11 лютого 2019 року 17:55Справа № 280/5076/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69123, м.Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25) про визнання протиправними та скасування постанов,
29 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1М.) до ГУ Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС та від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ІП-ФС.
Також просить судові витрати покласти на відповідача.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_4 ніколи не працював у ФОП ОСОБА_1 Довідка про доходи, яку надав ОСОБА_4, є підробкою. З приводу підроблення довідки Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області було порушене кримінальне провадження №12018080060002755 за ознаками злочину передбаченими ч.1 ст.358 КК України. Також, звіти з ЄСВ за березень - серпень 2018 року підтверджують факт відсутність такого працівника у позивача як ОСОБА_4 Висновок про працевлаштування ОСОБА_4, без укладання трудового договору, було зроблено виключно з його пояснень та копії підробленої довідки про заробітну плату. Таким чином постанова про накладення штрафу № ЗП 2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС від 22.11.2018 на сумі 111690,00 грн. винесена безпідставно та необґрунтовано. Щодо іншого порушення зазначив, що за 5 днів до моменту працевлаштування ОСОБА_5 (06.11.2018) на адресу органів ДФС України було направлене відповідне повідомлення про прийняття її на роботу, що підтверджується квитанцією №2 від 01.11.2017. Зазначена обставина була повідомлена відповідачу, однак не взята ним до уваги при винесенні спірної постанови. Таким чином висновок відповідача про те, що ОСОБА_5 працювала у позивача без відповідного повідомлення про прийняття її на роботу є хибним, а отже постанова про накладення штрафу №ЗП 2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 22.11.2018 на суму 3723,00 грн. винесена безпідставно та необґрунтовано.
Ухвалою від 04.12.2018 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову.
12.12.2018 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/5076/18, судове засідання призначено на 08.01.2019.
Ухвалою суду від 08.01.2019 продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву до 31.01.2019, судове засідання відкладено на 07.02.2019.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№2241 від 18.01.2019), в якому зазначив, що в ході інспекційного відвідування було встановлено, що відповідно до трудового договору №7 від 01.11.2017 ОСОБА_5 прийнято на посаду менеджера зі збуту у позивача, але ФОП ОСОБА_1 не подано повідомлення до ДФС щодо прийняття її на роботу. Також було встановлено, ОСОБА_4 працював у ФОП ОСОБА_1 на основному місці роботи з березня по серпень 2018 року на посаді продавця. Однак, робочий час ОСОБА_4С не табелювався, а трудовий договір з вказаною особою не укладався. Факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 було підтверджено довідкою про доходи від 13.09.2018 №1309/01, виданої позивачем та письмовими поясненнями вказаної особи від 01.11.2018. З огляду на викладене відповідач вважає, що ГУ Держпраці у Запорізькій області діяло на підставі та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України, а прийняті рішення є законними та обґрунтованими. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
24 січня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3041), в якій зазначено, що відповідно до доданих до відзиву пояснень, підписаних ОСОБА_4 особисто, він працював в компанії «Аквіа» ТОВ «Дігідрол» на посаді завскладу. Як зазначено у відзиві, саме ці пояснення стали підставою для проведення перевірки. Тобто сама особа в своїх поясненнях не зазначає про роботу у ФОП ОСОБА_1, а вказує про роботу на ТОВ «Дігідрол», що ще раз свідчить про підробку спірної довідки про доходи, безпідставність проведеної перевірки відповідачем та зроблених висновків. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 07.02.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.02.2019.
В судовому засіданні 11.02.2019 позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Пояснив суду, що ОСОБА_4 ніколи у нього не працював, вказаній особі довідку про доходи він ніколи не підписував та не видавав.
Допитана в якості свідка ОСОБА_6, пояснила суду, що працює в якості бухгалтера у ФОП ОСОБА_1 Проте довідку про доходи ОСОБА_4 не підписувала. Підпис на довідці підроблений і вона до нього ніякого відношення не має. За час її роботи ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_1 не працював.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він працював на ТОВ «Дігідрол». Довідку про доходи йому видав директор ТОВ «Дігідрол» ОСОБА_7. На те, що в ній зазначено місто роботи ФОП ОСОБА_1 він не звернув уваги, оскільки вважав, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Дігідрол», а отже має право видавати відповідні довідки про доходи.
Представник позивача, у судовому засіданні 11.02.2019, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 11 лютого 2019 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
09.10.2018 за вх.№Т-1019 до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_4 про порушення стосовно нього законодавства про оплату працю з боку ТОВ «Дігідрол» (а.с. 132-133).
Як зазначила представник відповідача в судовому засіданні, ОСОБА_4 також була додана довідка про доходи, в якій було зазначено, що він в період з березня по серпень 2018 року включно працював на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 Також йому щомісячно нараховувалась заробітна плата в розмірі 7000,00 грн. (а.с. 138).
На підставі зазначеного звернення (заяви), а також звернення працівника ОСОБА_8 від 09.10.2018 за вх.№Т-1020, ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 1740 від 19.10.2018 про проведення інспекційного відвідування позивача у термін до 02.11.2018. (а.с. 134). На підставі наказу оформлено направлення від 19.10.2018 № 921 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. (а.с. 135).
У період з 25.10.2018 по 01.11.2018 головним державний інспектором, ОСОБА_9, було здійснено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 (фактична адреса: 69035, м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.11).
За результатами інспекційного відвідування складено ОСОБА_8 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП2089/565/АВ від 01.11.2018 (далі - ОСОБА_8) (а.с. 9-11).
Згідно з частиною ІІІ ОСОБА_8 «Опис виявлених порушень», встановлені наступні порушення:
- відповідно до трудового договору №7 від 01.11.2017 ОСОБА_5 прийнято на посаду менеджера зі збуту у позивача. Станом на 31.10.2018 вона перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1, але підприємством не подано повідомлення до ДФС щодо прийняття її на роботу. Для інспекційного відвідування повідомлення про прийняття її на роботу не надано. Таким чином, було порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України;
- протягом 2018 року одну особу було допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України. Так, ОСОБА_4 працював у ФОП ОСОБА_1 на основному місці роботи з березня по серпень 2018 на посаді продавця. За цей період йому нараховувалася заробітна плата у сумі 7000 грн. кожного місяця та здійснювалися відрахування із заробітної плати. Однак, відповідно до наданих на Вимогу документів (зокрема, табелів обліку використання робочого часу у період березень-серпень 2018) робочий час ОСОБА_4С не табелювався та у відомостях про нарахування заробітної плати інформація щодо нарахування зазначених сум відсутня. Факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 було підтверджено довідкою про доходи від 13.09.2018 №1309/01, виданої позивачем (про що свідчать підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, а також печатка підприємства, що міститься на даній довідці). Перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із Позивачем підтверджують також письмові пояснення даної особи від 01.11.2018.
22.11.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_10, за наслідками перевірки, була розглянута справа про накладення штрафу стосовно ФОП ОСОБА_1 та винесені постанови про накладення штрафу: від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС та від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ІП-ФС.
Так, за виявлене порушення, а саме, прийняття на роботу ОСОБА_5 без повідомлення відповідного органу ДФС України, постановою від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ІП-ФС на позивача накладено штраф в сумі 3723,00 грн. (а.с. 63).
За виявлене порушення, а саме, допуск до роботи ОСОБА_4 без укладання відповідного трудового договору, постановою від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС на позивача накладено штраф в сумі 111690,00 грн. (а.с. 62).
Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.
Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов'язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов'язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).
У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 1 ч.5 Порядку №295 встановлено, що Інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Як вбачається з Наказу від 19.10.2018 №1740 про проведення інспекційного відвідування (а.с. 134) та відзиву (а.с. 126-131), інспекційне відвідування було призначено в зв'язку з надходженням 09.10.2018 до відповідача заяви (звернення) від працівника позивача (ОСОБА_4С.) про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Однак суд зазначає, що в заяві (зверненні) в якості роботодавця було зазначено ТОВ «Дігідрол», а не ФОП ОСОБА_1 У зазначеному зверненні ОСОБА_4 взагалі не зазначав, що працював у ФОП ОСОБА_1, а також, що позивач відносно нього порушив законодавство про працю (а.с. 132-133).
Таким чином відповідачем не доведено обґрунтованість призначення інспекційного відвідування позивача.
Що стосується суті виявлених порушень, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи судом встановлено, що поясненнями від 05.11.2018 (а.с.67) та від 22.11.2018 (а.с 68) позивач повідомив відповідача, що для перевірки на вимогу інспекторів з праці (вимога про надання документів № ЗП2090/565/НП від 25.10.2018) було надано документи лише за 2018 рік, як того вимагав інспектор. При цьому ОСОБА_5 працювала на підприємстві з 06.11.2017. Відповідно відповідача було повідомлено про те, що за 5 днів до моменту працевлаштування на адресу органів ДФС України було направлене відповідне повідомлення. До пояснень для відповідача було надано копії відповідних документів, що підтверджується додатками до пояснень від 05.11.2018 та 22.11.2018.
Також позивач надав до суду копію повідомлення про прийняття ОСОБА_5 на роботу, направленого до органу ДФС України, що підтверджується квитанцією 2 від 01.11.2017 (а.с. 105-106). Таким чином повідомлення було направлено до органу ДФС за 5 днів до початку роботи ОСОБА_5 у позивача (початок роботи - 06.11.2017), що відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, постанова від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ІП-ФС про накладення на позивача штрафу в сумі 3723,00 грн. винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Також, як вбачається з матеріалів справи, в поясненнях від 05.11.2018 та від 22.11.2018 зазначено, що про працевлаштування ОСОБА_4 позивачу нічого відомо. Зазначена особа у позивача не працювала. Податки та збори щодо ОСОБА_4 позивачем не сплачувались. Довідка про доходи, яку надав ОСОБА_4, є підробкою, а підпис на копії довідки не відповідає підпису позивача. З приводу підроблення довідки Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області було порушене кримінальне провадження 12018080060002755 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Проте відповідач не взяв до уваги вищезазначені обставини.
Також відповідач не взяв до уваги, що в заяві до відповідача від 09.10.2018 (а.с.132-133) та в письмових поясненнях (а.с. 136-137) ОСОБА_4 зазначав, що працював на ТОВ «Дігідрол», а не у ФОП ОСОБА_1 В заяві та поясненнях взагалі не йде мова про ФОП ОСОБА_1
Не зважаючи на вказані факти відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_4 працював саме у ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, підтвердив суду під присягою, що працював на ТОВ «Дігідрол», а не у ФОП ОСОБА_1, проте вважав, що позивач є засновником ТОВ «Дігідрол».
В судовому засіданні позивач зазначив, що ОСОБА_4 у нього не працював і довідку про доходи від 13.09.2018 №1309/01 він не підписував, а його підпис на довідці є підробленим.
Допитана в якості свідка бухгалтер ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_6, пояснила суду, що довідку про доходи ОСОБА_4 вона не підписувала, а підпис є підробленим.
Окрім зазначеної довідки, відповідачем не наданого жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 працював у позивача.
Зазначені факти в їх сукупності свідчать про те, що відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов висновків, що ОСОБА_4 працював у позивача без укладання трудового договору.
Таким чином, постанова від 22.11.2018 №ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС про накладення на позивача штраф в сумі 111690,00 грн. винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідачем не доведено правомірність винесення спірних постанов.
Отже, сукупність вищенаведених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3524,00 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3524,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ Держпраці у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69123, м.Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ТД-2ФС від 22.11.2018 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111690,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП2089/565/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 22.11.2018 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3723,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69123, м.Запоріжжя, бул. БудівельниківАДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.03.2019.
Суддя Р.В. Кисіль