Справа № 462/8230/18
12 березня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого-судді Палюх Н.М.
при секретарі Колобич О.О.
з участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивач у грудні 2019 року звернувся у суд з позовом про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, покликаючись, що вони з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2 серпня 2008 року і від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак спільне життя у нього з відповідачкою не склалось, так як між ними не має взаєморозуміння, вони виявилися людьми з різними поглядами на життя та ведення спільного господарства, постійно виникали сварки, у зв'язку з чим вони припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, а тому вирішили розірвати шлюб. За наведеного, просить шлюб розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та додатково пояснив, що подружнє життя з відповідачкою не склалося, виникали сварки, з листопада 2018 року вони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, переконаний, що їх сім'я розпалася остаточно і примирення між ними неможливе. Просить позов задовольнити.
Відповідачка у судовому засіданні позов визнала та пояснила, що дійсно подружнє життя з позивачем не склалося, виникали сварки, з листопада 2018 року вони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, чому їх сім'я розпалася остаточно і примирення між ними неможливе. Просить позов задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини,
чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 104-105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України.
Ст. 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений один із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2 серпня 2008 року і від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6,7/.
Судом беззаперечно встановлено, що між сторонами тривалий час немає взаєморозуміння, виникали сварки, з листопада 2018 року вони проживають окремо, подружніх відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, сторони не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини і збереження шлюбу суперечить інтересам, як позивача, так і відповідачки.
Крім того, задовольняючи позов, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, оскільки вони не проживають разом і не підтримують сімейних відносин вже тривалий час, втратили один до одного хороші почуття і помиритися не бажають, а тому цей шлюб слід розірвати.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження, а тому підлягають до задоволення.
На підставі ст.ст.12, 89, 264, 265 ЦПК України, керуючись ст.ст. 109-112 СК України, суд -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 /Петрошевич/ ОСОБА_4, укладений 2 серпня 2008 року у Галицкому відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 222.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Повне судове рішення складено 14.03.2019 року.
Суддя: