Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
12 березня 2019 р. Справа № 2040/7524/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Лях О.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року, повний текст складено 15.11.2018 року, по справі № 2040/7524/18
за позовом ОСОБА_3
до Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області про відмову в оформленні громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 09.08.2018 року;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2., посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 19.09.2006 року за заявою від 09.08.2018 року;
- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;
- зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року задоволено частково позов.
Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області про відмову в оформленні громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. посвідки на постійне проживання в Україні від 09.08.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. посвідки на постійне проживання в Україні.
Стягнуто на користь представника ОСОБА_3 - адвоката Вітер Наталії Вікторівни судовий збір у сумі 1409,60 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
ГУ ДМС України в Харківський області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що приймаючи рішення про зобов'язання відповідача видати нову довідку позивачу, суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження міграційного органу.
ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати судове рішення в частині часткового відшкодування на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, та прийняти нове, яким стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 6108,50 грн.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
На підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що громадянин В'єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований посвідкою на постійне проживання в Україні (а.с.31).
У зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 08.08.2018 року звернувся до Київського відділу поліції ГУ НП в Харківський області із відповідною заявою.
За результатами розгляду заяви, встановлено, що ОСОБА_3 07.08.2018 року, перебуваючи в АДРЕСА_1, виявив втрату посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 19.09.2006 року. Вжитими заходами встановити обставини зникнення та місце знаходження втрачених документів не надалося можливим, в зв'язку з чим подальший розгляд матеріалу припинено, про що складено відповідний висновок від 09.08.2018р. (а.с. 33).
09.08.2018 року позивач звернувся до Слобідського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з її втратою, яким заяву направлено до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області (а.с. 64).
28.08.2018 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківський області за результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання на підставі пп.11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (зворотна сторона а. с. 64).
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити оформлення та видачу посвідки позивачу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений; клопотання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат пов'язаних з представництвом адвоката у суді у сумі 800,00 грн. відповідно до умов договору є обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, з огляду на таке.
Згідно ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321, (далі - Порядок № 321) у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Згідно з п. 7 Порядку № 321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Пунктом 40 Порядку № 321 визначено перелік документів, які подаються іноземцем або особою без громадянства для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну.
Відповідно до п. 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Згідно з п. 46 Порядку № 321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Відповідно до п. 62 Порядку № 321 територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 63 Порядку № 321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що рішення про відмову у видачі нової посвідки приймається міграційним органом із зазначенням причин відмови, про що у заяві робиться відмітка.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 від 09.08.2018 року ГУ ДМСУ в Харківській області проставлена відмітка від 28.08.2018 року про відмову в оформленні посвідки на підставі пп.11 п. 62 Порядку № 321 (інші випадки, передбачені законами).
Колегія суддів вважає, що зазначення в рішенні про відмову в видачі довідки лише норми права (пп.11 п. 62 Порядку № 321) не є рішенням, що містить зазначення причин відмови.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача від 28.08.2018 року не містить причин відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки, а тому є неправомірним, прийнято не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Отже, позовні вимоги про скасування рішення міграційного органу про відмову в оформленні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, зобов'язання ГУ ДМС України в Харківський області здійснити оформлення та видачу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2., посвідки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно доводів міграційного органу щодо втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язати ГУ ДМС України у Харківській області видати нову посвідку на постійне проживання в Україні позивачу, замість втраченої, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.09.2018 року по справі № 820/1329/17.
Вирішуючи апеляційну скаргу позивача щодо відмови суду першої інстанції повному відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 6108,50 грн. колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У поданій 29.10.2018 року до суду першої інстанції заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та поштових витрат, пов'язаних із розглядом справи у загальному розмірі 6108,50 грн., додано копію договору про надання правової допомоги № Д-83/18 від 31.07.2018 року, додаткову угоду № 2 від 31.07.2018 року до договору про надання правової допомоги № Д-83/18 від 15.06.2018 року, копію довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкриття розрахункового рахунку на ім'я Вітер Наталії Вікторівни, копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-83/18 від 31.07.2018 року в загальній сумі 6000 грн., копію акту виконаних робіт № 1 від 29.10.2018 року до договору про надання правової допомоги № Д-83/18 від 31.07.2018 року, копії звітів по дебетовим та кредитовим операціях по рахунку адвоката Вітер Наталії Вікторівни № 26201052201976 вересень та жовтень 2018 року, копії поштових відправлень з чеками Укрпошти ( т. 1 а.с. 140-151, 156-159).
Згідно наданих позивачем доказів щодо понесення ним витрат на правову допомогу вбачається, що загальний розмір таких витрат в суді першої інстанції становить 6108, 50 грн. (адвокатські запити - 1200,00 грн (4 шт. по 300,00 грн.), складання позовної заяви - 2000 грн., складання відповіді на відзив - 2000,00 грн., представництво інтересів у судовому засіданні - 800,00 ( два судових засідання по 400,00 грн, поштові витрати - 108,50 грн.)
Згідно копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-83/18 від 31.07.2018 року позивачем фактично сплачено 6000 грн. (т. 1 а.с.148).
Колегія суддів вважає, що зазначені витрати позивача на правову допомогу є повністю доведеними.
При цьому, поштові витрати на суму 108,50 грн. по направленню адвокатських запитів (т. 1 а.с. 156-159) не підлягають відшкодуванню, оскільки були понесені безпосередньо представником Вітер Н.В. в ході здійснення її діяльності як адвоката та позивачем не компенсувались.
За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивачем були заявлені до відшкодування понесені витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 5405,00 грн. (складання апеляційної скарги - 2500,00 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу - 2400,00 грн., представництво інтересів у судовому засіданні - 400,00 грн., поштові витрати - 105,00 грн.).
Згідно копії квитанцій ПАТ КБ "ПриватБанк" про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката за договором № Д-83/18 від 31.07.2018 року позивачем фактично сплачено 5300 грн. ( т. 2 а.с. 95-96).
Колегія суддів вважає, що зазначені витрати позивача на правову допомогу у суді апеляційної інстанції є повністю доведеними.
При цьому, поштові витрати на суму 105,00 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки зі змісту наданих фіскальних чеків ПАТ «Укрпошта» (т. 2 а.с. 101) не встановлено, що зазначені кошти були сплачені позивачем та мають відношення до даної справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3, Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 по справі № 2040/7524/18 скасувати в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Прийняти нову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді в сумі 6000 (шість тисяч) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м.Харків, 61057).
Стягнути на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в Другому апеляційному адміністративному суді в сумі 5300 (п'ять тисяч триста) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної міграційної служби в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м.Харків, 61057).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяІ.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов О.П. Лях