підставі спільних протокольних рішень.
Так, 14.03.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона 4), Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона 5), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (остання сторона) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків №819, відповідно до якого з метою погашення взаємної заборгованості за природний газ а теплопостачання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” сторона 5 перераховує стороні останній кошти у сумі 71949 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 11991 грн 50 коп. за природний газ за січень 2016 року згідно з договором №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015. Грошові кошти перераховані позивачу 29.03.2016.
07.04.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона 4), Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона 5), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (остання сторона) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків №1083, відповідно до якого з метою погашення взаємної заборгованості за природний газ а теплопостачання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” сторона 5 перераховує стороні останній кошти у сумі 1 371 374 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 228562 грн 33 коп. за природний газ за січень 2016 року згідно з договором №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015. Грошові кошти перераховані позивачу 21.04.2016.
18.05.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона 4), Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона 5), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (остання сторона) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків №1491, відповідно до якого з метою погашення взаємної заборгованості за природний газ а теплопостачання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” сторона 5 перераховує стороні останній кошти у сумі 1 019 580 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 169930 грн 00 коп. за природний газ за січень 2016 року згідно з договором №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015. Грошові кошти перераховані позивачу 24.05.2016.
16.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона 4), Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона 5), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (остання сторона) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків №125, відповідно до якого з метою погашення взаємної заборгованості за природний газ а теплопостачання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” сторона 5 перераховує стороні останній кошти у сумі 8 303 383 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 1 383 897 грн 17 коп. за природний газ за січень-квітень 2016 року згідно з договором №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015. Грошові кошти перераховані позивачу 26.01.2017.
Позивачем за позовом заявлені до стягнення за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого в період січень-квітень 2016 року природний газ пеня за період з 16.02.2016 по 25.11.2016 у сумі 2 087 233 грн 91 коп., 3% річних за період з 16.02.2016 по 25.01.2017 у сумі 252342 грн 49 коп., інфляційні втрати за період з березня 2016 по грудень 2016 у сумі 925584 грн 28 коп.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України, ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена ст.625 Цивільного кодексу України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
03.11.2016 був прийнятий Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, відповідно до ст.2 якого дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Таким чином, природний газ є енергетичним ресурсом.
Згідно інформації, розміщеної на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах та комунальних послуг http://www.nerc.gov.ua Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради включно до Переліку ліцензіатів НКРЕКП у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що переходять під регулювання місцевих органів влади.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
З огляду на викладене, суд вважає, що Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради є теплопостачальним підприємством, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.
Частиною 3 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня) (тобто до 30.11.2016), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.11.2016 відповідачем за рахунок власних коштів та на виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків було сплачену позивачу грошові кошти у сумі 6 116 916 грн 56 коп.
З огляду на положення ч.3 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” нараховані позивачем на суму заборгованості 6 116 916 грн 56 коп. пеня, 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.02.2016 по 29.11.2016 підлягають списанню.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №925/1586/17.
Також суд зауважує наступне.
Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується, зокрема ПАТ “НАК “Нафтогаз України”. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” із відповідними змінами (далі - Порядок).
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Отже, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, як вірно вказує скаржник, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.
Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, слід виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на це, оформлення та підписання документів, зокрема спільних протокольних рішень, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
За таких обставин, сторони, підписавши вказані вище спільні протокольні рішення тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором. Отже, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2018 у справі №913/89/19.
Так, відповідно до банківської виписки (а.с.40-42) після 30.11.2016 на виконання укладеного 16.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Луганській області (сторона 1), Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради (сторона 3), Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (сторона 4), Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради (сторона 5), Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (остання сторона) спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків №125 відповідачем перераховано позивачу грошові коти в сумі 8 303 383 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 1 383 897 грн 17 коп. за природний газ за січень-квітень 2016 року згідно з договором №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015. Грошові кошти перераховані 26.01.2017.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивачем здійснено нарахування за зобов'язаннями січня - квітня 2016 року на суму заборгованості, частина якої погашена саме за рахунок вказаного спільного протокольного рішення, що суперечить вищенаведеному, меті та змісту укладеного протокольного рішення.
