Справа № 560/4425/18
іменем України
04 березня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2018 р. № 068541,
Позивач звернувся в суд з позовом до управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2018 року № 068541.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.08.2018 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки "Reno Magnum", реєстраційний номер НОМЕР_1.
За результатами перевірки управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 094303 від 29.08.2018 року. В акті перевірки зазначено про те, що водій транспортного засобу відмовився від надання документів та роздруківки тахографа, що є порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак позивач стверджує, що надав перевіряючим запитувані документи та запропонував роздрукувати покази тахографа.
27.09.2018 року начальником управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області прийнято постанову № 068541 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач не погоджується із прийнятою управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області постановою, вважає, що вказана постанова є протиправною, тому звернувся з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою від 27.12.2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не прибув повторно, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно письмового заперечення поданого на даний адміністративний позов.
В обгрунтування заперечення представник відповідача зазначила, що при винесенні оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та застосування штрафу в розмірі 1700 грн. управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області діяло в межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України.
Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не грунтуються на фактичних обставинах справи, а тому в задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08.11.2006 №1567, Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 20.05.2013 року №422, на підставі направлення на перевірку №0010622 від 28.08.2018 року, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області у період з 27.08.2018 року по 02.09.2018 року, затвердженого начальником управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 28.08.2018, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 29.08.2018 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки "Reno Magnum", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО 634824.
За результатами перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 094303 від 29.08.2018 року.
Під час перевірки виявлено - згідно чеку зважування №6376 від 29.08.2018 року автомобілем НОМЕР_2 перевозився вантаж масою 36 150 кг разом з масою транспортного засобу.
Водій відмовився надати перевіряючим особам посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол технічного огляду транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування водія від нещасних випадків на автомобільному транспорті, роздруківку даних роботи тахографа за 29.08.2018 року, листів реєстрації режиму роботи і відпочинку водія.
Перевіркою встановлено порушення вимог наказів Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року та №385 від 24.06.2010 року, статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III.
Водій транспортного засобу ОСОБА_2, який також є власником транспортного засобу, зі змістом акту перевірки ознайомлений, однак від підпису акту перевірки та надання пояснень по суті виявлених посадовими особами управління Укртрансбезпеки порушень, відмовився.
В подальшому акт перевірки від 29.08.2018 року надіслано для розгляду до управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області.
На підставі проведеної перевірки начальником Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області винесена постанова від 29.08.2018 № 068541 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.
У постанові зазначається, що позивачем допущене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність абзацом 3 статті 60 цього Закону (надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Із пояснень представника відповідача судом встановлено, що позивач притягнутий до відповідальності за відмову надати дані роботи тахографа посадовим особам управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області за 29.08.2018 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) передбачає, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом ОСОБА_3 України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Постановою Кабінету ОСОБА_3 України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_3 України через ОСОБА_3 інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету ОСОБА_3 України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, з поміж інших і управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області та управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області.
З огляду на викладене, зазначені управління Укртрансбезпеки, а саме: управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області та управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08.11.2006 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 14 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08.11.2006 №1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 48 Закону №2344-III визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-III визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні.
Так, водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право: відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено; вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.
Водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Як зазначено у пункті 1 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", який є додатком до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 25.02.2009 за №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Згідно із пунктом 2 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства визначено перелік необхідних документів для здійснення перевезення вантажним транспортом у внутрішньому сполученні для водіїв юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах та водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб.
Суд критично оцінює твердження позивача про те, що автомобільний перевізник зобов'язаний мати та пред'являти представникам Укртрансбезпеки документи визначені пунктом 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 10.10.2001 року №1306. Оскільки, як зазначає і сам позивач у позовній заяві, документи зазначені у пункту 2.1 даних правил надаються у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського.
Отже під час перевірки позивач мав надати документи зазначені у Законі України "Про автомобільний транспорт" та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування) визначено Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, що затверджене постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 14.08.1996 № 959 (Положення № 959).
Зокрема, пунктом 1 Положення № 959 визначено порядок здійснення обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену, тощо.
Відповідно, чинним Положенням передбачено обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті водія, проте при проведенні перевірки відповідні документи позивач не надав.
Отже, відсутність у позивача поліса обов'язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті, під час проведення перевірки транспортного засобу, який йому належить на праві власності, є порушенням вимог чинного законодавства.
Як зазначено у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно з пункту 1.4 Розділу І "Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", затвердженої 24.06.2010 Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі "Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті"), у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
У пункті 3.3 Розділу ІІІ "Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; (…).
Відповідно до поправки №6 до Європейської угоди водії зобов'язані пред'явити посадовим особам контролюючого органу реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів.
Як зазначено у пункті 3.5 Розділу ІІІ "Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з пунктом 1.3 "Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого 07.06.2010 наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі "Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів"), вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пункту 1.5 "Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Згідно з пунктом 6.1 та 6.3 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Суд критично оцінює твердження позивача, про те що перевірка наявності встановлення тахографів здійснюється виключно на транспортних засобах, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, оскільки, як зазначалось вище, вимоги зазначеного Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Оскільки водій транспортного засобу відмовився від надання особам, які проводили перевірку, роздруківки даних тахографа, суд вважає, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області 27.09.2018 року правомірно прийнято постанову про застосування штрафних санкцій, оскільки судом встановлено, що надання роздруківки даних тахографа є обов'язком водія при проведенні перевірки.
Відповідно до пункту 7.1 та 7.2 зазначеного Положення перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08 листопада 2006 року N 1567. Головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно посадові особи управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, наділені повноваженнями щодо здійснення перевірки додержання режиму праці та відпочинку водіями та зобов'язані здійснювати такий контроль.
Згідно із абзацом 3 статті 60 Закону №2344-III порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, а саме: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд погоджується з позицією відповідача про те, що згідно із статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності норм частини 2 статті 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що відповідачем доведена, а позивачем не спростована, правомірність винесення оскаржуваних постанов.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2018 року № 068541, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 березня 2019 року
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3)
Відповідач:Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39816845)
Головуючий суддя ОСОБА_4