12.03.2019 року м. Дніпро Справа № 908/746/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.
секретар Манчік О.О.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України
на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 року (повний текст оформлено та підписано 11.10.2018 року)
у справі № 908/746/18 (суддя - Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К", м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, с. Сонячне Запорізького району Запорізької області
про стягнення заборгованості у розмірі 409 005,37 грн. за договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" 409 005,37 грн. заборгованості та 6 135,10 грн. витрат по сплаті судового збору.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 року, відмовити в задоволенні позовних вимог.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог посилаючись на договір № 1/14 від 03.01.2014 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акт звірки взаєморозрахунків від 27.04.2015 року. Проте, судом не взяті до уваги докази та доводи відповідача про те, що зазначені позивачем послуги (роботи) не надавались. Жодних доказів того, що будь-яка техніка залучалась до нібито наданих позивачем послуг матеріали справи не містять. Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що договір про надання послуг від 12.12.2013 року, укладений між ТОВ "ВІТ І К" та Селянським (фермерським) господарством "Даня" та Акт приймання-передачі майна до договору про надання послуг від 12.12.2013 року не свідчать про те, що техніка передавалась для виконання будь-яких робіт. Крім того, згідно пункту 2.1 договору про надання послуг від 12.12.2013 року виконавець - ТОВ "ВІТ І К" зобов'язувався надати замовнику - СФГ "Даня" послуги з ремонту транспортних засобів. Таким чином, трактор надавався для ремонту, а не в оренду. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки показанням свідків, які наявні в матеріалах справи. Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, підписано невідомою особою, прізвище відсутнє і зазначена лише посада - головний бухгалтер. Проте, станом на 27.04.2015 року посада головного бухгалтера у відповідача відсутня.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 року - без змін. Посилається на те, що доказом виконання робіт та підставою для їх оплати є підписані з обох сторін акти виконаних робіт. Жодних інших додаткових документів для підтвердження факту надання послуг за змістом договору не передбачається. Відповідач не навів жодного належного аргументу стосовно спростування справжності підписання актів, печатки та наявності повноважень у особи на цей самий підпис. Твердження відповідача стосовно неможливості виконання заявленого обсягу робіт певною кількістю працівників є безпідставною. Для виконання об'єму замовлених робіт необхідно 22 робочих дні. Відтак, виходячи з вищезазначеного, виконання усіх замовлених послуг можливе за допомогою 1 трактора та 1 тракториста. Судом не встановлено факту того, що зазначені відповідачем особи, як свідки мають відношення до господарських відносин сторін.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2019 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.03.2019 року.
Сторони наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників.
Разом з тим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.
11.03.2019 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло електронною поштою клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у м. Запоріжжя.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Матеріали справи свідчать. що відповідач був своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в засіданні 12.03.2019 року.
Звертаючись до апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, відповідач не надав будь-яких доказів в обґрунтування доводів заявленого клопотання.
Крім цього, відповідач мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Таким чином, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки повідомлені відповідачем причини неявки представника судом поважними не визнано.
Також слід звернути увагу, що клопотання про відкладення розгляду справи було подано відповідачем повторно, а розгляд справи згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України має здійснюватися у встановлені строки.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Із пункту 1.4 Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" вбачається, що підприємство є правонаступником в частині землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов'язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" (редакція Статуту від 15.05.2018 року).
03.01.2014 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (надалі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 1/14 (надалі - договір).
Виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, визначені відповідно до пункту 1.2 договору, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надає замовнику наступні послуги: з оброблення дослідних полів (оранка зябу, культивація, боронування ґрунту, посівні роботи, транспортні роботи, внесення гербіцидів, внесення мінеральних добрив, прикатування посівів, міжрядний обробіток, дискування, маркування, скошування бур'янів, лущення), а також за заявками замовника надавати сільськогосподарські машини разом з обслуговуючим персоналом для виконання транспортних робіт.
Вартість послуг за договором складає 300 000, 00 грн. без ПДВ (пункт 2.1 договору).
Вартість послуг за цим Договором може змінюватися в залежності від обсягів фактично виконаних робіт. Остаточна вартість послуг визначається у актах виконаних робіт, але не може перевищувати вартість послуг, вказаних у пункті 2.1 цього договору (пункт 2.3 договору).
Замовник зобов'язується сплатити виконавцеві плату за надання послуг, передбачених цим договором відповідно до вартості, вказаної в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Замовник на протязі 3 календарних днів здійснює оплату послуг на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який складається виконавцем протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг та підписується замовником на протязі 3 календарних днів з моменту отримання акту (пункт 2.2 договору).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року.
Відповідно до Додатку № 1 до договору сторони погодили, що згідно з пунктом 2.2 договору вартість послуг виконавця становить за 1 га з ПММ без ПДВ: оранка Т-150К - 516,00 грн.; дискування БДТ-6 Т-150К - 228,00 грн.
На виконання умов договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 409 005,37 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими особами сторін без жодних зауважень, а саме: ОУ-0000001 від 04.01.2014 року на суму 13 467,60 грн.; ОУ-0000002 від 14.01.2014 року на суму 27 360,00 грн.; ОУ-0000003 від 14.01.2014 року на суму 35 568,00 грн.; ОУ-0000004 від 14.01.2014 року на суму 15 480,00 грн.; ОУ-0000005 від 15.01.2014 року на суму 48 968,40 грн.; ОУ-0000006 від 15.01.2014 року на суму 31 992,00 грн.; ОУ-0000007 від 16.01.2014 року на суму 30 960,00 грн.; ОУ-0000008 від 17.01.2014 року на суму 21 878,40 грн.; ОУ-0000009 від 17.01.2014 року на суму 30 960,00 грн.; ОУ-0000010 від 17.01.2014 року на суму 40 248,00 грн.; ОУ-0000011 від 01.04.2014 року на суму 35 748,40 грн.; ОУ-0000012 від 01.04.2014 року на суму 15 792,00 грн.; ОУ-0000013 від 01.04.2014 року на суму 2 400,40 грн.; ОУ-0000014 від 01.05.2014 року на суму 14 432,72 грн.; ОУ-0000015 від 08.05.2014 року на суму 24 118,25 грн.; ОУ-0000016 від 22.05.2014 року на суму 6 294, 00 грн.; ОУ-0000017 від 20.05.2014 року на суму 13 338,00 грн.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань виконані позивачем роботи у встановлений договором строк не оплатив.
Факт існування боргу за одержані відповідачем послуги підтверджено також складеним сторонами та наданим в матеріали справи двостороннім актом звіряння розрахунків. (а. с. 31).
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем доказів оплати за надані послуги суду не надано. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 409 005,37 грн. за договором про надання послуг № 1/14 є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню. Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів наявності у нього техніки для надання відповідних послуг спростовуються укладеним договором про надання послуг б/н від 12.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" та Селянським (фермерським) господарством "Даня". Відповідно до Акту приймання-передачі майна до вказаного договору СФГ "Даня" передало, а ТОВ "ВІТ І К" прийняло у тимчасове користування наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - одна одиниця та трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, свіби - одна одиниця. Наведений факт підтверджує наявність у позивача сільськогосподарської техніки для належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014 року. Суд не прийняв доводи відповідача про те, що заявлена до стягнення сума закрита зустрічною поставкою відповідачем на користь позивача на загальну суму 582 547,34 грн., оскільки жодних доказів вчинення відповідних дій щодо зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не надано, а надані копії видаткових накладних на суму 582 547,34 грн. лише свідчать про поставку обумовленого в вищезазначених видаткових накладних товару. Пояснення свідків не спростовують встановлені обставини справи. Гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 є працівниками Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, а не працівниками підприємства відповідача, а гр. ОСОБА_3 працює завідувачем складу підприємства відповідача та безпосереднього відношення до прийняття виконаних робіт, що є предметом спірного договору не має. Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності, суд врахував, що матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків від 27.04.2015 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємства, який свідчить про вчинення відповідачем дій щодо визнання відповідачем наявності заборгованості за договором про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014 року. Зазначені обставини свідчать про переривання строку позовної давності, оскільки його перебіг розпочався заново і закінчився 27.04.2018 року. Згідно штампу вхідної кореспонденції суду, дана позовна заява надійшла до суду 25.04.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Між сторонами виникли правовідносини за договором про надання послуг відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Як зазначалося раніше, в даному випадку первинними документами, що підтверджують надання послуг за спірним договором є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані замовником без будь-яких зауважень. В зв'язку з чим посилання відповідача на те, що зазначені позивачем послуги (роботи) не надавались колегією суддів відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що акти виконаних робіт, долучені до матеріалів справи, затверджені директором ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" Музичук О.М. та скріплені печаткою.
