8.1
Іменем України
27 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2822/18
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства «Айленд»
до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 08 серпня 2016 року № 386-17 в частині,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом приватного підприємства «Айленд» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненого позову від 27 серпня 2018 року б/н та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22 грудня 2018 року б/н (арк. спр. 45-46, 102) просить визнати нечинною та скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 08 серпня 2016 року № 386-18 в частині пені з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) в розмірі 95087,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 лютого 2018 року ним отримано оскаржувану податкову вимогу. Позивач вважає дії відповідача щодо формування та направлення податкової вимоги від 08 серпня 2016 року № 386-18 протиправними з огляду на таке.
У строки, встановлені законом, позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2013 рік, якою самостійно узгодив податкові зобов'язання в сумі 28885,20 за рік (2407,10 грн щомісячно) та сплачував кошти за цими зобов'язаннями в період січень-квітень в сумі 9628,40 грн. Уточнюючою податковою декларацією від 18 червня 2013 року позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання на 2013 рік. Вказані узгоджені податкові зобов'язання позивач не погасив, тому станом на 29 червня 2013 року за позивачем утворився податковий борг в сумі 362970,57 грн, про що контролюючим органом складено та надіслано позивачу податкову вимогу від 01 липня 2013 року № 76-19. Вказана податкова вимога була предметом розгляду у адміністративній справі № 812/6796/13-а, яка перебувала в провадженні Луганського окружного адміністративного суду.
Даних про те, що станом на 08 серпня 2016 року податковий борг приватного підприємства «Айленд» з орендної плати за землю в сумі 362970,00 грн, який виник 19 червня 2013 року і наявність якого слугувала підставою для формування податкової вимоги від 01 липня 2013 року № 76-19, був погашений у позивача не має.
З посиланням на пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України позивач зазначає, що з огляду на презумпцію неправомірності дій та рішень органів владних повноважень, задля доведення правомірності формування та надсилання позивачу оскаржуваної податкової вимоги, податковий орган має довести, що податковий борг приватного підприємства «Айленд» за податковою вимогою від 01 липня 2013 року № 76-19 є повністю погашеним.
З урахуванням викладеного, позивач просить визнати нечинною та скасувати оскаржувану податкову вимогу в частині пені з орендної плати з юридичних осіб в сумі 95087,79 грн.
У додаткових поясненнях від 22 грудня 2018 року б/н приватне підприємство «Айленд» вказало, що згідно з актом звіряння розрахунків від 03 березня 2018 року станом на 31 травня 2013 року за орендною платою за позивачем рахується переплата в сумі 7000,77 грн. 18 червня 2013 року позивач надав до відповідача уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю державної та комунальної власності за 2013 рік, у якій задекларував податкові зобов'язання в сумі 111188,38 грн. Зобов'язання по сплаті вказаного податкового зобов'язання позивач виконав частково, сплативши 97970,98 грн. 10 серпня 2015 року позивач надав до відповідача уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік, якою зменшив податкові зобов'язання на 111188,38 грн. Податковий орган, розраховуючи суму пені, виходив з того, що позивач самостійно узгодив податкове зобов'язання у податковій звітності від 18 червня 2013 року в сумі 111188,38 грн та погасив вказане податкове зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку від 10 серпня 2015 року, тобто без врахування суми переплати в розмірі 7000,77 грн та сплати позивачем 97970,98 грн протягом 2013-2014 років. Без врахування суми переплати в розмірі 7000,77 грн та сплати позивачем 97970,98 грн, сума пені складатиме 85934,08 грн (за прострочення погашення податкового боргу з 19 червня 2013 року по 10 серпня 2015 року). Однак, за твердженням позивача, насправді сума пені за несвоєчасне погашення податкового боргу в сумі 111188,38 грн, що виник 19 червня 2013 року внаслідок несплати податкового зобов'язання, узгодженого позивачем у податковій звітності від 18 червня 2013 року, складатимете 9695,79 грн, а ніяк ні 104783,41 грн, як визначено в оскарженій податковій вимозі. Таким чином, податкова вимога у частині 95087,79 грн (104783,41 грн - 9695,79 грн) підлягає визнанню нечинною з моменту видання (арк. спр. 103-105).
Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управлінням ДФС у Луганській області позов не визнала, про що подала відзив на позовну заяву із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14 січня 2019 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 139-141).
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що станом на 07 серпня 2016 року позивач мав податковий борг в загальній сумі 398927,24 грн, державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управлінням ДФС у Луганській області відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено на адресу платника податків податкову вимогу форми «Ю» від 08 серпня 2016 року № 386-17 на погашення вказаної суми боргу, в тому числі: з орендної плати - 337924,29 грн, з них: основних зобов'язань - 233140,88 грн, пені - 104783,41 грн.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 129.9. статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується лише в разі якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Сума пені, зазначена у вимозі, що є предметом оскарження, складалась з пені, нарахованої платником податків самостійно на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, що відображено (рядок 20-9) згідно з податковою декларацією з плати за землю (уточнюючої) за 2013 рік від 18 червня 2013 року № 9036027311, та пені, нарахованої податковим органом на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області в 2013 році помилково до інтегрованої картки платника податків з орендної плати були внесені відомості щодо надання розстрочення податкового боргу за даним платежем, проте після виявлення помилки відбулось коригування зазначених сум.
Що стосується позиції позивача, викладеної в додаткових поясненнях від 22 грудня 2018 року, щодо неврахування податковим органом переплати по орендній платі в сумі 7000,77 грн при розрахунку пені за несвоєчасне погашення податкового боргу, що спричинило безпідставне нарахування пені в розмірі 85934,08 грн, а таке врахування, на думку позивача, і спричинило б правильне її нарахування (в такому разі вона, як зазначено в заяві про збільшення позовних вимог, повинна становити 9695,79 грн), відповідач зазначив, що станом на 18 червня 2013 року в інтегрованій картці платника податків по платежу 13050200 «Орендна плата з юридичних осіб» існувала переплата в розмірі 7000,77 грн. Приватним підприємством «Айленд» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було подано податковий розрахунок земельного податку від 18 червня 2013 року № 9087677243, в якому було визначено уточнене грошове зобов'язання з орендної плати за березень 2012 року в сумі 14963,85 грн (рядок 15-8 податкової декларації). Це зобов'язання і було зменшено за рахунок переплати в розмірі 7000,77 грн до 7963,85 грн, що відображено в картці (14963,85 - 7000,77 = 7963,85, дата операції - 18 червня 2013 року). При цьому, нарахування пені та зменшення її розміру здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків у відповідності до вимог Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422). Позивач в розрахунку пені, що додано до додаткових пояснень, наводить суми розрахованої ним пені, загальна сума якої становить на його думку 9695,79 грн, та вважає, що суми пені повинні бути розраховані, виходячи з факту погашення пені, а не податкових зобов'язань, визначених ним у податкових деклараціях, не враховуючи вимоги Податкового кодексу України. Так, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України). Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Таким чином, операції в інтегрованій картці платника по орендній платі здійснені в хронологічному порядку, що також відповідає пункту 7 розділу 2 Порядку № 422. Позивачем 10 серпня 2015 року подано до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області уточнюючу декларацію з орендної плати за землю за 2013 рік, якою зменшено грошові зобов'язання, визначені у попередніх податкових деклараціях, за січень 2013 року на суму 28177,19 грн, за лютий 2013 року на суму 28177,19 грн, за березень 2013 року на суму 27416,00 грн, за квітень 2013 року на суму 27416,00 грн, а всього зменшено вказаною уточнюючою декларацією з орендної плати за землю за 2013 рік, які нараховано станом на 29 червня 2013 року, зобов'язання на загальну суму 111186,38 грн. Дані про зменшення грошових зобов'язань приватного підприємства «Айленд» з орендної плати за землю на підставі уточнюючої декларації з орендної плати за землю за 2013 рік від 10 серпня 2015 року № 9091581948 (дати операцій - 10 серпня 