"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/42/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Чкан Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (Харківська обл., м. Балаклія)
про стягнення 515620,69 грн,
за участю представників:
позивача - адв. ОСОБА_1 (довіреність від 08.06.2018);
відповідача - адв. ОСОБА_2 (довіреність від 01.01.2019);
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) подало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 515620,69 грн, у тому числі: основний борг в сумі 235212,69 грн, пеню в сумі 69824,65 грн, 3% річних в сумі 22337,37 грн та інфляційні втрати в сумі 188245,98 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого природного газу за договором №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі.
Цією ухвалою суду вирішено розглядати справу №922/42/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.01.2019 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.
21.01.2019 позивач надав письмове пояснення по справі щодо письмового уточнення редакції позовних вимог щодо періодів нарахування санкцій та надання інших пояснень, які стосуються виконання вимог суду, в якому вказує, що пеня та 3% річних нараховуються за наступні періоди: за зобов'язанням січня 2014 року - з 15.02.2014 по 26.02.2014; за зобов'язанням лютого 2014 року - з 15.03.2014 по 04.05.2014; за зобов'язанням березня 2014 року - з 15.04.2014 по 04.05.2014; за зобов'язанням грудня 2014 року - з 15.01.2015 по (14.07.2015 - пеня) і (27.12.2017 - 3% річних); інфляційні втрати нараховуються: за зобов'язанням лютого 2014 року - з 01.04.2014 по 30.04.2014; за зобов'язанням грудня 2014 року - з 01.02.2015 по 30.11.2017.
28.01.2019 відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у стягненні інфляційних, 3% річних та пені у повному обсязі, у разі неможливості відмовити у повному обсязі у нарахованій пені по справі зменшити суму пені на 90%, а також відстрочити виконання рішення суду на 8 місяців з моменту винесення рішення судом, посилаючись на те, що позивачем невірно розрахована пеня, 3% річних та інфляційні витрати, враховуючи застосування положення та норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно з ч. 3 ст. 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, тому включення позивачем до позовних вимог нарахувань у вигляді пені, інфляційних та 3% річних на заборгованість, що була погашена до моменту набрання чинності Законом, є безпідставним. В обґрунтування питання про можливість відстрочки виконання рішення суду та зменшення пені відповідач вказує на той факт, що вини у його діях по своєчасним розрахункам з позивачем по договору газопостачання не має, тому як строки виплати субвенцій з Державного бюджету в погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від нього не залежать та до цього часу належним чином ні де у нормативних актах України не визначені. Також відповідач посилається на дуже складну економічну ситуацію, яка виникла у зв'язку з збитковістю послуг, що надає підприємство, а саме послуг теплопостачання.
Разом із відзивом відповідач надав клопотання про проведення судової експертизи, в якому просить призначити судову економічну експертизу, проведення якої доручити науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в Харківській області.
04.02.2019 позивач надав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву.
06.02.2019 позивач надав письмові заперечення на клопотання про проведення судової експертизи, в якому просить відмовити відповідачу у його задоволенні, посилаючись, зокрема, що клопотання відповідача не містить зазначення наявності підстав для застосування ст. 99 ГПК України, оскільки відповідачем не зазначено сукупність підстав для призначення судової експертизи
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 відхилено клопотання відповідача про призначення у справі №922/42/19 судової економічної експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а запропоновані відповідачем для вирішення судовим експертом питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.
13.02.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019 о 14:00 год, про що ухвалою суду від 13.02.2019 повідомлено сторін.
25.02.2019 у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні від 25.02.2019 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
10.12.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за яким продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупця).
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 599,7 тис куб м, у тому числі зазначено по місяцях кварталів.
Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.4 зазначеного договору сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.
Згідно з п. 5.2 вказаного договору ціна за 1000 куб м газу становить 3459,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 265,10 грн, крім того ПДВ - 17% - 45,07 грн, всього з ПДВ - 310,17 грн.
До сплати за 1000 куб м природного газу - 3793,28 грн, крім того ПДВ - 17% - 644,86 грн, всього з ПДВ - 4438,14 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 11 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 31.01.2014, №2 від 29.04.2014, №3 від 20.05.2014, №4 від 09.09.2014, №5 від 27.11.2014 та №6 від 26.12.2014 до договору, в яких сторони узгодили змінити п. 5.2 статті 5 "Ціна газу" договору, а саме: з 01.01.2014 ціна за 1000 куб м газу становить 2448,00 грн, до сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 3314,47 грн; з 01.04.2014 - ціна становить 4020,00 грн, до сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 5238,60 грн; з 01.05.2014 - ціна становить 4724,00 грн, до сплати з ПДВ - 6172,90 грн; з 01.09.2014 - 4874,00 грн, до сплати з ПДВ - 6356,50 грн; з 01.11.2014 - 5100,00 грн, до сплати з ПДВ - 6633,12 грн та з 01.12.2014 ціна за 1000 куб м газу становить 5900,00 грн, до сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 7612,32 грн.
На виконання умов договору №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013 позивач протягом січня - грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 1799950,61 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 273646,11 грн, від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 228963,73 грн, від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 174311,38 грн, від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 61584,98 грн, від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 60380,35 грн, від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 378970,04 грн та від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 622094,02 грн, що підписані та скріплені печатками обох сторін, а також газорозподільною організацією.
