ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2019Справа № 910/17716/18
За позовом Київського міського центру зайнятості
До Державного підприємства "Завод 410"
Про стягнення 67721,35 грн.
Суддя Пінчук В.І.
Представники сторін: без виклику сторін
Обставини справи:
Позивач - Київський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Завод 410" 67721,35 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2019 р. відкрите провадження у справі №910/17716/18, враховуючи ціну позову та категорію спору, а також враховуючи відсутність клопотання про розгляд справи з викликом сторін, судом було вирішене питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також ухвалою були встановлені строки для подання сторонами заяв, клопотань, відзиву та заперечень на відзив.
06.02.2019 р. відповідачем була подана заява про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного суду по справі №759/15338/17.
Суд не знаходить підстав для зупинення провадження у справі і в задоволенні вказаної заяви відмовляє.
Разом з заявою про зупинення провадження у справі відповідачем також був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки, на думку відповідача, стягнення вказаної виплати по безробіттю призведе до нанесення збитків відповідачу за рахунок подвійної юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
В Солом'янській районній філії Київського міського центру зайнятості на підставі Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 17.10.2017 р. по 08.08.2018 р. перебувала на обліку як безробітна - ОСОБА_1, а з 24.10.2017 р. по 08.08.2018 р. ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю.
Останнім місцем роботи ОСОБА_1 було Державне підприємство "Завод 410" (відповідач).
21.09.2017 р. наказом №208/о ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05.04.2018 р. у справі № 759/15338/17 ОСОБА_1 була поновлена на роботі у відповідача, а її звільнення було визнане незаконним.
Наказом від 09.08.2018 р. № 171/о відповідач поновив ОСОБА_1 на роботі з 22.09.2017 р.
Частиною 4 статті 35 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " передбачено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону України видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, а видом соціальних послуг - професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації. Забезпечення та соціальні послуги надаються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що за період перебування ОСОБА_1 на обліку в районному центрі зайнятості позивачем було виплачено їй допомогу по безробіттю в розмірі 67721,35 грн.
Відповідачу був направлений лист-повідомлення від 27.09.2018 р. №1594 з вимогою повернути кошти в сумі 67721,35 грн.
Натомість, вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді.
Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013 р. № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Таким чином, встановлені рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05.04.2018 р. у справі № 759/15338/17 факти незаконності звільнення з роботи ОСОБА_1 не потребують повторного доказування, оскільки є преюдиційними.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 поновлена на роботі у відповідача, останній зобов'язаний відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " повернути позивачу суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній.
Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про виплату коштів позивачу, а також ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу є подвійною юридичною відповідальністю судом до уваги не приймається, оскільки виплата позивачу здійснюється, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , а виплата ОСОБА_1 здійснюється на підставі рішення суду.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код 01128297) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код 03491091) 67721 (шістдесят сім тисяч сімсот двадцять одну) грн. 35 коп. витрат, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.І.Пінчук