Справа № 522/3176/19
Номер провадження 522/4816/19
12 березня 2019 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В., дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 135 400,0 гривен.
Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
-Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на квартиру під АДРЕСА_1
Заява про забезпечення позову розглянута без виклику сторін.
Проаналізувавши матеріали поданої заяви, вважаю, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов'язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви позивач просить накласти арешт на арешту на квартиру під АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.
На підставі викладеного керуючись ч.3 ст. 150 ЦПК України, суд встановив, що заявником необґрунтовано та не доведена співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Зокрема не зазначене та не доведена оціночна та ринкова вартість майна відповідача. Також позивачем не доведено, що зазначена квартира єдине майно (рухоме чи нерухоме) відповідача, тому як запит до Єдиного реєстру здійснений за адресою квартири, а не за даними відповідача.
Дослідивши подані в обґрунтування заявленого клопотання докази, суд, вирішуючи питання щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, приходить до висновку, що між сторонами виник спір щодо стягування коштів, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, щодо майна яке належить відповідачам ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки на час розгляду не підтверджена належними та допустимим доказами.
Також, по справі не надані докази відсутності підстав для пропозиції зустрічного забезпечення по заяві про забезпечення позову.
Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.149-154, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.
Суддя А.В.Науменко
12.03.2019