11.03.2019 Справа № 664/155/19
11 березня 2019 року Цюрупинський районний суд
Херсонської області
у складі : судді Заславець Н.В.
при секретарі Степановій С.К.
без участі сторін,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Олешки Херсонської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що вона та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області, актовий запис № 150. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. Сімейні відносини з відповідачем припинені у травні 2018 року через втрату почуття любові та поваги один до одного, несумісність характерів та різні погляди на життя. Намірів на примирення ніхто з них не виказував. Майновий спір відсутній. На розірванні шлюбу наполягає, подальше збереження шлюбу є неможливим, шлюб розвивають вперше. Після розірвання шлюбу просить залишити їй чинне прізвище «Буриченко».
21 січня 2019 року від позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог, на примирення не згодна, просить розгляд справи провести за її відсутності.
22 лютого 2019 року від відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області, актовий запис № 150, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-КР № 016656 (а.с. 8). Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії 1-КГ № 069262 (а.с.8). Подружні стосунки сторони припинили у травні 2018 року і їх не відновлювали, намірів на примирення не виказують, дитина сторін залишається проживати з позивачем.
Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, що передбачено ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України. Згідно зі ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення, тому шлюб слід розірвати.
Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу вважає за необхідне з'ясувати прізвище позивача після розірвання шлюбу.
Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до положень ч.8 ст.294 ЦПК України, які на підставі ч.9 ст.10 ЦПК України, застосовуються і до позовного цивільного судочинства, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 у заяві зазначила, що вона бажає надалі іменуватися прізвищем «Буриченко», суд приходить до висновку про необхідність залишення позивачеві її чинного прізвища.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, оскільки позивач наполягає на його розірванні, а відповідач проти його розірвання не заперечує, подружні стосунки між сторонами припинені остаточно, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачем у підготовчому судовому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, визнано позовні вимоги про розірвання шлюбу, на примирення сторони не згодні, тому суд приходить висновку, що 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме в сумі 384,20 грн. необхідно повернути позивачу з державного бюджету, а решту стягнути з відповідача на користь позивача.
На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 10, 141, 142, 200, 247, 259, 265, 294, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 21 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області, актовий запис № 150, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити чинне прізвище «Буриченко».
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 384,20 гривень.
Повернути позивачеві ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 49 від 21.01.2019 року АТ «Ощадбанк», в сумі 384,20 гривень.
Виконання рішення в частині повернення судового збору з державного бюджету покласти на Управління Державної казначейської служби України в Олешківському районі Херсонської області.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд Херсонської області.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кв.№ 3.
Суддя: підпис ОСОБА_4
Згідно з оригіналом.
Суддя Заславець Н.В.