2/622/79/19
Справа № 622/1115/18 р.
11.03.2019 року смт. Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Чернової О.В.,
за участю секретаря Вишневської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань в смт. Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2), про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
18.10.2018 до суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 в якому остання, з урахуванням уточнень від 11.02.2019 року, остаточно просить усунути перешкоди в користуванні майном ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2010 року, реєстровий №735. Свого часу до будинку вселився ОСОБА_2 Відповідно до рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27.07.2016 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано. Також, відповідно до ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 25.05.2018 року, відповідач шляхом укладення мирової угоди із позивачкою - ОСОБА_1, визнав право власності останньої на будинок і відсутність його претензій до нього. На даний час сторони не ведуть подружнього життя, однак відповідач й досі зареєстрований за вищезазначеною адресою, хоч фактично не проживає та не з'являється там більше двох років. Оскільки відповідач за зазначеною вище адресою не проживає і він вже не є власником майна, у позивача виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг надміру, які нараховуються за відповідача, чим об'єктивно порушуються права відповідачки. На вимогу позивачки знятися з реєстраційного обліку відповідач відповів відмовою, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду подала письмову заяву, відповідно до якої просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача в заочному провадженні за згодою позивача, та за наявними в справі доказами.
У зв'язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №125109567 від 24.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку р.№735 від 30.07.2010 року є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.76).
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 25.05.2018 року затверджено мирову угоду, укладену 24.05.2018 року між колишніми чоловіком та жінкою- ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за якою встановлено фактичні обставини та обов'язки сторін, зокрема право власності на об'єкти залишилися за титульними власниками, за якими зареєстровано відповідне право, а саме право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 залишено за ОСОБА_1 (а.с.52-53).
Згідно довідки виконавчого комітету Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 18.09.2018 року та домової книги, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.2, 175-176).
Відповідно до довідки депутата Золочівської селищної ради Золочівської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_6 за №129 вбачається, що вона видана ОСОБА_1, 1987 р.н., в тому, що вона проживаєж в домоволодінні АДРЕСА_1, разом зі своїми двома доньками. Її колишній чоловік ОСОБА_2, 1984 р.н., за даною адресою не проживає з грудня 2015 року. Довідка складена за участі свідків, сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.177).
На виконання ухвали про витребування додаткових доказів від 28.01.2019 року до суду надійшли витребувані судом докази, а саме: із Золочівського ВП Дергачівського відділу ГУНП в Харківській області інформація про те, що згідно даних ЄІАПС «Армор», заяв про перешкоджання гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у проживанні за адресою: АДРЕСА_1, з 2017 року по теперішній час не зареєстровано; із КП «Золочівська ЦРЛ» про те, що ОСОБА_2, 1984 р.н., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за медичною допомогою КП «Золочівська ЦРЛ» протягом останнього року не звертався; із КЗОЗ «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» про те, що перевіркою форм первинної облікової медичної документації встановлено, що до служби екстренної медичної допомоги викликів до гр-на ОСОБА_2, 1984 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.01.2018 року по 04.02.2019 року не надходило (а.с.168,186,187).
При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України та ст.ст.15, 383, 391, 405 ЦК України. Крім того, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 383 ЦК україни закріплено положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Статтею 405 ЦК України окреслено право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Так, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 втратив право власності на майно за адресою: АДРЕСА_1, і вже довгий час там не проживає, але не
Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV прокоментовано порядок та підстави зняття з реєстрації місця проживання. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі в тому числі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, як колишній чоловік позивачки ОСОБА_1, зареєстрований за вказаною адресою, проте втратив право власності на майно згідно ухвали суду про укладення мирової угоди, близько 2 років є відсутнім за місцем реєстрації. Проживаючи за іншою адресою, спірним житлом не цікавиться, не несе витрати на його утримання, чим порушує права позивачки як власника будинку. Доказів наявності домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відсутності останнього у будинку, суду не надано, в зв'язку з чим, в розумінні положень ст. 391 та ч. 2 ст. 405 ЦК України суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування вказаним житлом. Оскільки підставою для зняття особи з реєстрації може бути судове рішення про позбавлення особи права користування житлом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, та керуючись вказаними положеннями матеріального закону та положеннями та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214,215,280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, рнокпп НОМЕР_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням- будинком АДРЕСА_1.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Золочівський районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення виготовлено 18.03.2019 року.
Суддя О. В.Чернова