проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" березня 2019 р. Справа № 917/2094/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В. , суддя Шутенко І.А.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх.№106П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 (суддя Тимощенко О.М., повний текст рішення складено 16.05.2018)
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук,
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,
про внесення змін до договору,-
08.12.2017 Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме: викласти абзац 4 пункту 2.2 договору у редакції, запропонованій позивачем; абзац 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зміна тарифу на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 у частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом. Крім того, позивач не погоджується із запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей редакцією абзацу 5 пункту 2.2 договору, відповідно до якої новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: - абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 року вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1Гкал з ПДВ"; - абзац 5 пункту 2.2 договору залишено без змін. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" 1600 грн витрат по сплаті судового збору.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що введені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 тарифи на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" є підставою для внесення змін до абзацу 4 пункту 2.2 договору у редакції, запропонованій позивачем.
ПАТ "Полтаваобленерго" з рішенням не погодилось та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що господарський суд Полтавської області при винесенні оскаржуваного рішення цитує норми Закону України «Про теплопостачання», однак не аналізує ці норми, оскільки тариф на теплову енергію застосовується саме для споживача, а ПАТ «Полтаваобленерго» не є споживачем КП «Теплоенерго». На території м.Кременчук діє два ліцензіата з вироблення та постачання теплової енергії, а саме: ПАТ «Полтаваобленерго» та КП «Теплоенерго», і у кожного своя окрема зона постачання, кожен з ліцензіатів постачає теплову енергію своїм споживачам власними мережами, а розрахунок тарифу для постачання теплової енергії для споживачів КП «Теплоенерго» розроблявся на основі транспортування своїми мережами та з урахуванням властивостей, і не може бути застосований до споживачів ПАТ «Полтаваобленерго». Апелянт вважає, що транспортування є однією із складових частин тарифу, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093. Щодо зміни ціни укладеного договору №1738 від 18.08.2016 апелянт зазначає, що при зміні тарифу на транспортування з боку регулятора НКРЕКП для ПАТ «Полтаваобленерго» змінювалась ціна за договором на постачання теплової енергії №1738 від 18.08.2016. Додаткові угоди щодо зміни ціни позивач підписав та виконував протягом усього часу, а аналіз постанов НКРЕКП про встановлення тарифів для ПАТ «Полтаваобленерго» і структура тарифу підтверджують, що сторони у договорі мали на увазі саме зміну тарифу та формування ціни договору за тарифами, встановленими регулятором постачальнику, тобто ПАТ «Полтаваобленерго».
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого суду.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №917/2094/17 скасовано. Справу №917/2094/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що наведені у частині 13 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» положення стосуються саме споживачів, в той час як відповідач не є споживачем КП "Теплоенерго". Крім того, судом не враховано, що згідно зі статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення у порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги. Судом також не надано оцінки змісту пункту 2.2 договору, який передбачає можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії. Під час вирішення даного спору також не досліджено, чи є вказане рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, яким обґрунтовано позов, чинним на момент вирішення спору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" відбудеться 18.02.2019 о 10:45 год. Зобов'язано сторони надати суду довідки та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи.
15.02.2019 від ПАТ «Полтаваобленерго» до суду надійшли пояснення (вх.№1684) у справі, вважає незаконними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відносини між сторонами спору за договором на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 є державними регульованими у сфері теплопостачання, а ціна такого договору не може встановлюватись на розсуд сторін, адже суперечать як фактичним обставинам справи, які визначають статус позивача та відповідача у сфері теплопостачання, так і нормам матеріального права у сфері державного регулювання цін. Також зазначає, що позивач при розгляді справи у суді першої інстанції не повідомив суд про те, що рішення Кременчуцької міської ради від 10.10.2017 №1093 скасовано міською радою на момент винесення оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням Крюківського районного суду м.Крменчука від 27.08.2018 у справі №524/7891/17 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 10.10.2017 №1093 визнано протиправним та скасовано.
У судовому засіданні 18.02.2019 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зважаючи на його законність та обґрунтованість.
04.03.2019 від ПАТ «Полтаваобленерго» до суду надійшли пояснення (вх.№2323) у справі.
Після заслуховування учасників справи у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.03.2019 до 11:30 год.
У судовому засіданні 11.03.2019 розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
18.08.2016 між КП "Теплоенерго" (компанія) та ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії № 1738 з протоколом розбіжностей (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.2 договору вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.
Вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
З 01.07.2016 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 28,71 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
У разі затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.
25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 договору абзацом 4, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука, №1093 від 10.10.2017 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.
У зв'язку з наведеним 18.10.2017 позивач для погодження направив на адресу відповідача додаткову угоду №2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме, абзац 4 пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.
Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей, направлена на адресу позивача, та була ним отримана 21.11.2017.
Розглянувши підписаний з боку відповідача протокол розбіжностей до додаткової угоди №2 до договору, позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов у редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача у частині внесення змін в абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.
Відповідач запропонував викласти абзац 4 пункту 2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої до затвердження постачальнику нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Абзац 5 пункту 2.2 договору відповідач запропонував викласти у редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.
У зв'язку з недосягненням згоди у вказаній частині договору, позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викласти:
- абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 року вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1Гкал з ПДВ";
- абз. 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Колегія суддів зазначає, що наведені у частині 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" положення стосуються саме споживачів, які використовують теплову енергію, у той час як відповідач не є споживачем КП "Теплоенерго".
З умов договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 убачається, що ПАТ «Полтаваобленерго»» не є споживачем теплової енергії як за спірним правочином, так і в будь-якій іншій формі, при цьому КП «Теплоенерго» як сторона договору не має зобов'язань щодо теплопостачання на користь ПАТ «Полтаваобленерго».
Таким чином, ПАТ «Полтаваобленерго» не є споживачем теплової енергії у розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання» при виконанні спірного договору на транспортування теплової енергії, а КП «Теплоенерго» не є теплопостачальником за спірним правочином щодо ПАТ «Полтаваобленерго».
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, шо постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Як на момент укладення спірного договору транспортування, так і та момент винесення оскаржуваного рішення, ПАТ «Полтаваобленерго» має статус ліцензованого суб'єкта господарювання по здійсненню діяльності по постачанню теплової енергії - суб'єкта природної монополії, що підтверджується ліцензією НКРКП (а.с.18, том 2).
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10.08.2012 №278, (чинних на момент укладення спірного договору) провадження відповідним суб'єктом ліцензійної діяльності з постачання теплової енергії можливе при виконанні, зокрема, таких умов як наявність у ліцензіата договорів (або попередніх договорів) купівлі-продажу теплової енергії, договорів (або попередніх договорів) на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) темповими мережами та договорів (або попередніх договорів) зі споживачами на постачання теплової енергії.
Відповідно до розділу 1 спірного договору на транспортування теплової енергії предметом договору є відносини щодо транспортування теплової енергії, зокрема, надання з боку КП «Теплоенерго» послуг по транспортуванню теплової енергії ПАТ «Полтаваобленерго» власного виробництва місцевими (розподільчими) тепловими мережами, як це встановлено підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з теплопостачання.
Договір на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 був укладений з боку КП «Теплоенерго» на засадах цивільного законодавства у сфері надання послуг та у відповідності до вимог ст.901, 903 Цивільного кодексу України щодо сплати на користь виконавця оплати за надані послуги з транспортування на умовах, визначених договором, а тому у порядку ст.632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, пунктом 2.2 договору сторони передбачили можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства та умови спірного договору, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги.
Таким чином, стороною договору на транспортування теплової енергії є ПАТ «Полтаваобленерго» - ліцензіат по постачанню теплової енергії - природній монополіст, тарифи якого визначаються НКРКП у порядку абзацу 6 частини 1 статті 16 Закону України «Про теплопостачання» з метою забезпечення технологічної можливості транспортування теплової енергії власного виробництва власним споживачам відповідними місцевими тепловими мережами, які перебувають у власності КП «Теплоенерго», і надані останнім на умовах договору про надання послуг зі сплатою вартості наданих послуг на умовах укладеного договору.
Як убачається з протоколу розбіжностей до додаткової угоди №2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 ПАТ «Полтаваобленерго» запропоновано внести зміни до договору, а саме: абзац четвертий пункту 2.2 викласти у наступній редакції: «до затвердження постачальнику нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ» (а.с.20, том 1). Даний протокол не підписаний позивачем.
З матеріалів справи убачається, що рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 для споживачів КП «Теплоенерго» встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго». Згідно з додатком тариф на транспортування теплової енергії визначено у сумі 99,23 грн (а.с.17-18, том 1).
Дане рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, яким позивач обґрунтовував позов, втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 153 від 12.02.2018.
Щодо рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 27.08.2018 у справі №524/7891/17, яким рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 визнано протиправним та скасовано колегія суддів зазначає, що вказане рішення не набрало законної сили, оскільки скасовано Харківським апеляційним адміністративним судом постановою від 05.12.2018 у справі №524/7891/17. Але цей факт не має значення для вирішення даної справи.
Беручи до уваги наведене, суд вважає вимоги позивача, викладені у позовній заяві стосовно врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.0.8.2016, у запропонованій позивачем редакції, безпідставними, а, отже, такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права щодо регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.269, 270, пунктом 2 частини 1 ст. 275, пунктом 4 частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18.03.2019.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель
Суддя І.А. Шутенко