2015 року), як зазначалось вище, відображені в інтегрованій картці платника приватного підприємства «Айленд» з орендної плати за землю. Крім того, приватне підприємство «Айленд» з липня 2013 року по липень 2014 року сплачувало орендну плату за землю з юридичних осіб, всього у сумі 90970,98 грн. На підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України відповідачем зараховувалась орендна плата за землю, яка сплачувалась позивачем, в рахунок погашення заборгованості, що виникла в попередніх періодах, а саме станом на 29 червня 2013 року. Таким чином, самостійно зменшено позивачем шляхом часткової сплати податкових зобов'язань у період з липня 2013 року по липень 2014 року на суму 90970,98 грн та 10 серпня 2015 року шляхом уточнення податкових зобов'язань за січень-квітень 2013 року на суму 111186,38 грн. Отже, за твердженням відповідача, позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 9695,79 грн необґрунтовано, без врахування вимог статті 87 Податкового кодексу України. державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вважає, що податкова вимога від 08 серпня 2016 року № 386-17 сформована із дотриманням вимог законодавства на підставі даних, що містяться в інтегрованій картці платника податків по платежу 18010600.
У додаткових поясненнях від 24 січня 2019 року б/н (арк. спр. 174-175) державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області щодо тверджень позивача, що податковий орган має довести правомірність формування податкової вимоги від 08 серпня 2016 року № 386-17, оскільки ним не погашено податковий борг за вимогою від 01 липня 2013 року № 76-19, вказала, що станом на 29 червня 2013 року приватне підприємство «Айленд» мало податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 13050200) в сумі 362970,57 грн, в тому числі: основний платіж - 351914,84 грн, пеня - 11055,73 грн, що і відображено в інтегрованій картці платника податків по вищезазначеному платежу. Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена позивачу податкова вимога від 01 липня 2013 року № 76-19.
Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу. У зв'язку з коригуванням контролюючим органом даних в інтегрованій картці та частковою сплатою боргу позивачем (7000,00 грн - 25 липня 2013 року, 7000,00 грн - 27 серпня 2013 року) станом на 30 серпня 2013 року позивач податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб не мав. Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Згідно з пунктом 60.2 статті 60 Податкового кодексу України в такому випадку податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі. Таким чином, податкова вимога від 01 липня 2013 року № 76-19, що була направлена контролюючим органом позивачу, вважається відкликаною 30 серпня 2013 року в силу закону. У зв'язку з цим, вчинення додатково будь-яких дій по відкликанню такої вимоги контролюючим органом чи визнання вимоги відкликаною у судовому порядку не вимагається. Станом на 07 серпня 2016 року приватне підприємство «Айленд» згідно з даними інтегрованої картки платника податків по платежу (код бюджетної класифікації 13050200) мало податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 337924,29 грн, в тому числі: основних зобов'язань - 233140,88 грн, пені - 104783,41 грн. З 10 червня 2016 року організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422. Так, відповідно до вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника податків містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.
Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 (що діяв на час винесення спірної податкової вимоги, наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610), яким було затверджено Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, податкові вимоги формувались автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (пункт 3.1 розділу 3 Порядку). Податкова вимога надсилалась (вручалась) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 4.1 розділу 4 Порядку). У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган доходів і зборів надсилав (вручав) податкову вимогу такому платнику податків (пункт 3.2 розділу 3 Порядку). Податкова вимога не надсилалась (не вручалась) лише, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищувала двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 х 17 грн = 340 грн). Таким чином, резюмує відповідач, чинна податкова вимога від 08 серпня 2016 року № 386-17 контролюючим органом правомірно сформована на підставі даних інформаційної системи та направлена на адресу позивача.
У додаткових поясненнях від 02 лютого 2019 року б/н приватне підприємство «Айленд» додатково зазначило, що не може йтись про наявність станом на 08 серпня 2016 року за позивачем податкового боргу з орендної плати за землю, так як наявна переплата в сумі 7785,92 грн, а тому формування податкової вимоги є безпідставним (арк. спр. 180).
У відповіді на додаткові пояснення від 12 лютого 2019 року б/н державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області додатково зазначила, що під час погашення податкового боргу шляхом уточнення (зменшення) раніше визначених зобов'язань також відбувається нарахування пені за весь період, визначений статтею 129 Податкового кодексу України. Станом на 07 серпня 2016 року приватне підприємство «Айленд» згідно з даними інтегрованої картки платника податків по платежу (код бюджетної класифікації 13050200) мало податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 337924,29 грн, в тому числі: основних зобов'язань - 233140,88 грн, пені - 104783,41 грн. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, за вимогами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України узгоджене грошове зобов'язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу. Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Таким чином, відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 08 серпня 2016 року № 386-17 (арк. спр. 194).
Ухвалою від 19 листопада 2018 року про відкриття провадження у справі вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 1-3).
Ухвалою від 14 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів (арк. спр. 156).
Ухвалою від 05 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 27 лютого 2019 року о 14 год. 00 хв. (арк. спр. 191).
У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 193, 199).
Позивач заявою від 14 січня 2019 року б/н просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 187), відповідач клопотанням від 27 лютого 2019 року б/н також просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 201).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.
Приватне підприємство «Айленд» (ідентифікаційний код 32418971, місцезнаходження станом на 21 вересня 2018 року: 93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, буд. 23 Б) у встановленому законом порядку зареєстроване юридичною особою, на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник окремих податків за неосновним місцем обліку, про що свідчать витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 вересня 2018 року за № 1004452267 (арк. спр. 31-34, 72-73).
Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області відповідно до статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу форми «Ю» від 01 липня 2013 року № 76-19 з повідомленням, що станом на 29 червня 2013 року сума податкового боргу платника податків приватного підприємства «Айленд» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 362970,57 грн, у тому числі: податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 362970,57 грн, з яких основний платіж - 351914,84 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн, пеня - 11055,73 грн (арк. спр. 74).
Податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області форми «Ю» від 01 липня 2013 року № 76-19 оскаржено приватним підприємством «Айленд» в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 812/6796/13-а у задоволенні позову приватного підприємства «Айленд» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги від 01 липня 2013 року № 76-19 відмовлено (арк. спр. 97-99).
Харківський апеляційний адміністративний суд листом від 03 грудня 2018 року № 08-20/2/18 повідомив, що приватним підприємством «Айленд» в апеляційному порядку оскаржено постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 812/6796/13-а. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2015 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Айленд» залишено без руху з наданням скаржнику терміну для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року касаційну скаргу приватного підприємства «Айленд» задоволено, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2015 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Разом з тим, до ухвалення 18 квітня 2016 року Вищим адміністративним судом України вказаного судового рішення, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Айленд» залишено без руху з наданням скаржнику терміну для усунення недоліків апеляційної скарги. Вимоги ухвали від 04 червня 2015 року приватним підприємством «Айленд» не виконано, у зв'язку з чим ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Айленд» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 812/6796/13-а повернуто останньому (арк. спр. 64-65).
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі № 812/6796/13-а набрала законної сили 03 серпня 2015 року (арк. спр. 159).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків приватного підприємства «Айленд» за видом платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) податковий борг у позивача внаслідок сплати позивачем 25 липня 2013 року 7000,00 грн і 27 серпня 2013 року 7000,00 грн, а також коригування контролюючим органом даних в інтегрованій картці з посиланням на рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, станом на 30 серпня 2013 року відсутній (арк. спр. 85-89).
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 та пункту 60.2 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога від 01 липня 2013 року № 76-19 вважається відкликаною 30 серпня 2013 року в силу закону. У зв'язку з цим, вчинення додатково будь-яких дій по відкликанню такої вимоги контролюючим органом чи визнання вимоги відкликаною у судовому порядку не вимагається.
Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області відповідно до статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу форми «Ю» від 08 серпня 2016 року № 386-17 з повідомленням, що станом на 07 серпня 2016 року сума податкового боргу платника податків приватного підприємства «Айленд» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 398927,24 грн, у тому числі: податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 337924,29 грн, з яких основний платіж - 233140,88 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн, пеня - 104783,41 грн; податковий борг з податку на прибуток в сумі 61002,85 грн, з яких основний платіж - 44303,62 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн, пеня - 121482,74 грн (арк. спр. 47).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків приватного підприємства «Айленд» за видом платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) податковий борг у позивача станом на 31 січня 2016 року складав 337924,29 грн, з яких основний платіж - 233140,88 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн, пеня - 104783,41 грн, і до 27 липня 2017 року не змінювався (арк. спр. 93 зв.).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у справі № 812/43/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року без змін, позов Головного управління ДФС у Луганській області до приватного підприємства «Айленд» про стягнення коштів за податковим боргом задоволено частково: стягнуто з приватного підприємства «Айленд» кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 10824,85 грн, з яких 903,00 грн основного платежу, 9921,85 грн пені та орендної плати з юридичних осіб в сумі 85934,08 грн (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн 08 коп., що складається з пені; в решті вимог відмовлено. З рішення суду вбачається, що стягнута пеня з орендної плати з юридичних осіб в сумі 85934,08 грн у 2015 році нарахована податковим органом у зв'язку з подачею платником податків уточнюючої декларації з плати за землю від 10 серпня 2015 року № 9091581948. У стягненні пені в сумі 4737,85 грн судом відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог (арк. спр. 160-162, 163-165).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі положення наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:
податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 );
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На час виникнення спірних правовідносин механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів визначав Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 (далі - Порядок № 576).
Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 576 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.
В ході судового розгляду судом встановлено, що станом на 07 серпня 2016 року податковий борг приватного підприємства «Айленд» в інтегрованій картці платника податків за видом платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) складав 337924,29 грн, з яких основний платіж - 233140,88 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн, пеня - 104783,41 грн.
Таким чином, зазначений у вимозі форми «Ю» від 08 серпня 2016 року № 386-17 розмір пені з орендної плати з юридичних осіб в сумі 104783,41 грн відповідає даним інформаційної системи органів доходів і зборів, на підставі якої автоматично сформована зазначена податкова вимога.
Отже, податкова вимога державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області форми «Ю» від 08 серпня 2016 року № 386-17 в частині повідомлення, що станом на 07 серпня 2016 року приватне підприємство «Айленд» має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за пенею в сумі 104783,41 грн, є законною та такою, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 5.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 17 грудня 2010 року № 953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 року за № 1350/18645, відповідно до якої в інтегрованій картці платника у період з 10 січня 2011 року до 10 червня 2016 року контролюючим органом нараховувалась пеня, оскарження платником податків сум нарахованої пені здійснюється відповідно до законодавства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі незгоди платника податків із нарахуванням контролюючим органом в інтегрованій картці пені, платник податків має оскаржити в судовому порядку дії контролюючого органу щодо нарахування пені із зобов'язанням останнього скасувати таке нарахування та внести зміни до інтегрованої картки платника податку шляхом виключення з неї неправомірно нарахованої пені.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову приватного підприємства «Айленд» (ідентифікаційний код 32418971, місцезнаходження: 01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 642) до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39890583, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання нечинною та скасування податкової вимоги від 08 серпня 2016 року № 386-17 в частині відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 11 березня 2019 року.
Суддя Т.І. Чернявська