61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
05.03.2019 Справа № 905/1949/18
Господарський суд Донецької області у складі:
Судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1-Д, адреса для листування: 49027, місто Дніпро, а/с 1800; код ЄДРПОУ - 14360570)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок №75-А; код ЄДРПОУ - 38242632)
та до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН - НОМЕР_1)
про стягнення 55 958,84 гривень,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача 1: Новікова В.Р. (посвідчення адвоката №5106 від 25.07.2018)
від відповідача 2: не з'явились
До господарського суду Донецької області 19.10.2018 надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» та до ОСОБА_1 про стягнення 55 958,84 гривень.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Позивач усунув у встановлений судом строк виявлені недоліки, надав відповідні докази суду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.11.2018 відкрито провадження у справі №905/1949/18 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.11.2018.
На адресу суду 23.11.2018 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву та заява проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
У судовому засіданні 28.11.2018 задоволено клопотання відповідача 1, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 11.12.2018 о 12:30.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.2018 відкладено підготовче судове засідання на 04.01.2019.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 09.02.2019, відкладено підготовче судове засідання на 05.02.2019.
В судовому засіданні 05.02.2019 представник відповідача 1 надав суду виписки з рахунку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018. Судом вирішено всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 13.02.2019.
У судовому засіданні 13.02.2019 представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Судом задоволено вказане клопотання.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2019 відкладено розгляд справи по суті на 05.03.2019.
У судове засідання 05.03.2019 представники позивача та відповідача2 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Представник відповідача1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Відповідач2 своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
10.02.2014 товариством з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви товариство з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (клієнт) приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті банку: http://www.privatbank.ua, та позивачем, Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2.
Дослідивши Заяву відповідача від 28.02.2011, Умови та правила надання банківських послуг (Умови), Тарифи Приватбанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 10.02.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, кредитний договір між сторонами у даній справі складається із заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Умов та правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.
Приписами п. 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на власний вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнту (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому даними «Умовами та правилами надання банківських послуг», клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного у повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, зазначеного в повідомленні.
Пункт 3.2.1.1.6 Умов встановлює наступне: ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).
Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (п. 3.2.1.1.8 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.
За змістом п. 3.2.1.2.2 Умов клієнт зобов'язується використовувати кредит на цілі, визначені п. 3.2.1.1.1 даних Умов, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.2, п. 3.2.1.4.1.3 Умов).
Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8; відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3 Умов).
Згідно з п. 3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.
За приписами п. 3.2.1.4.5 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода оплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату визначеної в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати.
01.04.2015 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки №POR1427891132589 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (боржником) своїх зобов'язань за угодами приєднання , а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5 Договору поруки).
За п.1.4. Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Угодою1 та/або Угодою2, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором з Угодою1/Угодою2.
Відповідно до п.2.3.1. Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Угодою.
Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Угодою1 та/або Угодою2 цей договір припиняє свою дію.
У розумінні Закону (ст. 553 Цивільного кодексу України) порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Встановлюється порука виключно у договірному порядку.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За довідкою №08.7.0.0.0/180807082751 від 07.08.2018 клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 21.11.2014 - 0,00 гривень, 23.04.2015 - 10 000,00 гривень, 04.08.2015 - 0,00 гривень, 01.09.2015 - 10 000,00 гривень, 23.09.2015 - 80 000,00 гривень, 18.02.2016 - 30 000,00 гривень, 18.04.2016 - 80 000,00 гривень, 09.06.2016 - 170 000,00 гривень, 07.07.2016 - 200 000,00 гривень, 20.12.2016 - 160 000,00 гривень, 21.12.2016 - 200 000,00 гривень, 27.12.2016 - 210 000,00 гривень.(а.с.39).
Факт видачі кредиту підтверджується матеріалами справи. Доказів, які спростовують доводи позивача відповідачем1 не надані.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позивач наполягає, що відповідач1 прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим на адресу відповідачів була направлена претензія від 04.07.2018 про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, пені (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи).
Позивачем надані банківські виписки, які за твердженням позивача підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.07.2018: борг за кредитом в розмірі 15 902,03 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.12.2016 по 26.07.2018 в розмірі 36 181,44 гривень, заборгованість з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.07.2015 по 26.07.2018 в розмірі 3 875,37 гривень.
Дослідивши розрахунок позивача та виписки по рахунку позивача1, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
З розрахунку позивача щодо заборгованості відповідача1 вбачається, що відповідачем1 здійснювалась оплата заборгованості за кредитом, проте, позивачем згідно умов договору вказані кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, пенею.
Відповідно до п.п.4. п.3.2.1.2.1.4. за рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок Клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно п.п.3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2. Вступники на поточний рахунок Клієнта грошові кошти автоматично зменшують дебетове сальдо по поточному рахунку.
Клієнт доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування Банком Ліміту Клієнта, так і тих, які відкриті після цього), у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, а також в рахунок оплати договорів страхування, за якими Банк є вигодо набувачем, з усіх своїх поточних рахунків у гривні, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку згідно з цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг», а також за іншими кредитними договорами, укладеними Клієнтом з Банком, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається номер і посилання на п.3.2.12.2.8.. Списання грошових коштів за іншими кредитними договорами проводиться відповідно до умов інших кредитних договорів. (п.3.2.1.2.2.8).
Під час розгляду справи позивачем також здійснювались платежі з призначенням платежу «Погашення кредиту», які зарахувались банком в рахунок погашення відсотків за користування кредитним лімітом та на погашення пені.
Нарахування пені позивач обґрунтовує з посиланням на п. 3.2.2.10.1 Умов, яким передбачено, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченого п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Пунктом 3.2.2.10.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено місто Слов'янськ де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.
Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено місто Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
З наведених підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 02.07.2015 по 26.07.2018 в розмірі 3 875,37 гривень.
Крім того, позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відповідачу1 пені з 14 квітня 2014 року та списання грошових коштів в рахунок погашення цих нарахувань.
Так, позивачем без достатніх правових підстав здійснено списання коштів в рахунок погашення пені:
06.01.2017 на суму 1,58 гривень;
03.03.2017 на суму 1 701,64 гривень;
06.04.2017 на суму 6 400,00 гривень;
12.04.2017 на суму 5 984,65 гривень;
18.04.2017 на суму 942,36 гривень;
23.05.2017 на суму 4 979,10 гривень;
24.05.2017 на суму 15,00 гривень;
26.05.2017 на суму 409,71 гривень;
29.01.2018 на суму 20 000,00 гривень;
30.03.2018 на суму 9 255,34 гривень;
07.05.2018 на суму 2 582,16 гривень
09.08.2018 на суму 4 586,53 гривень;
30.10.2018 на суму 3 896,59 гривень;
28.11.2018 на суму 1 258,16 гривень;
30.11.2018 на суму 79,08 гривень, а всього 62 091,90 гривень.
Позивач зазначає, що станом на 26.07.2018 борг за кредитом становить 15 902,03 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 36 181,44 гривень, всього - 52 083,47 гривень.
Враховуючи безпідставність списання коштів в рахунок погашення пені станом на 26.07.2018 в розмірі 52 271,54 гривень, які мали бути враховані на погашення заборгованості з відсотків за користування кредитом та суми основної заборгованості, заборгованість у відповідача1 не існувала.
Отже, на момент відкриття провадження по справі №905/1949/18 заборгованість у розмірі 52 083,47 гривень була відсутня, отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» та до ОСОБА_1 про стягнення 55 958,84 гривень - відмовити.
У судовому засіданні 05.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1-Д, адреса для листування: 49027, місто Дніпро, а/с 1800; код ЄДРПОУ - 14360570)
Відповідач1: товариство з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Нікопольський, будинок №75-А; код ЄДРПОУ - 38242632)
Відповідач2: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН - НОМЕР_1)
Суддя С.М. Фурсова