Іменем України
14 березня 2019 року
Київ
справа №804/115/16
адміністративне провадження №К/9901/36225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (суддя Д.В. Сидоренко)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (колегія у складі суддів: В.В. Мельник, С.В. Сафронова, Д.В. Чепурнов)
у справі № 804/115/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс»
доЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
провизнання дій протиправними,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» (далі - ТОВ «Адіоніс») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року у зв'язку з тим, що ТОВ «Адіоніс» не було платником податку на додану вартість на дату подання звіту.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії податкової інспекції щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Адіоніс» з податку на додану вартість за листопад 2015 року. Визнано податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за листопад 2015 року поданою у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 04 грудня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності дій щодо неприйняття податкової звітності ТОВ «Адіоніс» з підстав відсутності статусу платника податку на додану вартість з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Адіоніс» є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у відповідача.
24 березня 2015 року між податковою інспекцією та ТОВ «Адіоніс» укладено договір № Е00313/2014 про визнання електронних документів, за умовами якого орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.
04 грудня 2015 року позивачем направлено до відповідача засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, яку не було прийнято, що підтверджується квитанцією №1, в якій зазначено, що декларація не прийнята через те, що ТОВ «Адіоніс» не було платником податку на додану вартість на дату подання звітності.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року судами встановлено її відповідність вимогам статті 48 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.
Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації ТОВ «Адіоніс» як платника податку на додану вартість.
В той же час, прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та не вимагає оцінки свідоцтва платника податку на додану вартість.
Крім того, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на момент подання позивачем звітності з податку на додану вартість за листопад 2015 року до контролюючого органу рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29 травня 2015 року № 293 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оскаржено ним у судовому порядку.
В подальшому, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2016 року у справі № 804/7804/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, визнав протиправним та скасував рішення від 29 травня 2015 року № 293 про анулювання реєстрації ТОВ «Адіоніс» як платника податку на додану вартість.
Згідно з частинами першою, третьою, п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
За загальним правилом рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовується судом з моменту його прийняття і тому порушене право підлягає відновленню. Наведене означає, що таке рішення контролюючого органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм права.
Стосовно доводів відповідача про відсутність протиправних дій з боку Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області, слід зазначити, що оскільки ТОВ «Адіоніс» знаходиться на податковому обліку саме в даному податковому органі, позовні вимоги заявлені до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області підлягають задоволенню.
Крім того, підставою для неприйняття спірної декларації стало рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року № 293 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Адіоніс», яке скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
.........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду