вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/315/19
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт», м. Київ,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне об'єднання «Будівельник», смт. Макарів Київської області,
про стягнення 59 962,08 грн.
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.01.2019;
від відповідача: не з'явився;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аліт», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Аліт»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 30.01.2019 № 26 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне об'єднання «Будівельник», смт. Макарів Київської області (далі по тексту - ТОВ «ВТО «Будівельник»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 59 962,08 грн. з яких: 43 780,00 грн. основний борг за договором купівлі-продажу від 15.06.2016 № 1506-2016, 12 941,37 грн. інфляційні втрати, 3 240,71 грн. 3% річних, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Аліт» та ТОВ «ВТО «Будівельник» укладено договір купівлі-продажу №1506-2016 від 15.06.2016, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідача арматуру для ЛЕП згідно специфікацій до договору, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору. Відповідно до специфікації №1 від 15.06.2016 до договору визначено, що позивач зобов'язується поставити продукцію на загальну суму 135 780,00 грн., у тому числі 20% ПДВ, а відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 60% від загальної суми даної специфікації та сплатити залишок вартості продукції у розмірі 40% у продовж 7 календарних днів з моменту поставки. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений товар, однак відповідач свого обов'язку щодо повної оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 43 780,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 12 941,37 грн. інфляційних втрат та 3 240,71 грн. 3% річних за період з 11.08.2016 по 28.01.2019.
Ухвалою суду від 04.02.2019 позовну заяву від 30.01.2019 №26 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/315/19. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судове засідання призначено на 04.03.2019. Постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (частина 1 ст. 251 ГПК України).
01.03.2019 від ТОВ «Аліт» до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист №49 від 01.03.2019 з додатками.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
В судове засідання 04.03.2019 з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання 04.03.2019 не з'явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач копію ухвали суду від 04.02.2019 про відкриття провадження у справі отримав 12.02.2019.
Станом на 04.03.2019 відповідач відзив на позов не подав. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Так, 15.06.2016 між ТОВ «Аліт» та ТОВ «ВТО «Будівельник» укладено договір купівлі-продажу №1506-2016, відповідно до умов якого:
- продавець зобов'язаний продати і передати у власність покупця арматуру для ЛЕП (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти продукцію і оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);
- предметом договору є продукція у відповідності зі специфікацією, що є додатком до цього договору та є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору);
- строк і порядок поставки визначається в специфікаціях до цього договору (пункт 3.1 договору);
- порядок розрахунків визначається в специфікаціях до цього договору (пункт 5.2 договору);
- договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 , а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 13.1 договору);
Положеннями специфікації №1 від 15.06.2016 до договору купівлі-продажу №1506-2016 від 15.06.2016 сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити продукцію на загальну суму 135 780,00 грн. на протязі 30 днів з моменту отримання передоплати, а відповідач зобов'язується оплатити поставлений товар на умовах: 60% передоплата, 40% протягом 7 календарних днів з моменту поставки.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов, договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 135 780,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №208 від 06.07.2016 на суму 26 280,00 грн., видатковою накладною №252 від 03.08.2016 на суму 109 500,00 грн.
Судом встановлено, що ТОВ «ВТО «Будівельник» 16.06.2016 сплатило позивачу 82 000,00 грн. (передоплата), 23.12.2016 - 10 000,00 грн., а загалом 92 000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача.
Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару, строк оплати якого настав, складає 43 780,00 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 780,00 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.
Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 240,71 грн. та 12 941,37 грн. інфляційних втрат за період за період з 11.08.2016 по 28.01.2019.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за період з 11.08.2016 по 28.01.2019, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 3 350,55 грн., при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 240,71 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат не виходячи за межі заявленого позивачем періоду (11.08.2016 - 28.01.2019) за повні місяці існування грошової заборгованості вересень 2016 - грудень 2018, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 14 855,38 грн., при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12 941,37 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Аліт» повністю, приймає рішення про стягнення з ТОВ «ВТО «Будівельник» 43 780,00 грн. основного боргу, 3 240,71 грн. 3% річних, 12 941,37 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у сумі 1 921,00 грн. суд покладає на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт» задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне об'єднання «Будівельник» (08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу ОСОБА_1, вул. Калініна, буд., 37, код 35967552)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аліт» (03057, м. Київ, Шевченківський район, вул. Молдавська, буд. 2, приміщення 120, офіс 102, код 30255335).
43 780,00 грн. (сорок три тисячі сімсот вісімдесят гривень нуль копійок) основного боргу;
3 240,71 грн. (три тисячі двісті сорок гривень сімдесят одна копійка) 3% річних;
12 941,37 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня тридцять сім копійок) інфляційних втрат;
1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) судового збору.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 20.03.2019.
Суддя О.В. Конюх