465/2593/14-ц
2/465/903/19
про самовідвід
07.03.2019 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., в ході розгляду матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій,-
Позивач звернулася в суд із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій.
Справа перебуває у провадженні Франківського районного суду м. Львова з травня 2014 року.
Ухвалою суду від 02.01.2018 року задоволено самовідвід суддею Мартинишин М.О. у розгляді вказаної цивільної справи.
Ухвалою від 27.02.2019 року у цивільній справі № 465/2593/14-ц провадження № 2/465/903/19 задоволено самовідвід суддею Мартьяновою С.М.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.02.2019 року, справу передано для розгляду судді Кузю В.Я.
В ході вивчення матеріалів справи, на предмет прийняття справи до провадження, встановлено, що в провадження судді Франківського районного суду м. Львова Кузя В.Я. перебувала цивільна справа № 465/1719/15-ц ( номер провадження 2/465/716/18) за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 11-1/724к-06 від 25 грудня 2006 року в сумі 544959, 12 доларів США.
10 липня 2018 року, суддею постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, з підстав відмови банку від позову. Підстави такого рішення більш повно викладені в ухвалі.
Відтак, суддя Кузь В.Я. брав участь у рогляді справи із тими самими сторонами, та стосовно кредитного договору 11-1/724к-06 від 25 грудня 2006 року , що є предметом спору у даному позові.
Крім того, я є упередженим у даній справі, оскільки як при розгляді попереднього позову щодо предмету спору, так і на даний час вважаю, що поведінка сторін явно спрямована на затягування розгляду справи, що підтверджується довготривалістю її розгляду з 2014 року.
Також, вважаю некоректним повторний розподіл даної справи, з підстав самовідводу попередніх суддів, котрі виявили підставу через понад один рік перебування справи у їх провадженні, так і не провівши жодного судового засідання за участю сторін.
Зважаючи на викладене та враховуючи вимоги ст.ст. 36, 37 ЦПК України , вважаю, що справа не може бути предметом розгляду мною, як суддею, оскільки встановлене в силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, є тими обставинами, що зобов"язують мене , як суддю, заявити самовідвід, у зв"язку з цим, заявляю самовідвід у розгляді даної справи.
Частиною першою ст. 36 ЦПК України, встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно ч. 3 ст. 36 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуга проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності. Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.9ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Зважаючи на вищенаведене та з метою дотримання приписів: безсторонності, неупередженості та об'єктивності, вважаю за доцільне задовольнити заяву про самовідвід.
Напідставі викладеного та керуючись ст.ст.36,39,40 ЦПК України,-
Заявити самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/2593/14-ц.
Задовольнити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Кузя В.Я. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/2593/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 11-1/724к-06 від 25 грудня 2006 року, договору іпотеки та зобов'язання приватного нотаріуса до вчинення дій.
Матеріали справи передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Кузь