Таким чином, позивачем необґрунтовано здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 8 303 383 грн 00 коп., яка сплачена відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків №125 від 16.01.2017.
Надаючи правову оцінку укладеної 14.03.2016 між сторонами додаткової угоди №3 суд зазначає наступне.
Зазначеною додатковою угодою внесено зміни до договору постачання природного газу №1441/16-ТЕ-20 від 21.12.2015, зокрема, в п.6.1 договору додано останній абзац в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання змінює строки, терміни та умови розрахунків за цим договором, не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання наступних зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком споживача сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України”; ст.8 доповнено п.8.6 в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком сплатити на користь постачальника неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості, включаючи суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим договором”; п.11.3.4 викладено в такій редакції: “Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не вносять змін до цього договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору”.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частина 3 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №925/1586/17.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Суд зауважує, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.
Наразі зазначені умови укладеної 14.03.2016 між сторонами додаткової угоди №3, в частині внесення змін до п.п.6.1, 8.6, 11.3.4 договору суперечать нормам Бюджетного законодавства, Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” та суті взаємовідносин сторін за укладеними спільними протокольними рішеннями щодо проведення розрахунків за поставлений природний газ, а тому судом до уваги не приймаються.
Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань можливе лише на заборгованість за зобов'язаннями квітня 2016 року у сумі 108060 грн 58 коп., яка погашалась власними коштами відповідача після 29.11.2016 та поза спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків №125 від 16.01.2017.
Господарський суд наводить власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми “Законодавство” з урахуванням здійснених відповідачем оплат:
Місяць надання послугСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грн
Квітень 201625.05.2016108060,5826.05.2016-25.11.201618417100,73
17100,73
Таким чином, стягненню підлягає пеня за період з 26.05.2016 по 25.11.2016 у сумі 17100 грн 73 коп.
Господарський суд наводить власний розрахунок 3% річних зроблений за допомогою програми “Законодавство” з урахуванням здійснених відповідачем оплат:
Місяць надання послугСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Часткова оплатаПеріод нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн
Квітень 201625.05.2016108060,5830.11.2016 у сумі 21247,3426.05.2016-29.11.20161881665,20
86813,2401.12.2016 у сумі 18627,4630.11.201617,12
68185,7802.12.2016 у сумі 15833,9301.12.201615,59
52351,8505.12.2016 у сумі 6540,9302.12.2016-05.12.2016417,16
45810,9206.12.2016 у сумі 22283,8606.12.201613,75
23527,0607.12.2016 у сумі 9248,1807.12.201611,93
14278,8808.12.2016 у сумі 14276,3508.12.201611,17
2,5312.12.2016 у сумі 2,5309.12.2016-11.12.201630
Всього:1701,92
Таким чином, стягненню підлягають 3% річних за період з 26.05.2016 по 11.12.2016 у сумі 1701 грн 92 коп.
Господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми “Законодавство” з урахуванням здійснених відповідачем оплат:
Місяць надання послугСума боргу, грн. Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн.
Квітень 2016108060,5830.11.2016 у сумі 21247,34Червень 2016-жовтень 2016104,023648134347,98
86813,24 Листопад 2016101,81562,64
Всього:5910,62
З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період червень - листопад 2016 року в сумі 5910 грн 62 коп.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково. Стягненню з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягають пеня за період з 26.05.2016 по 25.11.2016 у сумі 17100 грн 73 коп., 3% річних за період з 26.05.2016 по 11.12.2016 у сумі 1701 грн 92 коп., інфляційні нарахування за період червень - листопад 2016 року в сумі 5910 грн 62 коп.
Судовий збір у сумі 48977 грн 41 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради про стягнення 3 265 160 грн 68 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, вул.Іванова, б.157, м.Рубіжне Луганської області, ідентифікаційний код 33515421, на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 17100 грн 73 коп., 3% річних у сумі 1701 грн 92 коп., інфляційні втрати в сумі 5910 грн 62 коп., судовий збір у сумі 370 грн 70 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.03.2019.
Суддя С.В. Вінніков