Справа № 159/287/19
Провадження № 2/159/432/19
15 березня 2019 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Восковської О.А.
за участю секретаря Канашкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 10.10.2010 року. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3, 01.06.2012 р.н, яка є інвалідом ІІІ групи. Позивачка вказує, що дочка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, однак, вона сама не взмозі її утримувати, оскільки рівень її матеріального забезпечення постійно зростає. Як зазначила позивачка у позовній заяві, фізичний та майновий стан відповідача цілком задовільний, хоча останній і офіційно не працевлаштований, але має достатній рівень доходів, а тому зможе надавати грошову допомогу на утримання дочки без погіршення його матеріального стану. Між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди з приводу утримання та виховання дитини, а тому позивачка звернулась до суду та просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі по 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 15.02.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 15.03.2019 року. Одночасно, відповідачу було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
07 березня 2019 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у її відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, заявлені вимоги визнає частково та згідний сплачувати аліменти в розмірі по 1060 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, в решті позову просить відмовити.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При цьому, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Як убачається з свідоцтва про одруження І-ЕГ №058040 виданого відділом РАЦСу по м.Ковелю Ковельського МРУЮ, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вступили в юридичний шлюб 10.10.2010 року, і у них народилась дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом ІІІ групи (свідоцтво про народження серії І-ЕГ №157986 від 07.06.2012 року), - що підтверджує той факт, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, а позивачка - матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом установлено, що розмір прожиткового мінімуму для дітей збільшився відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та для дітей віком від 6 до 18 років він складає з 01.01.2019 року - 2027 гривень (50%-1013,50 грн).
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
У позовній заяві позивачка вказує, що відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дочки не надає і дитина перебуває повністю на її утриманні.
Дана обставина заперечується відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву де він зазначає, що впродовж останніх двох років він, час від часу, щоб забезпечити сім»ю їздив на заробітки до ОСОБА_6, приїздив додому раз на два місяці, а тому не міг приділяти достатньо уваги дочці та дружині. Вказує, що постійно купував дитині усе необхідне, одяг, взуття, надавав кошти на її лікування (зокрема, на придбання слухових апаратів на обидва вуха), зароблені кошти постійно віддавав дружині. На даний час в силу життєвих обставин він залишився взагалі без роботи, однак, він займається пошуком роботи і сподівається, що ці труднощі є тимчасовими.
Вищевказані пояснення відповідача підтверджують здійснення ним догляду за дочкою та надання добровільно допомоги на її утримання, однак, дані обставини не звільняють відповідача ОСОБА_2 від обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття та від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки у розмірі встановленому законодавством України.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У поданій до суду позовній заяві позивачем ОСОБА_1 не обґрунтовано та не наведено доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти в розмірі по 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, окрім цього, зазначена обставина заперечується і самим відповідачем.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд, враховуючи матеріальне становище відповідача, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також із урахуванням середньостатистичних доходів громадян по Волинській області та Україні та положення ст.180 СК України про те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі по 1200 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду із даною вимогою.
Визначений розмір аліментів в сумі 1200 гривень щомісячно, на переконання суду, є об'єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.
На підставі вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати у справі згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.141,180,181,182,184 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 (04.02.1986 р.н, паспорт серії АС 829234 виданий 18.04.2002 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, і.н.3144618098) в користь ОСОБА_1 (03.03.1988 р.н, паспорт серії АЮ 134135 виданий 08.11.2010 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, і.н.3220402926) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1200 (одна тисяча двісті) гривень щомісячно, починаючи з 15.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (04.02.1986 р.н, паспорт серії АС 829234 виданий 18.04.2002 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, і.н.3144618098) в користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 19.03.2019 року.
ГоловуючаОСОБА_7