ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/989/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 447435,40 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з"явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 447435,40 грн., з яких 250238,46грн. пені, 40753,13грн. 3% річних та 156443,81грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано оплатою відповідачем вартості отриманого від позивача природного газу за договором постачання природного газу № 5246/1617-БО-15 від 31.10.16 із порушенням строків, визначених умовами вказаного договору, та обґрунтовано приписами ст.526, 530, 549, 610, 612, 611, 625 Цивільного та ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 13.11.18 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.12.18, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 27.12.18.
Ухвалою суду від 27.12.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 26.02.19 та 05.03.19.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не подавав, однак подав додаткові пояснення вх.№3827/19 від 05.03.19, у яких просив суд застосувати позовну давність та відмовити в позові у зв"язку з пропуском позовної давності.
Положеннями ст. 207 ГПК України визначено, що під час розгляду справи по суті в учасників справи з'ясовується, чи мають вони заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відповідачем не наведено суду поважності причин неподання додаткових пояснень в підготовчому провадженні, відтак вказані додаткові пояснення відповідача суд залишає без розгляду. При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з п.10.3 договору постачання природного газу №5246/1617-БО-15 від 31.10.16 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п"ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі представника відповідача, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні обставини справи.
31.10.16 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (по договору - постачальник, по справі-позивач) та Комунальним підприємством "Водотелосервіс" Калуської міської ради (по договору - споживач, по справі-відповідач) укладено договір постачання природного газу №5246/1617-БО-15. Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Строк дії договору встановлений у п.12.1: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 1.1. зазначеного договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Розділом 3 Договору визначено порядок та умови передачі газу. Зокрема, згідно з п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 5.2 даного договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.10.16 з ПДВ становить 7099,20грн.
11.11.16, 22.11.16 та 30.12.16 між сторонами у справі укладено додаткові угоди №1, №2 та №3 до договору №5246/1617-БО-15 від 31.10.16, згідно з якими ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.11.16 становить 8182,80грн. з ПДВ, з 01.12.16 - 8577,60грн. з ПДВ, з 23.12.16 - 5930,40грн. з ПДВ.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, поставивши споживачеві природний газ на загальну суму 4545436,49грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.16 на суму 536919,60грн., від 30.11.16 на суму 1048437,61грн., від 31.12.16 на суму 972737,00грн., від 31.01.17 на суму 936089,92грн., від 28.02.17 на суму 608613,23грн., від 31.03.17 на суму 442639,13грн. Зазначені акти підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплені його печаткою.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору. Зокрема, пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач розраховувався за переданий природний газ несвоєчасно. Факт прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №5246/1617-БО-15 від 31.10.16 підтверджується наявним у матеріалах справи витягом операцій по рахунку та не спростований відповідачем.
Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу .
Згідно з п.10.3 договору постачання природного газу №5246/1617-БО-15 від 31.10.16 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п"ять років.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив зобов'язання з оплати за природний газ, позивачем нараховано пеню в розмірі 250238,46грн. згідно з п.8.2. договору, а також 3% річних в сумі 40753,13грн. та інфляційні втрати в сумі 156443,81грн. за період з 26.11.16 по 30.11.17 на підставі ст. 625 ЦК України.
При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договорів регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України .
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до наведеного договір від 31.12.2014 №1453/15-БО-15 є договором поставки.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525, 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що ці розрахунки є арифметично вірними.
Зважаючи на те, що факт прострочення виконання зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 250238,46грн., а також 3% річних в сумі 40753,13грн. та інфляційних втрат в сумі 156443,81грн. за період з 26.11.16 по 30.11.17 обґрунтована та підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 6712,00грн.
У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв"язку із задоволенням позову у повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, ч.9 ст. 165, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 447435,40 грн., з яких 250238,46грн. пені, 40753,13грн. 3% річних та 156443,81грн. інфляційних втрат.
Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради(Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Окружна,8 код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 250238,46(двісті п"ятдесят тисяч двісті тридцять вісім гривень сорок шість копійок) пені, 40753,13(сорок тисяч сімсот п"ятдесят три гривні тринадцять копійок) 3% річних, 156443,81(сто п"ятдесят шість тисяч чотириста сорок три гривні вісімдесят одну копійку) інфляційних втрат та 6712(шість тисяч сімсот дванадцять гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.03.2019
Суддя Матуляк П. Я.