Справа № 569/15634/18
19 лютого 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Смолій Л.Д.
при секретарі Хлуд І.П.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області Микитюка Олега Петровича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до поліцейського роти № 2 батальйону УПП у Рівненській області Микитюка Олега Петровича про скасування постанови серії ВР 034720 від 10 серпня 2018 року, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити. Вказав, що ПДР не порушував.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи, був повідомлений завчасно та належним чином. За таких обставин суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності представника суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного висновку.
З копії постанови ВР № 034720 від 10 серпня 2018 року про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 10 серпня 2018 року о 12 год. 15 хв керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz c-180 номерний знак НОМЕР_1, в м. Рівне по вул. Соборній порушив дорожню розмітку 1.3, чим порушив ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З позову та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 не порушував вимог ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки не перетинав суцільної лінії дорожньої розмітки.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, при винесенні оскаржуваної постанови не були з'ясовані всі обставини справи, не встановлені свідки правопорушення, доказів фото-відео фіксації самого факту порушення суду не надано, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови є обгрунтованими.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не подано, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 122 КпАП України, ст.ст. 72-77, 245-246, 250,295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області Микитюка Олега Петровича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною постанову серії ВР № 034720 від 10 серпня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП та скасувати її.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду безпосередньо або через Рiвненський мiський суд Рівненської області.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
Відповідач: Поліцейський роти № 2 батальйону УПП в Рівненській області Микитюк Олег Петрович, м. Рівне, вул.. С.Бандери, 14а
Суддя