Справа №162/156/19
Номер провадження 2-а/162/12/2019
18.03.2019 року смт. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого суддіОСОБА_1,
за участю секретаряОСОБА_2,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області капрала поліції ОСОБА_4 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
26 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області капрала поліції ОСОБА_4 (далі - відповідач) про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Обгрунтовує вимоги тим, щo 19 лютого 2019 року відповідачем на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Дана обставина підтверджується постановою серії ДПО18 № 253042 від 19 лютого 2019 року, відповідно до якої він цього дня о 22 год. 50 хв. на автодорозі Р-14 керував транспортним засобом, не мав при собі поліса обов'язкового страхування на даний транспортний засіб, чим порушив п.2.1 г Правил дорожнього руху.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою такою, що підлягає скасуванню, як таку, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам події. Вказав, що дійсно він 19 лютого 2019 року біля 23 години керував автомобілем Шкода-Октавія по вул. Незалежності в смт. Любешів. Зупинився на вимогу поліцейського автомобіля та попрохав пояснити причину зупинки, на що поліцейський відповів, що він рухався «підозріло». На твердження ОСОБА_3 про те, що це не є причиною зупинки, поліцейський не зреагував та наказав надати документи водія. На вимогу поліцейського надав всі необхідні документи. Також зазначив, що при перевірці документів, які були ним надані, відповідач не прийняв до уваги страховий поліс за №АМ/6993404, строк дії якого з 05.07.2018 року до 04.07.2019 року на його ім'я та автомобіль ОСОБА_5, номер кузова ТМВАР21УХ1Х430284, склав відповідну постанову, яку позивач оскаржував і на місці зупинки, однак отримав її з метою оскарження.
Вказав, що відповідачем при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 253042 від 19 лютого 2019 року, було допущено порушення вимог чинного законодавства, а саме не було дотримано вимог ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 щодо дослідження доказів, адже жодні докази, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення при розгляді справи поліцейським не досліджувалися.
Вважає, що відповідач, як посадова особа, що винесла оскаржувану постанову, не дотримався вимог ст.. 283 КУпАП, згідно якої така постанова обов'язково повинна мітити правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. Винесена постанова не відповідає даним вимогам , так як в ній не зазначено порядок її оскарження. Приймаючи до уваги вищезазначене, просить скасувати винесену відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 № 253042 від 19 лютого 2019 року .
Ухвалою судді від 27 лютого 2019 року у справі відкрито провадження та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У встановлений ухвалою строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відповідачем у визначений ухвалою строк відзиву не подано.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст.229КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, в тому числі, надану позивачем копію постанови серії ДПО18 № 253042 від 19 лютого 2019 року про притягнення чернюка О.М. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає встановленим, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП дійсно була винесена вищевказаним суб'єктом владних повноважень - відповідачем 19 лютого 2019 року.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).
Суддя зазначає, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст. 126 КУпАП стало те, що останній, керуючи транспортним засобом ОСОБА_5, номерний знак L25021 19.02.2019 р. о 22год. 50 хв. не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ПДР України.
В свою чергу, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Разом з тим, в ході розгляду справи, відповідач, що є субєктом владних повноважень, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження, у встановлений судом строк доказів правомірності прийнятого рішення не надав, також не надав витребувану судом справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КУпАП, по якій було винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.293КУпАП встановлено, що орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Згідно зі ст.251КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків та інше.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови ПленумуВерховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судамиУкраїни законодавства у справахпродеякізлочини протибезпекирухута експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. Вона , зокрема, повинна мітити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Також, така постанова обов'язково повинна мітити правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.
Посилання на жоден із доказів, що передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми та в ній не зазначено порядок її оскарження.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р.
Згідно ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не виконано вимоги ч.2 ст.77 КАС України щодо обов"язку доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.
Відповідач, складаючи постанову відносно позивача діяв в порушення ст.280 КупАП - не з'ясував всі обставини, зазначив відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, не надавши позивачу, як встановлено під час розгляду справи ніяких доказів вчинення правопорушення, що вказує на неправомірність дій відповідача та обгрунтованість позовних вимог позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів, тому постанова у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, за відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 79, 241-244, 262, 286 КАС України, ч.1 ст.126 КпАП України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області капрала поліції ОСОБА_4 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області капрала поліції ОСОБА_4 серії ДПО18 № 253042 від 19 лютого 2019 року відносно ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд протягом тридцятиднів здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: