Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 березня 2019 р. № 520/424/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/424/19 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 479 від 20.11.2018 Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії. та п. г) ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчислення якої провівши з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 , з 15.11.2018 року на підставі заяви від 15.11.2018 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та провести за бажанням ОСОБА_1 обчислення його державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 70%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії;
- допустити судове рішення до негайного виконання.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕ, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та ветераном війни - інвалідом 2 групи. 15.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до приписів статті 59 частини 3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Проте, рішенням № 479 від 20.11.2018 відповідач відмовив у вказаному перерахунку. Позивач вважає дане рішення управління протиправним та незаконним та таким, що порушує його право на соціальний захист.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито спрощене провадження по справі № 520/424/19 в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.02.2019 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповів до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутні, оскільки позивач на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову службу в армії.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід ІІ групи у розмірі відшкодування фактичних збитків як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України ''Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 64354, прибув: наказ № 18 від 23.05.1986, вибув: наказ № 39 від 13.06.1986, отримав дозу опромінення 24 рентгени.
15.11.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив перевести його з одного виду пенсії на пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. г) ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести обчислення державної (основної) пенсії виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помножений на відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень зазначеного Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.
Рішенням № 479 від 20.11.2018 Індустіральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова позивачу відмовило в переході на пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, оскільки відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантовано право на пенсію військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 зазначеного Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Позивачу пенсія призначена на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду другої групи у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Статтею 59 зазначеного Закону регулюються питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким частину третю статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно експертного висновку Харківської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру № 1118 від 21.03.1991 встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано з дією іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Отже, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, а також, інвалідом ІІ-ї групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 та посвідченням інваліда ІІ групи серії НОМЕР_3 .
Ступінь втрати професійної працездатності становить 70 %, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХАР-05 № 004866.
Таким чином, інвалідність отримана позивачем під час виконання обов'язків військової служби, безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації аварії, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 08 травня 2018 року (справа № 820/1148/18 (провадження № Пз/9901/33/18) право на обчислення пенсії п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати виникає лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту Порядок № 1210).
Враховуючи викладене, відповідач протиправно відмовив позивачу у переведенні його на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та п. г) ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 479 від 20.11.2018 Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії. та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 , з 15.11.2018 на підставі заяви від 15.11.2018 на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача провести обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, з урахуванням виключно лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 70%, за формулою: п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з подальшим щорічним обчисленням його державної (основної) пенсії по інвалідності в разі щорічного з 1 січня кожного відповідного року збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, суд вважає її необґрунтованою та безпідставною, виходячи з наступного.
Зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час зобов'язання встановити розмір пенсії, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.
Таким чином, позовна вимога у вказаній частині задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.
Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Поряд з цим, суд зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично випаленою пенсією за період з 15.11.2018 до моменту виплати.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (місцезнаходження - пр. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, ідентифікаційний код - 41248021) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 479 від 20.11.2018 Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії. та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 з 15.11.2018 на підставі заяви від 15.11.2018 на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та п. г ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично випаленою пенсією за період з 15.11.2018 до моменту виплати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко