про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 березня 2019 р. Справа № 480/868/19
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелети С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми", в якому просить зобов'язати відповідача зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 її, а також її малолітньої доньки ОСОБА_2 у зв'язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.01.2009 по 25.11.2011 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, від якого народилась донька - ОСОБА_2 В 2011 році шлюб було розірвано за рішенням суду.
У грудні 2018 позивач звернулась до управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" із заявою про зняття її та її доньки з реєстрації та реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2.
У задоволенні таких заяв було відмовлено з підстав відсутності згоди батька як законного представника.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згода батька на зняття дитини з реєстрації не потрібна, оскільки рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.11.2011 шлюб з батьком дитини розірвано, а доньку залишено на виховання матері. Таким чином, на думку позивача, рішенням суду визначено місце проживання дитини з матір'ю. З указаного випливає, що спірні відносини склалися з приводу захисту сімейних прав, що пов'язані із місцем проживання дитини з одним із батьків, які проживають окремо.
Дослідивши матеріали позовної заяви, зміст позовних вимог, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
При цьому публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" слід розуміти як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 по справі № 826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ст. 1 Сімейного кодексу України вказаний Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Посилання ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.11.2011 як обґрунтування встановленого судом місця проживання дитини разом із нею є необґрунтованими, оскільки із змісту вказаного рішення вбачається, що судом, при вирішенні питання про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з батька дитини, питання про місце проживання ОСОБА_2 не вирішувалось, а відповідні вимоги позивачем заявлені не були.
Таким чином, місце проживання дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на даний момент не визначено, тоді як спір із Виконавчим комітетом Сумської міської ради та управлінням "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" з приводу реєстрації місця проживання дитини є похідним.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства відсутня.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі № 495/367/17.
Той факт, що Виконавчий комітет (управління "Центр надання адміністративних послуг м. Суми" Сумської міської ради) є відповідачем по справі не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
З огляду на зазначені обставини, даний спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що вираз "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з п. 1 ч. 1 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі та роз'яснює позивачу, що розгляд справи належить до юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми за правилами, передбаченими нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 170, 248, 294 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" про зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складено 12.03.2019.
Суддя С.М. Гелета