Відповідач за поставлений протягом січня - грудня 2014 року природний газ розрахувався частково, в сумі 1564737,92 грн, про що свідчить сальдо по підприємству КП БРР "Балаклійські теплові мережі" та довідки по операціях з 01.01.2014 по 31.12.2017 по договору №1838/14-БО-32, а також копія акту звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 по договору №1838/14-БО-32 (а.с. 82), внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 235212,69 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем проводилися розрахунки за поставлений позивачем природний газ несвоєчасно, заборгованість відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами договору (п. 6.1 договору).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 69824,65 грн та 3% річних в загальній сумі 22337,37 грн за зобов'язаннями: січня 2014 року - з 15.02.2014 по 26.02.2014; лютого 2014 року - з 15.03.2014 по 04.05.2014; березня 2014 року - з 15.04.2014 по 04.05.2014, та за зобов'язанням грудня 2014 року - з 15.01.2015 по (14.07.2015 - пеня) і (27.12.2017 - 3% річних).
Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за зобов'язанням лютого 2014 року - з 01.04.2014 по 30.04.2014 та за зобов'язанням грудня 2014 року - з 01.02.2015 по 30.11.2017 в загальній сумі 188245,98 грн.
Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон).
30.11.2016 набрав чинності Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений протягом січня - листопада 2014 року природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1 додаткової угоди №1 від 31.01.2014 до договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 13.11.2014, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
На момент звернення до суду з даним позовом (29.12.2018 - штемпель відділення поштового зв'язку на конверті, в якому було направлено позовну заяву з додатками на адресу господарського суду) у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені в загальній сумі 7896,05 грн і 3% річних в загальній сумі 1516,21 грн за зобов'язанням січня 2014 року - з 15.02.2014 по 26.02.2014, за зобов'язанням лютого 2014 року - з 15.03.2014 по 04.05.2014 та за зобов'язанням березня 2014 року - з 15.04.2014 по 04.05.2014, а також інфляційних за зобов'язанням лютого 2014 року - з 01.04.2014 по 30.04.2014 в сумі 7555,80 грн, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013, оскільки, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що його включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону у даному спорі є неправомірним, суд вважає помилковим, оскільки як вже було зазначено судом вище, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за загальний період з 15.02.2014 по 04.05.2015 в сумі 7896,05 грн, 3% річних за загальний період з 15.02.2014 по 04.05.2015 в сумі 1516,21 грн та інфляційних за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 в сумі 7555,80 грн, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013, є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.
Пунктом першим ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п.п. 3.17.4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90% і тяжкого економічного стану, відповідач посилається на те, зокрема, що оскільки йому не у повному обсязі були перераховані належні субвенції, він не має можливості своєчасно погашати заборгованість перед позивачем, тому як у весь час субвенції з Державного бюджету перераховувались через деякий значний час після виникнення збитків у відповідача у вигляді різниці в тарифах на теплову енергію, та крім того, не у повному обсязі. Також відповідач посилається на збитковість послуг з теплопостачання та дефіцит коштів, пов'язаний із хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги.
Позивач у відповіді на відзив просить суд при розгляді питання зменшення пені врахувати те, що станом на час розгляду даної справи відповідачем сплачено лише приблизно 3/5 боргу, при цьому прострочення триває вже більше півроку. В той же час, відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис грн, має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49209 тис грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137 тис грн, відстрочені податкові зобов'язання складають 67304 тис грн. Розмір короткострокових позик складає 44579 тис грн, довгострокових - 14736 тис грн (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті позивача - naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017 - 2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, якою затверджено ОСОБА_3 про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - ОСОБА_3 про ПСО).
ОСОБА_3 визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації - п. Положення.
Відповідно до пп. 4 п. 3 ОСОБА_3 встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені ОСОБА_3 про ПСО.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
З огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені на 90%.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, що викладене у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне відхилити його як необґрунтоване, оскільки відповідач не довів винятковості свого випадку, тяжкої фінансової ситуації, не обґрунтував розмір (90%), на який він просить зменшити пеню, та не підтвердив документально.
Згідно з ч. 1 ст. 289 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідачем не підтверджено належними та доступними доказами неможливість виконання ним судового рішення у разі не надання відстрочки його виконання.
При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що він не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким. Для безперервного постачання газу споживачам, він повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь.
Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ він змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20 - 24% річних. Його господарська діяльність у відповідності до звіту про фінансовий стан на 30 вересня 2017 року обтяжена комерційними кредитами у розмірі 63137 млн грн (короткострокові зобов'язання) та 10279 млн грн (довгострокові зобов'язання), при цьому дебіторська заборгованість перед Компанією складає 49672 млн грн.
Також позивач вказує, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами для надання відстрочки виконання судового рішення, є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі. Відстрочення виконання рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі, враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Судом також враховується ступінь вини відповідача у виникненні даного спору. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що даний спір виник саме з вини відповідача.
З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відхилити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі на 8 місяців з моменту винесення рішення судом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне в позові відмовити частково, в частині стягнення з відповідача пені за загальний період з 15.02.2014 по 04.05.2015 в сумі 7896,05 грн, 3% річних за загальний період з 15.02.2014 по 04.05.2015 в сумі 1516,21 грн та інфляційних за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 в сумі 7555,80 грн, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 193, 233 ГК України, статтями 525, 526, 530, 551, 610, 611, 625, 629 ЦК України, статтями 1, 2, 3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статтями 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 166, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 289 ГПК України,
В позові відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Балалійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Алієва, 72. Код ЄДРПОУ 34328904) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6. Код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором №1838/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013 за грудень 2014 року в сумі 235212,69 грн, пеню за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 в сумі 61928,60 грн, 3% річних за період з 15.01.2015 по 27.12.2017 в сумі 20821,16 грн, інфляційні за період з 01.02.2015 по 30.11.2017 в сумі 180690,18 грн та судовий збір у сумі 7479,79 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.03.2019 р.
Суддя ОСОБА_4
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.