Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 335/50/15-ц
провадження № 61-29597св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2015 року у складі судді Бойка О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обґрунтовував вимоги тим, що 01 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 142-0111005/ФК-08, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 15 000 грн зі сплатою 24 % річних строком до 31 липня 2010 року.
Повернення кредиту забезпечене договором поруки від 01 серпня 2008 року № 142-0111005/Zфкпор-08, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_5, ОСОБА_4
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги до відповідачів.
Позичальник належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 17 листопада 2014 року заборгованість становить 29 771 грн 68 коп., у тому числі: 12 290 грн 95 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17 480 грн 73 коп. - заборгованість за відсотками, яку банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
Суди зробили висновки про пропуск банком позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст доводів касаційної скарги та заперечень
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк», у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає висновки судів про відмову у позові у зв'язку з пропуском позовної давності необґрунтованими, оскільки сторони визначили строк дії договору до повного виконання взаємних зобов'язань, тобто до моменту сплати кредиту та всіх належних платежів за його користування.
Від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшли заперечення, у яких вони просять касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 01 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 142-0111005/ФК-08, відповідно до умов якого останньому наданий кредит у розмірі 15 000 грн зі сплатою 24 % річних із кінцевим терміном повернення до 31 липня 2010 року.
Виконання умов кредитного договору забезпечене договором поруки від 01 серпня 2008 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_5 (поручитель) та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 142-0111005/Zфкпор-08.
30 червня 2010 року ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національний банк України уклали договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, згідно з умовами якого ТОВ «Укрпромбанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників за вищевказаними договорами кредиту та поруки.
Станом на 17 листопада 2014 року заборгованість відповідачів перед ПАТ «Дельта Банк» становить 29 771 грн 68 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 290 грн 95 коп., заборгованість за відсотками - 17 480 грн 73 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вимоги про стягнення боргу є обґрунтованими, однак банк, звертаючись до суду з даним позовом, пропустив позовну давність, про застосування наслідків спливу якої відповідачі подали відповідну заяву.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Сторони дійшли згоди про те, що кредит надається позичальнику строком до 31 липня 2010 року.
Під час дії цього правочину, 30 червня 2010 року, ТОВ «Укрпромбанк» відступило право вимоги за даним кредитним договором ПАТ «Дельта Банк».
З моменту набуття новим кредитором права вимоги позичальник не вчинив жодного платежу у рахунок погашення кредиту.
Банк звернувся до суду з даним позовом 28 грудня 2014 року, тобто більш, ніж через чотири роки після закінчення строку кредитного договору.
12 лютого 2015 року відповідачі надіслали до суду заперечення, у якому просили застосувати наслідки спливу позовної давності.
Установивши, що банк подав позов, який є обґрунтованим, із пропуском строку, передбаченого статтею 257 ЦК України, клопотання про його поновлення не заявляв, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про відмову у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України.
Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що правовідносини між сторонами тривають у зв'язку з тим, що зобов'язання позичальником не виконані, оскільки сторони визначили строк дії договору до 31 липня 2010 року, доказів про пролонгацію правочину матеріали справи не містять.
Інші аргументи на законність та обґрунтованість рішень не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат