20.03.2019 року Справа № 908/2595/18
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Орєшкіної Е.В., Кощеєва І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.12.2018 у справі №908/2595/18 (суддя Корсун В.Л. )
за заявою акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ
до боржника фізичної особи-підприємця Обелець Станіслава Андрійовича, м. Запоріжжя
про видачу судового наказу про стягнення 18 799 грн. 86 коп. заборгованості за договором банківського обслуговування
- ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2018 у справі №908/2595/18 акціонерному товариству комерційному банку (далі-АТ КБ) "Приватбанк" відмовлено в задоволенні заяви про видачу судового наказу від 21.11.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця Обелець Станіслава Андрійовича 18799 грн. 86 коп. заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 27.03.2014;
- при винесенні ухвали господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують видачу боржнику коштів за вказаним вище договором, а також того, що із поданої банком заяви не вбачається виникнення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що відповідно до п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови в задоволенні такої заяви;
- не погодившись з винесеною ухвалою, АТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність ухвали суду вимогам процесуального законодавства, просить цю ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду;
- у поданій скарзі йдеться про те, що роз'яснення порядку надання кредиту було наведено безпосередньо у заяві про видачу судового наказу, але господарський суд залишив ці роз'яснення поза увагою, про те, що кредитування боржника за послугою "кредитний ліміт на поточному рахунку" полягало не в перерахуванні кредитних коштів безпосередньо позичальнику, а в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту, як доказ надання кредитних коштів боржнику заявником були надані виписка по рахунку за період з 07.03. по 02.05.2015 та відомість оборотів та залишків по рахунку за період з 08.03 по 01.05.2015, про те, що висновок господарського суду стосовно відсутності доказів надання кредитних коштів боржнику свідчить про недослідження поданих банком документів, про те, що на виконання постанови Національного банку України №89 від 11.09.2017 банк, 10.12.2017, переніс заборгованість боржника в сумі 5 000 грн. з рахунку НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_4, де вказана заборгованість й обліковується до теперішнього часу, а також про те, що банком було заявлено до стягнення заборгованість по нарахованих відсотках та комісії, після настання терміну повернення кредиту 25.05.2015 подальший облік перерахованих відсотків здійснювався виключно з рахунку 2069, облік заборгованості по комісії здійснювався в аналогічному порядку, на підтвердження вказаних обставин заявник надав суду виписки по відповідних рахунках, за допомогою пояснень до розрахунків заборгованості по кредиту, процентах та комісії суд мав можливість самостійно перевірити правильність перерахування на будь-яку дату;
- боржник відзив на апеляційну скаргу не надав, конверт з ухвалою апеляційного господарського суду про відкриття провадження за апеляційною скаргою та розгляд останньої в порядку письмового провадження повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду з відміткою "повернення за зворотною адресою: інші причини".
З урахуванням строків, встановлених ч.2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів здійснено розгляд апеляційної скарги та за наслідками дослідження матеріалів справи зроблено висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду слід змінити в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 фізичною особою - підприємцем Обелець С.А. (клієнтом) підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Одночасно фізичною особою - підприємцем до банку подано заяву про відкриття рахунку, на підставі якої банком відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 та картковий рахунок НОМЕР_2.
З посиланням на обставини щодо виконання належним чином умов договору банківського обслуговування від 27.03.2014 в частині надання підприємцю кредитного ліміту в сумі 5 000 грн., наявності заборгованості останнього по поверненню кредиту в сумі 5 000 грн., по сплаті процентів в сумі 9 970 грн. 30 коп. та комісії в сумі 3 829 грн. 56 коп. за користування кредитом банк звернувся до господарського суду з заявою про видачу судового наказу.
За результатами розгляду поданої банком заяви господарським судом винесена оскаржувана ухвала.
Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг (Умови) кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.
Згідно з п п.3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
П.3.2.1.1.5 Умов передбачено, що кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату на розрахункових документах клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.
Відповідно до п.3.2.1.1.12 Умов для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється фіксована процентна ставка
П.3.2.1.2.2.3 встановлено обов'язок клієнта здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.1.1.11.
Згідно з довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 03.11.2018 фізичній особі- підприємцю Обелець С.А. 06.03.2015 було встановлено кредитний ліміт в сумі 5 000 грн. на поточному рахунку НОМЕР_1.
П.п.3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно з ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254, а саме в п.2.11 визначено, що операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.
П.5.1 гл.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, встановлено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч.1 ст.1069 Кодексу визначено, що відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, в тому числі, наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Кодексу судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
П.п.3, 4 ч.3 ст.150 Кодексу встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п.п.5, 8 ст.152 Кодексу суддя відмовляє у видачі наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.1 ст.74 Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.76 Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ч.1, 2 ст.79 Кодексу встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо досліджуваної справи, то з виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 07.03.2015 по 02.05.2015 вбачається, що на початок банківського дня 07.03.2015 баланс на поточному рахунку боржника становив пасив 2 130грн. 18коп., тобто на рахунку були наявні власні грошові кошти боржника в сумі 2 130 грн. 18коп. На третій сторінці цієї ж виписки міститься підсумок розміру операцій по рахунку за кредитом та за дебетом. З цього підсумку вбачається, що за період з 08.03.2015 до 01.05.2015 по вказаному рахунку було здійснено операцій за дебетом (тобто списань) на загальну суму 10 370грн.18 коп.. За цей же період операцій за кредитом (тобто надходжень) було здійснено на суму 3 240грн. Отже, розмір списань з поточного рахунку боржника перевищує розмір надходжень на: 10 370грн. 18 коп. - 3 240 грн.= 7 130 грн. 18 коп..
Враховуючи наявність на початок банківського дня 07.03.2015 у боржника власних грошових коштів в сумі 2 130грн. 18коп., станом на кінець банківського дня 01.05.2015 вихідний залишок по рахунку НОМЕР_1 становив актив 5 000грн., тобто залишок коштів є від'ємним, що й складає дебетове сальдо в сумі 5 000 грн..
Таким чином, перелік операцій, проведених по вказаному вище рахунку боржника, на якій попередньо було встановлено кредитний ліміт свідчить про використання останнім цього ліміту.
Окремо слід зазначити, що у відповідному переліку зазначені операції по користуванню кредитним лімітом згідно з договором банківського обслуговування.
З огляду на викладене колегія судів не погоджується з висновками господарського суду про ненадання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження обставин по отриманню боржником грошових сум на підставі укладеного сторонами договору.
При цьому поза увагою залишені господарським судом і Умови надання боржнику кредитного ліміту, згідно з якими такий ліміт надається на поточний рахунок, в межах цього ліміту банк здійснює проведення платежів боржника понад залишок коштів на його рахунку при наявності вільних грошових коштів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку, при цьому утворюється дебетове сальдо.
Одночасно слід зазначити, що згідно з ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Ст.ст.256, 257 Кодексу встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норм початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У даному випадку, як зазначено вище, п.3.2.1.2.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого 3.2.1.1.11.
Згідно з п.3.2.1.1.11 Умов за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 30 днів.
Представлена в матеріалах справи виписка по рахунку НОМЕР_1 свідчить про те, що дебетове сальдо по цьому рахунку в сумі 5 000 грн. виникло станом на 01.05.2015.
Враховуючи, що періодом безперервного користування кредитом, протягом якого існувало дебетове сальдо є період не більше тридцяти днів, клієнт мав проводити погашення кредиту не пізніше терміну закінчення цього періоду, у зв"язку з чим, обов'язок боржника по такому погашенню виник з 02.05 по 31.05.2015.
При цьому банком дата виникнення заборгованості визначена як 25.05.2015, що зафіксовано безпосередньо ним в розрахунку заборгованості (а.с. 33 на звороті).
Отже, право банку вважається порушеним з 01.06.2015.
З заявою про видачу судового наказу банк звернувся лише 28.11.2018, тобто з пропуском строку, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи та положень п.5 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України вимоги банку не є безспірними.
Тому підстави для видачі судового наказу відсутні.
Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати передбачені ст.277 Господарського процесуального кодексу України положення та змінити ухвалу суду першої інстанції шляхом зміни її мотивувальної частини.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що банк має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні згідно з ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст 255, 269, 271, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.12.2018 у справі №908/2595/18 залишити без задоволення;
- ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.12.2018 у справі №908/2595/18 змінити в частині викладення її мотивувальної частини;
- в іншій частині ухвалу залишити без змін;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна