Справа № 752/1106/19
Провадження № 1-кп/359/264/2019
15 березня 2019 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
здійснивши в приміщенні суду у відкритому судовому з повною відео та аудіо фіксацією судового засідання, підготовку до судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
Під час підготовчого судового засідання, прокурор ОСОБА_3 зазначив, що відсутні підстави, передбачені ч.3 ст.314 КПК України, а тому дане кримінальне провадження можливо призначити до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, обвинуваченого та його захисника. Підстав для обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу, не зазначив.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію прокурор ара та подав цивільний позов.
Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.291 КПК України. А саме, в графі «Дата та місце складання обвинувального акту», відсутня дата. У розділі ІІ Реєстру досудового розслідування, не вказано прізвища та ініціали посадових осіб, які прийняли рішення. Таким чином дане кримінальне провадження не може бути призначено до розгляду, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення даних порушень.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали дану позицію.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо повернення даного клопотання. Визнав вказані обставини, проте вважає, що це не підстава для повернення обвинувального акта прокурору і жодним чином не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступних висновків. Основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
За змістом ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові від 24 листопада 2016, аналіз вказаної норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Відповідно до положень п.13 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Поряд з цим, ч.1 ст.11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
В ході підготовчого судового засідання, судом було встановлено, що обвинувачений може бути суб'єктами злочинів, склад яких передбачено ч. 3 ст. 185 КК України.
Встановлено, що в обвинувальному акті викладені фактичні обставини злочинів, інкримінованих ОСОБА_5 , зазначена правова кваліфікація його діям, а також сформульовано пред'явлене їм обвинувачення в тих межах, в яких прокурор вважає доведеними.
Обвинувальний акт містить анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; відсутність потерпілих, розміру завданої шкоди та процесуальних витрат у кримінальному провадженні; дату та місце його складення та затвердження.
Указаний обвинувальний акт підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки підозрюваного та його захисників про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Ці обставини свідчать про те, що зміст обвинувального акту повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
З огляду на це суд вважає, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Таким чином, підстав для не призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.314-315, 291, ч.2 ст.376 КПК України, суд,
ухвалив:
Закінчити підготовчу частину.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Цивільний позов потерпілого ( цивільного позивача) ОСОБА_4 прийняти до розгляду у даному кримінальному провадженні та його копії вручити учасникам процесу.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, за наявності цивільного позову (цивільних позивачів), обвинуваченого (цивільного відповідача), його захисників.
Питання щодо запобіжного заходу не піднімалося.
У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
Головуючий суддя ОСОБА_1