13 березня 2019 року м. Ужгород№ 0740/897/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
за участі представника позивача - ОСОБА_2;
відповідач - Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - представник - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 серпня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 (89640, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Волошина 141, РНОКПП НОМЕР_1) до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру 151, Код ЄДРПОУ 37857963), яким просила суд: "1. Поновити строк звернення до адміністративного суду; 2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справ; 3. Визнати дії Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги (відповідно п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") - протиправними; 4. Зобов'язати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року було поновлено строк звернення до суду та прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалася перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.
Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним. З 1979 року і по теперішній час позивач безперервно працює, на даний час в Чинадіївській дитячій школі мистецтв. 21 грудня 2017 року звернулась до відповідача щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пункт 71 Розділ XV) у зв'язку з виходом на пенсію з 13 липня 2017 року. При оформленні пенсії позивачу не було письмово повідомлено про відмову у наданні грошової допомоги, тому в період з липня по грудень 2017 року не отримавши коштів позивач подала письмове звернення. Згідно листа № Г-277/09-31 від 28 грудня 2017 року, наданого Мукачівським об'єднаним управління ПФ України Закарпатської області у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком станом на день призначення пенсії відмовлено.
У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що із записів трудової книжки позивача вбачається, що така працювала із 01 серпня 1979 року по 02 вересня 2002 року вчителем в Чинадіївській дитячій школі мистецтв та по переводу з 02 вересня 2002 року була прийнята на посаду вчителя Мукачівської дитячої школи мистецтв № 2, де працює па теперішній час. Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, де зазначені заклади віднесені до позашкільних закладів освіти, посада викладача вже не передбачена, зазначеним вище переліком передбачена посада - директора, їх заступники з навчально-виховної роботи, завідуючі відділами і т.д.. Тобто відповідно до вищезгаданого Переліку № 909, посада викладача в позашкільних закладах освіти, до яких належить Чинадіївська дитяча школа мистецтв та Мукачівська дитяча художня школа, не передбачена, тому період роботи в цих закладах віднесений до загального страхового стажу. Таким чином, оскільки у позивача відсутній страховий стаж 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому підстав для виплати грошової допомоги у позивача немає. Управління, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, діяло в межах чинного законодавства, тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи по суті позивач та його представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що наведені у ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову а повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 - є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта (а.с. 20).
На підставі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01 вересня 2017 року, протоколом від 06 вересня 2017 року № 3363 Мукачівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області, позивачу було призначено пенсію за віком. Загальний стаж на день призначення пенсії за віком становив 41 рік 9 місяців 26 днів (а.с.а.с. 74-77).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії БТ-І 1960570, 01 серпня 1979 року позивач була прийнята на посаду вчителя в Чинадіївській дитячій школі мистецтв, 04 вересня 1989 року ОСОБА_1 було призначено заступником директора по навчальній частині в Чинадіївській дитячій школі мистецтв, 02 вересня 2002 року була звільнена з посади у зв'язку з переведенням на посаду вчителя Мукачівської дитячої школи мистецтв № 2, де працює по теперішній час (а.с.а.с. 23, 24).
21 грудня 2017 року позивач звернулася з заявою до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, відповідно до якої просила виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно "прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пункту 7-1 Розділу ХV у зв'язку з виходом на пенсію з 13 липня 2017 року (а.с. 73).
Згідно наявного в матеріалах справи листа Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області № Г-277/09-31 від 28 грудня 2017 року, позивачу було відмовлено за її письмовим зверненням щодо виплати грошової допомоги, за відсутності страхового стажу 30 років на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 22).
Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
У відповідності до статті 6 частини 2 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Як передбачено статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 року за №1841-III, з наступними змінами та доповненнями, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
У відповідності до статті 10 часини 1 Закону України "Про освіту" № 2145-VIII, невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Тобто позашкільна, у тому числі позашкільна освіта є складовою системи освіти.
Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III (далі по тексту Закон України № 1841-III) та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2001 року за № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Відповідно до статті 21 Закону України № 1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Закарпатський окружний адміністративний суд зауважує, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, "викладач" до педагогічних посад.
У відповідності до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Закарпатський окружний адміністративний суд наголошує й на тому, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами статті 46 частин 1, 3 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у пункту 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Проте, відповідач при розгляді заяви позивача віддав перевагу найменш сприятливому для останнього тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зараховування спірного періоду роботи позивача на посаді викладача дитячої школи мистецтв до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення".
Водночас положеннями статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Такий правовий висновок викладений у постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, від 13 лютого 2019 у справі № 233/4308/17.
Статтею 55 пунктом "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, на переконання суду, викладач дитячої школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
Відповідно до пункту 7-1 частини 1 "Прикінцевих Положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Як встановлено судом, необхідний стаж у розумінні статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" у позивача наявний (більше 30 років).
Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 року №01-3/133-02-2.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"будь-якого іншого виду пенсії.
Водночас, згідно правової позиції ОСОБА_4 Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 номер провадження 11-860апп18, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові ОСОБА_4 Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 року № 1191 (далі по тексту - Порядок № 1191), передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е", пункту "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
Положеннями пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Мукачівського об'єднання управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із статтею 139 частини першої КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (89640, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Волошина 141, РНОКПП НОМЕР_1) до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру 151, Код ЄДРПОУ 37857963) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними.
Зобов'язати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (89640, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Волошина 141, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру 151, Код ЄДРПОУ 37857963) судові витрати у розмірі 704,80 (семисот чотирьох гривень 80 коп.) грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 13 березня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 18 березня 2019 року.
СуддяОСОБА_5