18 лютого 2019 року м.Київ № 320/5329/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд:
визнати протиправними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;
зобов'язати здійснити виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення ІІІ групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи, однак відповідач відмовив у призначенні такої виплати у зв'язку з відсутністю на це правових підстав.
На думку позивача, дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 було відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 № 19 та у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 було проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/5329/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 320/5329/18 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 дану справу було прийнято до провадження та визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо задоволення якого представник позивача не заперечувала.
Засобами поштового зв'язку 28.11.2018 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Ідентичний відзив надійшов 15.02.2019.
04 січня 2019 року надійшов відзив на позов від третьої особи, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позовні вимоги не визнає та вважає, що для задоволення адміністративного позову відсутні правові підстави.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.10.2016, виданим Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області.
З довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.02.2016 № 2/5/382 вбачається, що позивач проходив військову службу з 01.10.1981 по 08.01.1984 (строкова служба) та з 26.12.1984 по 03.07.2000, в тому числі у складі діючої армії в період бойових дій, зокрема під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях у демократичній республіці Афганістан з 28.12.1981 по 08.01.1984, звільнений з військової служби у відставку 03.07.2000 у зв'язку із скороченням штату.
При первинному огляді 01.10.2013 ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності.
Під час повторного огляду з 01.10.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності довічно, причина інвалідності - поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 10.10.2016.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1344 від 30.05.2013 поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Причина інвалідності також підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 677/ж від 24.04.2013.
Позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду війни 3 групи для подальшого направлення пакету документів до Міністерства оборони України для вирішення зазначеного питання.
У відповіді на звернення позивача від 05.04.2018 № В3/237 Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат повідомив, що відповідно до відповіді, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2018 за результатами повторного документів ОСОБА_1 . Міністерством оборони України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 № 53.
На думку позивача, зазначена відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та загальні засади проходження в Україні військової служби визначаються Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232).
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
При цьому, згідно ст. 1 Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
На час встановлення позивачу 3 групи інвалідності довічно з 01.10.2016 нормативними актами, якими врегульовано його право на отримання одноразової грошової допомоги були: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 5040-VI від 04.07.2012 «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (набрав чинності з 01.01.2014) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу 3 групи інвалідності) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема п. 4: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011, п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
Частиною 2 п. 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 01.10.2016, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.
При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 № 21-446а14 та від 21.04.2015 № 21-135а15.
Крім того, Порядок № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування його до осіб, які отримали первинну інвалідність до 01.01.2014 та до осіб, які проходили строкову військову службу в країнах, де велись бойові дії. А, отже, в розумінні вимог вказаних положень позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.
Пунктом 6 ст. 16-3 Закону № 2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону № 2011 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Враховуючи, що право на отримання одноразової грошової допомоги по 3 групі інвалідності виникло у позивача з 01.10.2016, а за її призначенням він звернувся вперше у 2016 році, то в даному випадку жодних порушень приписів ст. 16-3 Закону № 2011 не вбачається.
З огляду на вищенаведене суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення ІІІ групи інвалідності обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (квитанції № 0.0.1151468022.1 від 05.10.2018 та № 0.0.1168645257.1 від 24.10.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) протиправними.
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення ІІІ групи інвалідності.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн.
60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.