06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1063/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.
за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
за участю представника позивача Міська Т.В.,
за участю представника відповідача Гудкової М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, прийняте суддею Димарчук Т.М. об 11 годині 49 хвилині у місті Луцьку, повний текст складений 04.12.2018 року у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Ківерцівської районної ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Ківерцівської районної ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення № 28/26 від 16.08.2018 «Про відмову Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області у передачі в державну власність нерухомого майна по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці» та зобов'язання передати нерухоме майно по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці площею 111,4 кв.м. у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте більшістю від загального складу ради, як цього вимагає ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначене рішення не суперечить Європейській Хартії місцевого самоврядування.
На думку суду, перебування зазначеного майна на балансі підприємства позивача не є ознакою його права власності. Баланс і власність - це різні поняття.
Не погодившись із рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що перше звернення з приводу передачі одноповерхового будинку у державну власність, де знаходиться ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідачем відмовлено без зазначення жодних підстав.
Після направленого повторного клопотання, відповідачем прийнято оскаржене рішення, де підставою для відмови є покликання на рішення виконкому Ради від 24.12.1991 року №260 та від 23.01.1992 року №5.
Отже, позивач позбавлений можливості оформити власність на нерухоме майно, що унеможливлює виконання розпорядження Кабінету Міністрів України та доручення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Порушується право держави на оформлення права власності на нерухоме майно.
Перебування на балансі ГУ Держгеокадастру у Волинській області нерухомого майна (приміщення) означає, що останнє на законних підставах претендує на оформлення даного майна у державну власність
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Ківерцівська районна рада Волинської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/009. Зазначає, що не виконано станом на сьогодні вимогу про повернення майна на баланс Ради.
Заслухавши доповідь судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Волинської обласної ради народних депутатів №260 від 24.12.1991 «Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності» затверджено перелік майна, що передається у власність районів. Як вбачається із затвердженого переліку, у власність районів передаються центральні районні лікарні, районні лікарні, дільничні лікарні, лікарські амбулаторії та інші об'єкти в галузі охорони здоров'я (а.с. 60-63). В подальшому, згідно рішення Ківерцівської районної ради народних депутатів Волинської області №5 від 23.01.1992 «Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності» було затверджено перелік майна, що передається у власність району. Згідно з переліком центральна районна лікарня передалася у власність району (а.с. 64, 65). Майно лікарні включає, зокрема, і приміщення по вулиці Жовтнева, 3 в місті Ківерці, про що свідчить інвентарна картка № 0001(а.с. 59).
Відповідно до рішення Ківерцівської районної ради від 22.12.2004 №18/27 «Про частину приміщення стоматологічного відділення Ківерцівської центральної районної лікарні» на баланс Ківерцівського районного відділу земельних ресурсів передано частину нежитлового приміщення стоматологічного відділення лікарні площею 70,8 м.кв по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці (а. с. 11). В подальшому, рішенням Ківерцівської районної ради від 14.03.2006 №25/21 «Про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міста району» на баланс Ківерцівського районного відділу земельних ресурсів в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міста району, з балансу Ківерцівської центральної районної лікарні також було передано частину приміщення лікарні, яка межує з відділом земельних ресурсів, а саме чотирьох кабінетів та прибудови площею 97,5 кв.м (а.с. 12).
19.09.2012 рішенням Ківерцівської районної ради від №14/29 «Про надання дозволу на реконструкцію та переобладнання приміщення» надано дозвіл управлінню Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області на проведення реконструкції згаданих вище приміщень і переобладнання їх під архів державного фонду документації із землеустрою та службове житло (а.с. 13).
29.03.2013 рішенням Ківерцівської районної ради №35 частину приміщення, яке переобладнане під службове житло (п'ятикімнатна квартира загальною площею 111,4 м.кв, житловою площею 58,4 м.кв.) було включено до числа службових. Після цього, рішенням Ківерцівської районної ради від 25.06.2015 №36/24 «Про частину колишнього приміщення стоматологічного відділення лікарні, переобладнаного під архів, по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці», передано з балансу відділу Держземагентства у Ківерцівському районі Волинської області на баланс КЗ «Ківерцівський РЦПМСД» частину колишнього приміщення стоматологічного відділення лікарні, переобладнаного під архів площею 43,8 кв.м. (а.с. 14).
Рішенням Ківерцівської міської ради від 25.06.2015 № 36/24 «Про частину колишнього приміщення стоматологічного відділення лікарні, переобладнаного під архів по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці» передано з балансу відділу Держземагенства у Ківерцівському районі Волинської області на баланс комунального закладу «Ківерцівський РЦПМСД» частину колишнього приміщення стоматологічного відділення лікарні, переобладнаного під архів площею 43, 8 кв.м. (а.с. 15).
23.09.2016 рішенням Ківерцівської районної ради №75 «Про виведення житлового приміщення з числа службових» приблокований одноквартирний будинок по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці був виключений з числа службового (а.с. 16).
16.05.2017 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося з клопотанням №7-3-0.6-4608/2-17 до Ківерцівської районної ради про розгляд питання передачі нерухомого майна по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці площею 111,4 м.кв. у власність держави в особі Головного управління (а.с. 27)
Рішенням Ківерцівської районної ради від 22.11.2017 №21/16 Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області відмовлено у передачі у власність зазначеного нерухомого майна. При цьому, дане рішення не містило підстав, з яких Головному управлінню надано відмову (а.с. 30).
За клопотанням позивача про повторний розгляд питання щодо передачі в державну власність нерухомого майна, 16.08.2018 Ківерцівською районною радою прийнято рішення №28/26 «Про відмову Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області у передачі в державну власність нерухомого майна по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці», у якому підставою відмови є посилання на рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991 №260 та виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів Волинської області від 23.01.1992 №5 (а.с. 10).
Рішенням Ківерцівської районної ради від 16.08.2018 № 28/27 «Про нерухоме майно по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці» районна рада вирішила повернути з балансу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області нерухоме майно площею 124, 5 кв.м. по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці, доручила заступнику голови районної ради Чигрин Т.Г. звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про зняття майна з їхнього балансу, а також вирішила утворити комісію з питання передачі майна, прийняти його та поставити на баланс Ківерцівської районної ради (а.с. 67).
Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції таким, що порушує норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а рішення суду - таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єктом владних повноважень згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права шляхом передачі в державну власність нерухомого майна.
При цьому спір виник у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення № 28/26 від 16.08.2018 «Про відмову Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області у передачі в державну власність нерухомого майна по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці» та зобов'язання передати нерухоме майно по вулиці Жовтневій, 3 в місті Ківерці площею 111,4 кв.м. у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Ураховуючи те, що цей позов пов'язаний із набуттям права власності на нерухоме майно, то апеляційний суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зазначена позиція апеляційного суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 року у справі №814/917/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин слід закрити провадження у справі, роз'яснивши позивачу, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.
Керуючись ст.ст.238, 308, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 0340/1849/18 скасувати.
Провадження у справі за адміністративним Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Ківерцівської районної ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 12.03.2019 року.