Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/221/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження
розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621
доУправління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації, 64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, 68, код 03196535 треті особи що не заявля самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Міністерство соціальної політики України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код за ЄДРПОУ 37567866 - Управління Державної казначейської служби України у Сахновщинському районі Харківської області, 64501, Харківська обл., Сахновщинський район, смт. Сахновщина. вул. Першого Травня, буд. 4. код за ЄДРПОУ 37846857
про стягнення заборгованості у розмірі 23 984,68 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населення
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Харківгаз Збут" (позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації (відповідач) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 6 470,95 грн. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 17 513,73 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення вимог діючого законодавства, не було своєчасно відшкодовано кошти за надані послуги з газопостачання по субсидіям.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою від 29.01.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено Міністерство соціальної політики України та Управління Державної казначейської служби України у Сахновщинському районі Харківської області до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Відповідачу згідно ст. 250 ГПК України встановлено 15-ти денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов, позивачу згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня отримання відзиву на позов для надання відповіді на відзив, а третій особі згідно ст. 252 ГПК України встановлено строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали на подання пояснень.
Про розгляд справи учасники були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. 4071 від 14.02.2019), в якому Управління повністю заперечує проти вказаного позову, вважає пред'явлені до нього позовні вимоги безпідставними, оскільки зобов'язання за умовами Договору на фінансування субсидій та компенсацій населенню № 26 від 13.07.2015, який укладено з ТОВ «Харківгаз Збут», виконувався належним чином, без порушень діючого законодавства з боку Управління. Вказує, що Управління, як головний розпорядник бюджетних коштів, не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями держави, що виходять за межі відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань. Постачальнику своєчасно та в повному обсязі в межах надходження субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодовувалися нараховані субсидії за надані населенню послуги із споживання природного газу. Також, звертає увагу, що Договором не встановлений конкретний строк для проведення поточних розрахунків за надані послуги з газопостачання пільговій категорії населення.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. №4589 від 20.02.2019) в якій заперечує проти наведених у відзиві аргументів відповідача, зокрема вважає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з газопостачання на пільгових умовах, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги. Звертає увагу, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України, що підтверджується існуючою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі 906/621/17 (п.п. 6.10, 6.11., 6.22. Постанови).
Відповідачем, у встановлений судом строк, не були надані заперечення на відповідь на відзив.
Треті особи своїх пояснень щодо обставин спору не надали.
Ухвалою суду від 29.01.2019 було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (далі - ТОВ «ХАРКІВГA3 ЗБУТ», Постачальник, Позивач) з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення № 1588 від 21.05.2015 р. (переоформлена на безстрокову рішенням НКРЕКП від 08.09.2015 р. № 2283), з 11.05.2017 р. - на підставі рішення НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу для такої категорії споживачів як населення, відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, що діяла до 31.03.2017 р. включно (далі - Положення № 758), та відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187, що діє з 01 квітня 2017 р. (далі - Положення № 187).
13.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" позивач, постачальник) і Управлінням праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації (відповідач, Управління) було укладено Договір № 26 про взаємне співробітництво та фінансування субсидій та компенсацій населенню.
Предметом вищевказаного Договору є взаємне співробітництво між сторонами в частині обміну інформацією, пов'язаною з нарахуванням населенню субсидій за послуги із споживання природного газу та фінансування субсидій населенню (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, постачальник зобов'язався постачати в 2015 році газ населенню, яке отримує субсидії.
Згідно п. 2.2.4. Договору, Управління зобов'язалося при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодовувати постачальнику нараховані субсидії та підтверджених актом звіряння.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань, згідно умов даного Договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства (п. 3.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» протягом липня - грудня 2015 р. здійснювало постачання природного газу населенню Сахновщинського району Харківської області на загальну суму 11 088 207,39 грн., проте відповідачем у встановлений строк не проведено у повному обсязі розрахунок за надані послуги з газопостачання пільговій категорії населення.
Такі обставини стали підставою для звернення з даним позов до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківгаз Збут"
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.
В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок постачальника природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" постачати природний газ пільговій категорії населення кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово- комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ринок природного газу» вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий природний газ та іншу адресну допомогу, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
При цьому, поняття та функціонал розпорядників бюджетних коштів визначений підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, яким визначено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджет них зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).
Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (далі - Порядок № 20).
Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015р. №493/688 (далі - Порядок № 493).
Згідно з п. 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Відповідно до Порядків №№ 493, 256, 20 розрахунки здійснюються у восьмиденний термін, а саме: не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг.
Згідно статті 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.
У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач наводить окремі положення чинного законодавства України, зокрема зазначає, що: «Головні розпорядники коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень». Тому, на думку Відповідача, до повноважень органів соціального захисту населення, визначених у п. З Порядку № 256 як головних розпорядників коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належить лише вчасно та у повному обсязі здійснювати нарахування відповідних компенсацій у межах затверджених видатків та бюджетних асигнувань».
При цьому, що Відповідач не наводить жодних посилань на норми чинного законодавства України, які дозволяють дійти до таких висновків.
В той же час таке твердження безпідставно значно звужує поняття та функціонал розпорядників бюджетних коштів, адже підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Враховуючи вищевикладене, Управлінню праці та соціального захисту населення Сахновщинської РДА Державою делеговане право взяття на себе бюджетних зобов'язань та здійснення видатків на фінансування субсидій за спожитий природний газ мешканцями Сахновщанського району Харківської області.
Судова практика також підтверджує обґрунтованість визначення саме районного Управління праці та соціального захисту населення відповідачем у подібних категоріях справ (Постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 927/1039/16, Верховного суду від 13.02.2018 р. у справі №927/345/17).
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Крім того, у листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з газопостачання на пільгових умовах, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Також, слід звернути увагу, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України, що підтверджується існуючою судовою практикою, зокрема, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі 906/621/17 (п.п. 6.10, 6.11., 6.22. Постанови).
Правова природа СПР. Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20).
Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку №20).
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок №493).
Згідно з п. 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.
Отже, відповідно до Порядків №№ 493, 256, 20 передбачений порядок дій віх учасників правовідносин під час фінансування субсидій та встановлений восьмиденний термін на здійснення розрахунків, а саме: не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.
Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (діючі редакції Порядків в спірний період).
Також слід зазначити, що відповідно до розділів 1 протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Порядку №20 від П.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
В розділі 2 протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність їх виконання сторонами - учасниками.
Відповідно до п. 4 Порядку № 20 обласні держадміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу їх між бюджетами районів і міст обласного значення пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Зміна схеми руху грошових коштів, здійснювалась шляхом її оптимізації/скорочення (виключення додаткових ланок) - з метою прискорення фактичного проходження розрахунків, зменшення витрат часу на його документальне оформлення.
В той же час, нормами чинного законодавства України не передбачено заміни сторони у зобов'язанні в частині проведення розрахунків з надавачами послуг з газопостачання у випадку прийняття рішення про централізоване перерахування субвенцій. якою у будь - якому випадку залишаються УПСЗН.
Підписання спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень Постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 саме і свідчить про безумовне виконання Сторонами приписів чинного законодавства України, яке регулює порядок проведення фінансування наданих населенню субсидій.
Слід звернути увагу, що укладання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Тобто оформлення документів, в тому числі спільних протокольних рішень взаєморозрахунків є процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів для фактичних розрахунків з надавачами послуг.
Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, УПСЗН має відповідати за зобов'язаннями, в частині відшкодування ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» наданих субсидій щодо оплати житлово-комунальних послуг в частині оплати вартості природного газу відповідним мешканцям Сахновщинського району Харківської області у 2015 році.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», з метою отримання оплати вартості спожитого природного газу у 2015 р., відповідно до вищезазначених нормативних документів, протягом 2015 року та на початку 2016 р. було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі - СПР) підписані зі сторони Головного управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", ПАТ "Харківгаз", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги між ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та УПСЗН Сахновщинської РДА на загальну суму 11 088 207,39грн., яка у повному обсязі повинна була забезпечити відшкодування ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» вартість спожитого природного газу абонентами - фізичними особами Сахновщинського району Харківської області, яким призначено субсидію.
Відповідно до розділів 1 протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
В розділі 2 протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність їх виконання сторонами - учасниками.
Підписані спільні протокольні рішення і виконання їх положень, а також положень Постанови КМУ від 11.01.2005 р. №20 свідчить про безумовне виконання Сторонами приписів чинного законодавства України, яке регулює порядок проведення фінансування наданих населенню субсидій.
Відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, по частині СПР на суму 4 743 635,86 грн. (нарахування липень-листопад 2015 р.) Управлінням праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації грошові кошти були перераховані в повному обсязі та своєчасно.
При цьому, по частині підписаних СПР на суму 6 344 571,53 грн. грошові кошти Управлінням праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації були перераховані Позивачу несвоєчасно, а саме:
- СПР № 210 від 21.01.2016 р. на суму 2 957 708,00 грн.
- СПР № 211 від 21.01.2016 р. на суму 1 276 241,00 грн.
- СПР №331 від 25.01.2016 р. на суму 461 696,00 грн.
- СПР № 756 від 23.02.2016 р. на суму 906 223,00 грн.
- СПР № 758 від 23.02.2016 р. на суму 1 154854,00 грн.
Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Як вже було зазначено, що у листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 27.07.2017 р. у справі № 918/1302/16, від 16.08.2017 р. у справі № 905/3364/16, від 07.09.2016 р., у справі № 910/21894/15, постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. № 927/345/17. від 17.04.2018 р. № 911/4249/16.
Крім того, у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Як вже було встановлено судом, 13 липня 2015 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» та Управлінням праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації укладено Договір № 26 на фінансування субсидій та компенсацій населенню (далі - Договір), який по своїй правовій природі є договором про взаємодію по виконанню вимог окремих нормативних документів. Договір не містить низки істотних умов - зокрема про предмет і ціну, своїм змістом цитує окремі частини чинного законодавства, яке регулює процеси виплати пільг і субсидій і не створює жодних додаткових правових наслідків, крім тих, які передбачені вимогами вищезазначених Порядків.
Виходячи з положень статей 525, 526, 530 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (вказана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/621/17).
З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Крім цього, Відповідач вказує, що видатки на відшкодування вартості послуг, здійснюється з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України. УПСЗН проводить компенсаційні виплати надавачам послуг лише в тому випадку, коли з державного бюджету надходить відповідна субвенція місцевим бюджетам.
В той же час, за змістом частини другої статті 617 ПК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).
Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 470,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 17 513,73 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, п. 2, ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації (64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, 68, код 03196535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість у загальній сумі 23 984 (двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 68 коп., у тому числі: 3% річних - 6 470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 95 коп. та інфляційні втрати - 17 513 (сімнадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 73 коп. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії,, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Судові витрати покласти на відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації.
Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації (64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, 68, код 03196535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) 1 921,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Сахновщинської районної державної адміністрації, 64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Шлях Леніна, 68, код 03196535.
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :
- Міністерство соціальної політики України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866;
- Управління Державної казначейської служби України у Сахновщинському районі Харківської області, 64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, вул. Першого Травня, буд. 4, код ЄДРПОУ 37846857.
Повне рішення складено 11.03.2019 р.
Суддя ОСОБА_1