Справа № 201/8675/18
Провадження № 2/201/749/2019
18 березня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 2500000 грн.
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 січня 2017 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у борг грошові кошти у розмірі 2500000 грн. строком на один рік. Однак відповідач у встановлений договором строк грошові кошти не повернув, у зв'язку із чим позивач був вимушений до суду з відповідним позовом.
Позивач надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач також надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11січня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, відповідно до якого останній отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 2500000 грн., зобов'язавшись повернути суму боргу в строк до 30 січня 2017 року.
На час розгляду справи грошові кошти відповідачем ОСОБА_2 не повернуті, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутися до суду із відповідним позовом.
Судом встановлено, що у даній цивільній справі спір виник у зв'язку із неповерненням відповідачем ОСОБА_2 суми боргу та невиконанням ним зобов'язання щодо повернення коштів в обумовленому сторонами розмірі та строки.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача стосовно стягнення суми боргу за договором позики, приймаючи до уваги, що форма договору укладеного між сторонами відповідає вимогам ЦК України, а також те, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики не виконав, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором позики від 11січня 2017 року у сумі 2500000 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 650 грн., а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий у розмірі 8160 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) суму боргу за договором позики від 11 січня 2017 року у розмірі 2500000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) сплачений останнім судовий збір у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 8160 грн. (вісім тисяч сто шістдесят грн.)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев