12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/199/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Гаврилко С.Є., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 30 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька Володимира Андрійовича про скасування рішення,-
ОСОБА_1 05.11.2018 звернувся до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №260/1175/18 позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення залишено без розгляду на підставі частини третьої та четвертої статті 123 КАС України.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що допустив помилку у виборі способу захисту порушеного права, оскільки в червні 2017 року звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А., згідно якого просив суд: зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. вчинити певні дії - на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 розташованих в АДРЕСА_1, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 04.03.2015, внести відомості до Державного земельного кадастру та видати кадастровий номер для приватизації земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі №807/729/17, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Однак, позивач зазначає, що апеляційним судом зроблено висновок, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту права, а належним способом захисту права в даному випадку є вимога про скасування рішення державного кадастрового реєстраторавід 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. З огляду на вищенаведені висновки апеляційного суду, вважає, що початок строку звернення до адміністративного суду із позовом про скасування рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру слід рахувати з моменту одержання позивачем повного тексту постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року. Крім цього, зазначає, що суд належним чином не повідомив позивача про проведення підготовчого судового засідання у даній справі, з огляду на що останній був позбавлений можливості взяти у ньому участь та надати відповідні пояснення та докази по суті справи.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 05.11.2018 звернувся до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку на оскарження рішення від 11.05.2017 №РВ-2100161972017, яка мотивована тим, що причиною пропуску звернення до суду є «об'єктивне сприйняття позивачем факту грубого невиконання кадастровим реєстратором рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2015 року». Також, зазначає, що 23 січня 2018 року Закарпатський окружний адміністративний суд по формальним і надуманим причинам відмовив позивачу у позові (адміністративна справа №807/729/17). Позивач подав апеляційну скаргу, розглянувши яку, Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, що: «належним способом захисту прав є вимога про скасування рішення державного реєстратора». У зв'язку з цим, позивач вважає що існують поважні причини пропуску ним строку звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у справі №260/1175/18 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення. Також в ухвалі зазначено, що з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, з метою оцінки поважності підстав вказаних позивачем у заяві для поновлення строку необхідно відкрити провадження у даній справі, а питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску з'ясувати під час підготовчого провадження. Ухвалено підготовче засідання провести 28 листопада 2018 року об 13:30 годині за адресою: м. Ужгород, пл. Богдана Хмельницького, буд. 21.
28.11.2018 на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про застосування строків позовної давності, відповідно до якого останній просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач оскаржує рішення відповідача від 11.05.2017, а звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав лише 05.11.2018, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі №260/1175/18 позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення залишено без розгляду на підставі частини третьої та четвертої статті 123 КАС України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України. Суд першої інстанції наголосив, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не з наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За правилами статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: - це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду; - це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; - ця причина виникла протягом строку, який пропущено; - ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п.41, від 03.04.2008).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Отже, поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №816/1630/17.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. про скасування рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
До позовної заяви позивачем додано копію рішення від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відповідно до якого державним кадастровим реєстратором Відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 24.04.2017 разом з документами та прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 площа 40,4475 %, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Таким чином, предметом даного позову є скасування рішення від 11.05.2017 №РВ-2100161972017, яким позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав перетину ділянок з ділянкою НОМЕР_2, однак позивач оскаржуючи вказане рішення відповідача звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав лише 05.11.2018, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поданої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що підставою звернення до суду за захистом своїх прав є невиконання кадастровим реєстратором рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2015 року у справі №297/1688/15-ц, яким визнано недійсним договір дарування земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_3, розташованих в АДРЕСА_2. У зв'язку з чим позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання державного реєстратора на підставі вказаного рішення внести відомості до Державного земельного кадастру, однак рішенням від 23 січня 2018 року у справі №807/729/17 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Крім того, Львівський апеляційний адміністративний суд дослідивши матеріали вказаної справи, погодився з фактом грубого порушення прав позивача одночасно вказав, що належним способом захисту прав є вимога про скасування рішення державного реєстратора, а відтак позивач на виконання вказівок апеляційної інстанції звернуся з даним позовом.
В підготовчому провадженні судом першої інстанції було досліджено матеріали справи №807/729/17, з якої вбачається, що позивач 08.06.2017 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою, якою просив суд: зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А. вчинити певні дії - на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області про визнання недійсним договору дарування земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 розташованих в АДРЕСА_3, укладених між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 04.03.2015, внести відомості до Державного земельного кадастру та видати кадастровий номер для приватизації земельних ділянок за адресою АДРЕСА_4; 2. При цьому, позивачем до вказаної позовної заяви було додано завірену ним 08.06.2017 копію рішення від 11.05.2017 №РВ-2100161972017.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.06.2017 (дата посвідчення копії рішення) позивач вже був обізнаний із рішенням від 11.05.2017 №РВ-2100161972017 та яке просить скасувати у даній адміністративній справі однак, з даним позовом про його скасування звернувся лише 05.11.2018.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі №807/729/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року по справі №807/729/17 залишено без змін.
Позивач, зокрема пов'язує причину пропуску строку звернення до адміністративного суду наявністю вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, з тексту якої вбачається, що належним способом захисту прав позивача є вимога про скасування рішення державного кадастрового реєстратора, однак наявність вказаної постанови не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дата ухвалення постанови апеляційного суду, у якій міститься висновок, який позивач вважає таким, що свідчить про поважність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду не встановлює новий початок строку звернення до адміністративного суду.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися чи, як зазначає позивач, об'єктивне (необ'єктивне) сприйняття позивачем факту грубого невиконання відповідачем рішення суду, не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
При цьому, із Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із позовними вимоги аналогічного змісту з тими, які заявлені у розглядуваній справі. Зокрема, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у справі №0740/802/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенька В.А., третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 про скасування рішення від 11.05.2017 про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру через перетин ділянки з ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_5 повернуто позивачеві у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Надалі, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №0740/921/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенько В.А., третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 про скасування рішення знову повернуто позивачеві у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі №0740/1015/18 позовну заяву ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сенько В.А., третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 про скасування рішення втретє повернуто позивачу позивачеві у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, зокрема, у зв'язку із невиконанням вимоги ухвали суду щодо подачі іншої заяви із зазначенням інших підстав поважності пропуску строку звернення до суду, як того вимагає частина перша статті 123 КАС України, оскільки в ухвалі суду від 28 вересня 2018 року про залишення позовної заяви без руху було чітко зазначено, що причини, які позивач зазначив у поданій заяві про поновлення строку на оскарження рішення, ніяким чином не свідчать про поважність такого пропуску та така заява не підтверджена належними доказами.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що строк на звернення до адміністративного суду починається не тільки з дня, коли особа дізналась про своє порушене право, але і з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому, заявляючи клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, позивач повинен довести не тільки факт, що йому не було відомо про порушення його прав, свобод чи інтересів, але і той факт, що він не міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Проаналізувавши подані позивачем матеріали, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.
У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд належним чином не повідомив його про проведення підготовчого судового засідання у даній справі, з огляду на що останній був позбавлений можливості взяти у ньому участь та надати відповідні пояснення та докази по суті справи. Суд апеляційної інстанції такі доводи скаржника вважає безпідставними та цілком необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи, зокрема, із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801707757908 видно, що про підготовче засідання 28 листопада 2018 року позивач був повідомлений ще 17 листопада 2018 року, про що свідчить його підпис на такому повідомленні про врученні поштового відправлення.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом не підтверджуються доказами, і не можуть бути визнаними судом поважними. У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
За таких умов наявність правових підстав вважати строк звернення до суду з даним адміністративним позовом пропущеним без поважних причин (що покладена в основу ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду) підтверджується наявними матеріалами справи. Наведений апелянтом аналіз руху справи не спростовує правильності правових висновків суду першої інстанції; доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають. Оцінюючи в сукупності вищезазначене, в суду першої інстанції були достатні і належні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.