Матеріали справи містять також акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.2015 року, засвідчений підписом та печаткою ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України", з якого вбачається визнання заборгованості перед позивачем на суму 409 005,37 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно з актами здачі-прийняття робіт вартість послуг складає 409 005,37 грн., хоча вартість договору не може перевищувати 300 000,00 грн. колегія суддів враховує наступне.
Умови договору № 1/14 визначають, що вартість послуг за договором складає 300 000,00 грн. Разом з тим, пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується сплатити виконавцеві плату за надання послуг відповідно до вартості, вказаної в додатку № 1, на протязі 3 календарних днів на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який складається виконавцем протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг.
Сторони підписали акти виконаних робіт на загальну суму 409 005,37 грн.
Згідно підписаного відповідачем 27.04.2015 року без зауважень та заперечень акту звірки взаємних розрахунків, виконавцем виконано роботи у відповідності з договором № 1/14 від 03.01.2014 року про надання послуг за наступними рахунками-фактурами: СФ-0000001 від 04.01.2014 року, СФ-0000002 від 14.01.2014 року, СФ-0000003 від 14.01.2014 року, СФ-0000004 від 14.01.2014 року, СФ-0000005 від 15.01.2014 року, СФ-0000006 від 15.01.2014 року, СФ-0000007 від 16.01.2014 року, СФ-0000008 від 17.01.2014 року, СФ-0000009 від 17.01.2014 року, СФ-0000010 від 17.01.2014 року, СФ-0000011 від 01.04.2014 року, СФ-0000012 від 01.04.2014 року, СФ-0000013 від 10.04.2014 року, СФ-0000014 від 01.05.2014 року, СФ-0000015 від 08.05.2014 року, СФ-0000016 від 22.05.2014 року, СФ-0000017 від 30.05.2014 року. Посилання на вказані рахунки фактури міститься у актах здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3). Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (частина 4).
Вартість наданих позивачем послуг, зазначена в актах виконаних робіт, відповідає додатку № 1 до договору № 1/14.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що зазначені роботи виконувалися не за договором, який є підставою даного позову.
З огляду на зазначене, враховуючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання послуг позивачем відповідачу, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 409 005,37 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо посилання відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів передачі СФГ "Даня" позивачу техніки для виконання робіт за спірним договором колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством "Даня" (замовник) укладено договір про надання послуг б/н, відповідно до умов пункту 2.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з ремонту належних замовнику транспортних засобів, які визначені у додатку № 2.
27.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" та Селянським (фермерським) господарством "Даня" укладено додаткову угоду до договору про надання послуг від 12.12.2013 року, відповідно до якої: "Сторони визнають, що виконавець у період з 13.12.2013 року по 26.12.2013 року надав замовнику послуги з ремонту тракторів та додаткового обладнання, конкретний перелік та вартість яких вказані у підписаних актах виконаних робіт (наданих послуг). Сторони домовились, що у рахунок наданих виконавцем послуг, замовник передає у тимчасове користування виконавцю трактори марки ХТЗ Т-150К, МТЗ-80 разом з обладнанням для дискування та оранки, сівби. Зазначені трактори надаються виконавцю у строк до 01.06.2014 року. Виконавець приймає на себе зобов'язання по утриманню та належному догляду за орендованим майном".
Акт приймання-передачі майна від 27.12.2013 року свідчить про те, що Селянське (фермерське) господарство "Даня" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" прийняло у тимчасове користування наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - 1 од., трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, сівби - 1 од.
Відповідно до акту повернення майна від 15.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" повернуло, а Селянське (фермерське) господарство "Даня" прийняло наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - 1 од., трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, сівби - 1 од.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача сільськогосподарської техніки для належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заяви свідків, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву не спростовують встановлені судом обставини справи.
Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в оскаржуваному рішенні, зокрема, правомірно зазначив, що гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 є працівниками Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, а не працівниками підприємства відповідача, а гр. ОСОБА_3 працює завідувачем складу підприємства відповідача та безпосереднього відношення до прийняття виконаних робіт, що є предметом спірного договору не має.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано даний позов в межах строку позовної давності, оскільки перебіг цього строку було перервано вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. В зв'язку з чим, рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 року у справі № 908/746/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2019 року.
Головуючий суддя ___________________ І.О. Вечірко
Суддя ___________________ О.В. Березкіна
Суддя ___________________ В.О. Кузнецов