№ 201/11115/18
провадження 2/201/1048/2019
14 березня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Якуніною К.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_1 11 жовтня 2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року вказана справа була прийнята до провадження та призначено проведення судового засідання, розглядалися клопотання, виносилися ухвали, справа по суті не слухалася і спір не вирішено.
В судове засідання від позивача надійшло клопотання про залишення позовних вимог без розгляду. Суд вважає клопотання обґрунтованим, вимоги позову підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач підтримав клопотання і наполягав на його задоволенні. Відповідач фактично не заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони.
З'ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз'яснивши наслідки залишення позовних вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: позивач відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому дану справу слід залишити без розгляду.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 200, 222, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд -
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей
залишити без розгляду.
Ухвала набрала законної сили 14 березня 2019 року.
Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя -