17 грудня 2018 року Справа № 0440/6299/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/6299/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, застосовані до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а саме податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 року № НОМЕР_1 на суму 186081,00 грн, № НОМЕР_2 на суму 465202,50 грн., № НОМЕР_3 на суму 165428,09 грн., № 024251305 на суму 510,00 грн., від 22.05.2018 року № НОМЕР_4 на суму 11488,04 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2018 року № Ф - НОМЕР_5 на суму 132223,12 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.06.2018 року № НОМЕР_2 на суму 21608,46 грн.
Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 0440/629918 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Павловському Д.П.
Ухвалою від 27.08.2018р. суд (суддя Павловський Д.П.) ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №0440/6299/18 за вищезазначеним позовом.
17.10.2018р. за розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №2718д від 17.10.2018р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи судді Павловського Д.П.
У зв'язку з повторним автоматизованим перерозподілом адміністративна справа №0440/6299/18 була передана для розгляду судді Барановському Р.А.
18.10.2018р. суд (головуючий суддя - Барановський Р.А.) ухвалив прийняти до провадження адміністративну справу №0440/6299/18 та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 26.11.2018р. о 11:30 год.
26.11.2018р. судом встановлено позивачу і відповідачу п'ятиденний строк для подачі відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, у зв'язку з чим суд ухвалив відкласти розгляд адміністративної справи №0440/6299/18 в рамках підготовчого провадження до 10.12.2018р. о 15:00 год.
У судовому засіданні від 10.12.2018р. суд ухвалив закінчити підготовче засідання по справі та перейти до розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд ухвалив відкласти судове засідання по справі до 17.12.2018р. о 09:30 год.
17.12.2018р. представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи №0440/6299/18 у письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 17.12.2018р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи вищенаведене, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд усною ухвалою проголошеною у судовому засіданні та відображеною секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 17.12.2018р. ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи №0440/6299/18 в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню. Так, представник позивача зазначив, що в акті перевірки взагалі відсутні будь-які посилання на первинні документи при викладенні виявлених порушень. З огляду на викладене, позивач вважає, що ідентифікувати про які саме господарські операції та з якими контрагентами і на підставі яких документів йдеться мова при визначенні сум заниження валового доходу та завищення валових витрат неможливо, оскільки будь-які посилання на це в акті відсутні. Також, позивач зауважила, що ФОП ОСОБА_2 під час перевірки були надані абсолютно всі первинні документи, що підтверджують придбання та реалізацію товару, а будь-яких посилань на відсутність чи ненадання позивачем яких-небудь документів до перевірки в акті документальної перевірки немає. Натомість, контролюючим органом, на думку позивача, безпідставно не враховані надані до перевірки документи та безпідставно зроблено висновок щодо відсутності факту реалізації придбаних товарі (робіт/послуг).
Позиція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області аргументована правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій. Так, проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, зокрема, включення ФОП ОСОБА_2 витрат, які не підтверджені документально. Відповідач зазначив, що в ході проведеної контролюючим органом перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 загального оподаткованого доходу на загальну суму 612 696, 00 грн., а нарахування військового збору та єдиного внеску відбулось внаслідок порушень, виявлених в ході перевірки. Також, відповідач зазначив, що позивачем до складу витрат включено товар, який було придбано, однак факт реалізації та отримання доходу від його реалізації протягом звітного періоду відсутній, а на залишках товарно-матеріальних цінностей даний товар не рахується та наявна кредиторська заборгованість. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем, як платником податку на додану вартість, в порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 372 162, 00 грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6) зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець від 05.12.2007р.
До основних видів економічної діяльності позивача (за КВЕД) належить:
46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами;
46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами;
46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;
46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами;
46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами;
46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);
49.41 Вантажний автомобільний транспорт;
52.10 Складське господарство;
62.01 Комп'ютерне програмування;
62.02 Консультування з питань інформатизації.
ФОП ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку у контролюючих органах від 06.12.2007р. за №23047 (в т.ч. як платник податку на додану вартість (далі-ПДВ) від 01.01.2013р. за індивідуальним податковим номером платника ПДВ - НОМЕР_6).
У період з 23.04.2018р. по 07.05.2018р. на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1980-п від 05.04.2018р. та згідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої відповідачем складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_6) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р.» за №26512/04-36-13-05/НОМЕР_6 від 22.05.2018р.(далі - акт перевірки).
