ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 лютого 2019 року № 826/19875/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправною та скасування постанови №828 від 09.11.2016 року
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови №828 від 09.11.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана Постанова прийнята без дотримання вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», щодо елементів, які враховуються при обрахуванні мінімальної оптово-відпускної ціни та мінімальної роздрібної ціни на алкогольні напої. Крім того, позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваної Постанови, відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.16.2016 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до колегіального розгляду.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що
оскаржувана Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зокрема, як вказує відповідач, всупереч твердженню позивача, оскаржувана Постанова прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, у судовому засіданні 04.10.2018 судом ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів прийшла до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Відповідно до змісту ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно ч. 1 cт. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
За змістом ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних завдань Кабінету Міністрів України належать:
1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;
3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;
5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;
6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частина друга вказаної статті Закону передбачає, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Частиною 2 ст. 50 цього Закону встановлено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Відповідно до п. 1 § 32 «Загальні вимоги» Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1156), проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, останньою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
Як вбачається з пояснювальної записки, копія якої міститься в матеріалах справи, дана постанова розроблена у зв'язку з численними зверненням учасників ринку, яка пов'язана з необхідністю здійснення коригування розміру мінімальних цін на алкогольні напої.
Згідно з п. 5 § 33 «Головний розробник, розробник та заінтересовані органи» Регламенту Кабінету Міністрів України проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
З матеріалів справи видно, що на виконання такого положення, проект оскаржуваної постанови погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Міністерством агарної політики та продовольства України, Державною регуляторною службою України.
Не можна залишити поза увагою і те, що дана постанова пройшла правову експертизу на відповідність вимогам Конституції України та, крім іншого, відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.
За змістом п. 1 § 46 «Висновок Мін'юсту» Регламенту Кабінету Міністрів України за результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємними частинами якого є висновки за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Висновок підписує Міністр, а у разі його відсутності - перший заступник Міністра.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. №957», підписаного Міністром юстиції України Петренком П.Д.
Відповідно до зазначеного Висновку, проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. №957» відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, а також узгоджується з актами такої ж юридичної сили.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач реалізовував надані йому чинним законодавством повноваження шляхом прийняття відповідного акта.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача щодо того, що оскаржуваною Постановою не дотримано вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», з огляду на таке.
Закон України «Про ціни та ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Стаття 5 даного Закону визначає повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення.
Зокрема, Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує проведення державної цінової політики;
2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання:
фіксованих цін;
граничних цін;
граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
граничних нормативів рентабельності;
розміру постачальницької винагороди;
розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої, що спростовує протилежне твердження позивача.
Відтак, Кабінет Міністрів України наділений правом встановлювати мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої, однак, виключно у межах складових цін, що визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до абзаців 29-30 статті 1 даного Закону, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.
Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 встановлюється розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
Як вбачається з копії пояснювальної записки до оскаржуваної Постанови, що міститься в матеріалах справи, проектом пропонується здійснити коригування розмірів мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв залежно від коду виробу, зокрема, на горілку та лікерно-горілчані вироби збільшити на 27,1-27,86%; віскі, ром та джин - на 37-63%; коньяк (бренді) - на 24-27%; вина - на 22,2-55,6%.
Відповідач зазначив, що дані зміни обґрунтовані тим, що ставки акцизного податку на алкогольні напої протягом 2015 року збільшені у таких розмірах: на горілку та лікеро-горілчані вироби та коньяк на 50%, на вино з додаванням спирту, ігристе та вермути - на 100%.
Окремо відповідач вказав, що станом на січень 2016 року ціна на спирт становила 240 грн. за один декалітр з ПДВ, а з квітня 2016 року ДП «Укрспирт» задекларував збільшення цін на спирт до рівня 285 грн. за декалітр з ПДВ.
Відтак, колегія суддів погоджується з позицією відповідача щодо того, що при розрахунку мінімальних оптово-відпускних цін та мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої оскаржуваною Постановою враховані всі елементи, що передбачені абзацами 29-30 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Пленумом Вищого адміністративного суду України у постанові №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визначення будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
З аналізу наведених правових норм варто зазначити, що Постанова Кабінету Міністрів України прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, зокрема, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а відтак, колегія суду приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до Кабінету Міністрів України (ідентифікаційний код невідомий; місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2) про визнання протиправною та скасування постанови №828 від 09.11.2016 року - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Головуючий суддя Н.М.Клименчук
Судді Д.А. Костенко
Ю.Т.Шрамко