Справа № 462/4398/17
13 березня 2019 року м.Львів
Залізничний районний суд міста Львова у складі головуючої судді Румілової Н.М. , при секретарі Шиманської Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача, яким просить стягнути на свою користь спричинену йому моральну шкоду внаслідок образи його дружини в розмірі 100000 грн.
Від відповідач ОСОБА_1 до суду надійшла заява , якою він просить винести рішення про забезпечення судового позову згідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК. До заяви надав копію скарги від свого імені на дії державного виконавця, копію квитанції про наявність у позивача заборгованості за комунальні послуги.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 19 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про забезпечення судового позову. Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у забезпеченні судових витрат.
Постановою Львівської апеляційного суду від 29 січня 2019 року ухвалу від 19 вересня 2018 року, яку оскаржував відповідач, скасовано, направлено справу для подальшого розгляду для вирішення клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу та попередню її оплату.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 135 ЦПК України, суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, повьязаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Суд може зобовьязати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, повьязані з відповідною процесуальною дією.
Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобовязати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
При цьому, зміст положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України підлягає застосуванню судом лише у разі беззаперечного встановлення ознак безпідставності позову або інших ознак зловживання правом, або ж позивач не має зареєстрованого місця проживання в Україні та майна.
Проте, наведені представником відповідача підстави не можуть бути розцінені судом як ознака завідомо безпідставного позову або зловживання правом на позов, оскільки підставність позовних вимог та їх обгрунтованість підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті.
Позивач в своїй позовній заяві зазначив тільки місце свого проживання, натомість відповідач ОСОБА_1 надав суду копію вироку Залізничного районного суду м.Львова від 1.09.2017 року, яким встановлено у вступній частині, що ОСОБА_2 є громадянином України.
Долучені відповідачем докази по справі, а саме про наявність конфлікту на зборах мешканців будинку 33 по вул..Роксоляни, копія квитанції про заборгованість позивача за оплату комунальних послуг, спростовують доводи відповідача про відсутність у позивача майна, що знаходиться на території України, що виключає застосування положень п.2 ч.4 ст.135 ЦПК України, адже його застосування можливе при існуванні двох умов: як відсутності зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, так і майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
До того ж, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як зазначено в п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення судових витрат слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.135 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про забезпечення судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.М.Румілова