За підсумками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем:
-п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України у вигляді неведения книги обліку доходів і витрат;
-п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 392 870, 00 грн. та за 2017 рік - 219 826, 00 грн., у зв'язку з чим донарахуванню підлягає податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 70 716, 71 грн. та за 2017 рік в сумі 40 568, 68 грн.;
-п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого платнику підлягає донарахуванню із чистого оподатковуваного доходу сума єдиного внеску за 2016 рік у розмірі 83 861, 44 грн. та за 2017 рік у розмірі 48 361, 68 грн.;
-п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ всього на суму 372 162, 00 грн. (в т.ч.: за 2016 рік на 282 665, 00 грн., за 2017 рік на 89 497, 00 грн.);
- п.1.2 п. 16-1 прим. 1 розділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зважаючи на те, що платник занизив об'єкт оподаткування, то суму військового збору платником, відповідно, також занижено, у зв'язку з чим сума військового збору необхідна до сплати в бюджет за перевіряємий період становить за 2016 рік - 5893, 05 грн., за 2017 рік - 3297, 39 грн.
Не погодившись із зазначеними висновками ФОП ОСОБА_2 направила до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки.
Судом встановлено, що на підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано:
- податкове повідомлення-рішення за №0242511305 від 18.06.2017р., яким відповідачем визначено ФОП ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму - 465 202, 50 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 372 162, 00 грн., за штрафними санкціями - 93 040, 50 грн.);
- податкове повідомлення-рішення за №0242561305 від 18.06.2017р., яким відповідачем визначено ФОП ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму - 165 427, 09 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 110 285, 39 грн.; за штрафними санкціями - 55 142, 70 грн.);
- податкове повідомлення-рішення за №024251305 від 18.06.2017р., яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 510, 00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення за №0242611305 від 22.05.2017р., яким відповідачем визначено ФОП ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання по сплаті військового збору на суму - 11 487, 04 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 9190, 44 грн., за штрафними санкціями - 2297, 61 грн.);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0242361305 від 18.06.2017р. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 132 223, 12 грн.;
- рішення за №0242511305 від 18.06.2017р. про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій на суму 21 608, 46 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу, рішенням про застосування штрафних санкцій, ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України).
Положеннями п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.
Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 наведеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між понесеними витратами і господарською діяльністю платника податку.
Щодо питання правомірності сформованих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 18.06.2018р. за №0242441305, №0242511305, №0242561305, №024251305, від 22.05.2018р. №0242611305.
Так, проведеною відповідачем перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, обліку і звітності встановлено та не спростовано позивачем, що книга обліку доходів ФОП ОСОБА_2 не велась та для перевірки не була надана в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки щодо формування витрат контролюючим органом встановлено розбіжності між даними платника та даними перевірки (в т.ч.: за 2016 рік на суму - 392 870 грн.; за 2017 рік на суму - 103 337 грн.), з огляду на включення позивачем до податкової звітності витрат, які документально не підтверджені в порушення вимог п. 177.2 ст.177 Податкової кодексу України.
Так, зі змісту акта перевірки слідує, що в ході її проведення податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат витрати на придбання товарів у ФОП ОСОБА_3 на суму 116 489, 00 грн. (без ПДВ), однак на підставі первинних документів, наданих до перевірки (зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, акти наданих послуг, рахунки на оплату, виписку банку) відповідачем встановлено відсутність оплати за придбаний товар та рахується кредиторська заборгованість.
Наведене зумовлює висновки Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо заниження оподатковуваного чистого доходу на загальну суму 612 696, 00 грн. (в т.ч. за 2016 рік - 392 870, 00 грн., за 2017 рік - 219 826, 00 грн.), чим ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого за результатами перевірки донараховано 110 285, 39 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_2, також, порушено вимоги пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX- «Перехідні положення» Податкового кодексу України у вигляді не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 9190,44 гривень.
Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено заниження ПДВ з вартості придбання ТМЦ, а саме на порушення вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 не нараховано податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та використання яких не пов'язано із господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого збільшено ПДВ всього в сумі 372 162, 00 грн.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати, посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством^ Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних Декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів для подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до вимог статті 83 Податкового кодексу України, матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтями 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на уданих бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З урахуванням зазначених вимог будь-які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.
Абзацом першим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пунктом 2.16 зазначеного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання Грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.
Пунктом 177-2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З 01.01.2015р. були внесені зміни до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України відповідно до якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу Яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (затверджено наказом Міндоходів України №481 від 16.09.2013р.), документами, які безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Згідно зі пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_1 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 16-1.1.1 пункту 16-1 статті 16 Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Згідно з підпунктом 16-1.1.5 пункту 16-1 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періост визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)^ та послуг; придбанням (будівництвам, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі^ інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно ДВ1 пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Щодо питання правомірності формування відповідачем податкового повідомлення-рішення №0242441305 від 18.06.2018р. слід зазначити таке.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_2 в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу в перевіряємому періоді не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 372 162, 00 гривень.
Пунктом 201.10 ст. 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з абз. 1, п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України - відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми ^податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області нараховано позивачу штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 186 081, 00 грн. за №0242441305 від 18.06.2018р.
Таким чином, надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вимозі про сплату боргу, рішенню про застосування штрафних санкцій, суд зазначає, згідно частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Натомість, позивачем не надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій.
З огляду на вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених ФОП ОСОБА_2 позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: 50007, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_6) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1