05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/350/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"
представник позивача - Денисенко О. В., адвокат
відповідач - Державне підприємство "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України"
представник відповідача - не з'явився
третя особа-1 - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
представник третьої особи-1 - Костюк О. М.
третя особа-2 - Міністерство культури України
представник третьої особи-2 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства культури України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 (суддя Картавцева Ю. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Державного підприємства "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства культури України про зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 10.01.2018 Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Позивач) звернулось до Державного підприємства "Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України" (далі - Відповідач), треті особи - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа-1, Департамент) та Міністерство культури України (далі - Третя особа-2, Міністерство) з позовом про зобов'язання передати за актом приймання-передачі основних засобів ОЗ-1 нежиле приміщення площею 187,7 кв.м. в будинку № 38 літера А на вул. Саксаганського.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 232/7569 "Про передачу до сфери управління Міністерства культури України нежилого приміщення у будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва" до сфери управління Міністерства передано нежиле приміщення загальною площею 187,70 кв.м. в будинку № 38 на вул. Саксаганського (далі - Приміщення) з подальшою передачею на баланс Відповідача відповідно до акта приймання-передачі основних засобів. Зазначене рішення з 01.03.2017 втратило чинність. Поряд з цим рішенням Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 Приміщення закріплено за Позивачем на праві господарського відання та Позивачу пунктом 4.1 визначено прийняти Приміщення за актом приймання-передачі, у зв'язку з чим він звернувся до Відповідача щодо передачі Приміщення, однак останній акт приймання-передачі не оформив, зі своєї сторони не підписав, Позивачу не направив і Приміщення не передав.
2. Короткий зміст рішень судів
2.1. 02.05.2018 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018, позов задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача передати Позивачу за актом приймання-передачі основних засобів ОЗ-1 нежиле приміщення площею 187,7 кв.м. в будинку № 38 літера А по вул. Саксаганського у м. Києві.
2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що після прийняття Київською міською радою рішення від 23.02.2017 № 946/1950 у сторін цієї справи виникли обов'язки щодо Приміщення, а саме: у Відповідача виник обов'язок щодо передачі Приміщення у встановленому законом порядку згідно з актами приймання-передачі основних засобів із свого балансу на баланс Позивача, а у Позивача як балансоутримувача нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва - прийняти на баланс нежиле приміщення та утримувати його належним чином. Враховуючи, що Відповідач не підписав акт приймання-передачі основних засобів щодо Приміщення, наявні підстави для зобов'язання Відповідача передати Позивачу зазначене Приміщення за актом приймання-передачі основних засобів ОЗ-1.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Міністерство (Скаржник) звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
4.1. 30.01.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.
5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
5.1. Судові рішення прийняті з порушенням статей 86, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5.2. Рішення, на підставі якого Приміщення передано Відповідачу, не оскаржене та повністю реалізоване, а Приміщення підлягало передачі з державної у комунальну власність Відповідача відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".
5.3. Суди не врахували, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та згідно з частиною третьою зазначеної статті погоджується з органом, уповноваженим управляти державним майном, отже для передачі Приміщень необхідне рішення Кабінету Міністрів України та погодження Міністерства.
6. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
6.1. На час звернення з позовом Приміщення перебуває та перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Києва. При цьому управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування, отже Київська міська рада, приймаючи рішення 23.02.2017 №946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" діяла в межах своїх повноважень.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 15.03.2012 Київська міська рада прийняла рішення №232/7569 "Про передачу до сфери управління Міністерства культури України нежилого приміщення у будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва", згідно з яким до сфери управління Міністерства (Третя особа-2) передано нежиле приміщення загальною площею 187,70 кв.м. в будинку № 38 на вул. Саксаганського (Приміщення) з подальшою передачею на баланс Відповідачу.
7.2. На виконання вказаного рішення 25.04.2012 Позивач передав на баланс Відповідача згідно з актом приймання-передачі основних засобів № 37 нежиле приміщення загальною площею 187,70 кв. м в будинку, що, згідно з технічним паспортом БТІ від 26.03.2001, значиться як № 38 літера А на вул. Саксаганського.
7.3. 23.02.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій", відповідно до якого вирішила визнати таким, що втратило чинність з 01.03.2017, зокрема зазначене рішення № 232/7569 від 15.03.2012 (пункт 1). Водночас вирішила закріпити Приміщення за Позивачем на праві господарського відання (пункт 3 рішення).
7.4. Також Позивачу визначено прийняти за актами приймання-передачі нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, в тому числі й Приміщення (пункт 4.1 рішення).
7.5. У зв'язку з наведеним Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 19.12.2017 № 062/15/1/03-8665, в якій просив у строк до 09.01.2018 здійснити передачу Приміщення. Однак вимога Позивача була залишена Відповідачем без реагування, Приміщення Позивачу передано не було.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Відповідно до статей 143, 144 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування зокрема управляють майном, що є в комунальній власності.
8.2. Як встановлено судами Приміщення закріплене за Позивачем на праві господарського відання відповідно до рішення Київської міської ради № 946/1950 від 23.02.2017.
8.3. При цьому відповідно до частин першої - другої статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
8.4. Згідно з статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
8.5. За вимогами статті 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
8.6. Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
8.7. Згідно з положеннями статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема управління в межах, визначених радою майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
8.8. За частинами першою, п'ятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
8.9. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обставини, зокрема, що відповідно до рішення Ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" рішення Ради "Про передачу до сфери управління Міністерства культури України нежитлового приміщення у будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва", на підставі якого Приміщення було передано Відповідачу на баланс, втратило чинність з 01.03.2017, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у Відповідача виник обов'язок з передачі Приміщення у встановленому законом порядку на підставі актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс Позивача, у якого, в свою чергу, як у балансоутримувача майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, - прийняти на баланс Приміщення та утримувати його належним чином.
8.10. При цьому посилання Скаржника (підпункт 5.2) на те, що рішення, на підставі якого Приміщення передано Відповідачу, не оскаржене та повністю реалізоване, наведених висновків не спростовує.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17 Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи прийняті у справі судові рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 23.02.2017 № 946/1950 "Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій" в частині, відзначила, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб'єктів (пункт 64 зазначеної постанови Великої Палати).
8.11. Доводи Скаржника (підпункт 5.3) про те, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та згідно з частиною третьою зазначеної статті погоджується з органом, уповноваженим управляти державним майном, отже для передачі Приміщень необхідне рішення Кабінету Міністрів України та погодження Міністерства, що залишено поза увагою судів, Суд відхиляє, оскільки у цій справі не йдеться про передачу об'єктів державної власності у комунальну власність.
8.12. З огляду на викладене доводи Скаржника (підпункт 5.1) про порушення судами попередніх інстанцій статей 86, 236, 269, 277 ГПК України необґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
8.13. Враховуючи наведене, відсутні підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 910/350/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак