Якимівський районний суд Запорізької області
іменем України
Справа № 330/206/16-ц
2/330/21/2019
"01" березня 2019 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Федорець С.В.
при секретарі - Шеліповій Ю.О.
за участю представника відповідача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: 72214 Україна, Запорізька область, Веселівський район, вулиця Садова буд.42) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: Україна, АДРЕСА_1, місце проживання: Україна, Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине, вул.Червона,3), третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, в якому просила усунути перешкоди у користуванні нею належною їй земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення: зобов'язання відповідача знести самовільно збудовану споруду, розташовану на земельній ділянці, належній позивачу.
Користуючись правами, наданими їй цивільно-процесуальним законодавством, позивачка змінила свої позовні вимоги та надала до суду уточнений позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги наступним.
Так, ОСОБА_2 зазначає, що 30 серпня 2013 року вона, на підставі договору купівлі-продажу, придбала у власність готель та земельну ділянку, які розташовані по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області. Відповідачеві належить на праві власності суміжна земельна ділянка за тією ж адресою. Згідно до технічної документації, на цій земельній ділянці розташований торговельно-готельний комплекс А-2 площею 334,5 кв.м., належний на праві власності відповідачеві. Як зазначає позивачка, проведеним експертним дослідженням встановлено, що будівля А-2, належна відповідачеві, частково (а саме - її частини S1 та S2) розташована на земельній ділянці, належній на праві власності позивачці, що порушує права позивачки як власниці зазначеної земельної ділянки. На численні вимоги позивачки про усунення порушення її прав, відповідачем жодних дій не проводиться, мирним шляхом цей спір сторонами не врегульовано.
Враховуючи наведене, позивачка просить усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району (кадастровий номер 2320355400:01:002:0243) шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та зобов'язати відповідача знести частини будівлі А-2, розташовані на частинах земельної ділянки, належної позивачці, S1 площею 14,32 кв.м. та S2 площею 22,58 кв.м.
У судовому засіданні позивачка та її представники на задоволенні позову наполягали.
Представником відповідача у судовому засіданні позов не визнано, стороною відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на наступне.
Так, з 05.11.2007 року у власності відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,0922 га з кадастровим номером 2320355400:01:002:0246. На цій земельній ділянці відповідач побудував торгівельно-готельний комплекс, право власності на який отримав на підставі відповідного свідоцтва 29.08.2013 року. Таким чином, відповідач зазначає, що на момент придбання 30 серпня 2013 року суміжної земельної ділянки, позивачка жодних вимог щодо порушень меж земельної ділянки, яку вона придбала, не висунула. З 30 серпня 2013 року будь-яких будівельних робіт відповідач не проводив. Таким чином, відповідач вважає, що позивачкою не надано доказів того, які існують перешкоди у користуванні земельною ділянкою, який стан мала земельна ділянка до порушення, коли та яке сталося порушення, та які саме дії необхідно виконати для відновлення стану земельної ділянки. На думку сторони відповідача, буді-які докази того, що частина належної відповідачеві будівлі перебуває на земельній ділянці позивачки, відсутні, а у експертному висновку не зазначено, які саме дії необхідно зробити для відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення. Також, як вказує відповідач, не зазначено розмір і конфігурацію будівлі (чи частини), що підлягає знесенню, не встановлено, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність, чи можливо спірний об'єкт відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої споруди.
Зважаючи на наведене, сторона відповідача вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не доведеними, тому у задоволенні позову просить відмовити.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав.
Заслухавши пояснення позивачки та її представників, представника відповідача, допитавши в судовому засіданні експерта ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Так, згідно до наданої копії договору купівлі-продажу від 30.08.2013 року, позивачка придбала у ОСОБА_5 готель (у складі готельно-розважального комплексу) та земельну ділянку по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району. Відповідно до п. 1.2.1 Договору, об'єкт нерухомого майна складається з: готелю А-2, загальною площею 331 кв.м, адміністративної будівлі Б-2, загальною площею 40,7 кв.м. Земельна ділянка, згідно до п. 1.22 Договору, площею 0,0793 га, надана ОСОБА_5 для розміщення торгівельно-готельного комплексу, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:002:0243 (а.с. 5-17 т.1).
У відповідності до свідоцтва про право власності № 8641431 від 29.08.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 60,61 т.1), відповідачеві на праві власності належить торгівельно-готельний комплекс 2А, загальною площею 545,3 кв.м., житловою площею 393,3 кв. метри.
Цей торгівельно-готельний комплекс розташований на земельній ділянці по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району, площею 0,0922 га з кадастровим номером 2320355400:01:002:0246, з цільовим призначенням - для розміщення торгівельно-готельного комплексу, належній відповідачеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 269568 від 05.11.2007 року (а.с. 71 т.1).
Як вбачається з наданої технічної документації та висновку експерта № 2265 від 10.03.2017 року (а.с. 2-69, 86-116 т.2), вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 2320355400:01:002:0243 та 2320355400:01:002:0243 є суміжними.
Ці факти сторонами не оспорюються, належним чином підтверджені оглянутими судом оригіналами зазначених документів і вважаються достовірно встановленими.
Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2013 року (а.с. 5 т.1) та копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 702486, з 2007 року до моменту укладення цього договору з ОСОБА_2, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:002:0243 була ОСОБА_5
Саме у цей період, згідно до наданого ОСОБА_5 від 22.11.2001 року (а.с. 48 т.1), відповідачем було визначено та закріплено в натурі межовими знаками межі належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:002:0246 площею 0,0922 га по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району.
Після цього, як вбачається з наданої Декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с. 51-53 т.1), 03.12.2012 року відповідачем було затверджено проектну документацію та 26.12.2012 року зареєстровано цю Декларацію та розпочато роботи по будуванню торгівельно-готельного комплексу.
14.08.2013 року відповідачем було подано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 14313218006 (а.с. 54-59 т.1), згідно до якої будівництво торгівельно-готельного комплексу було завершено 27.05.2013 року, об'єкт введений в експлуатацію.
29.08.2013 року відповідачем отримано свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, право власності належним чином зареєстровано (а.с. 60-61 т.1).
Таким чином, на думку суду, достовірно встановлено, що відповідачем на належній йому на законних підставах земельній ділянці, у повній відповідності до її цільового призначення, згідно до встановлених законодавством норм і правил, було створено нерухоме майно, право власності на яке належним чином зареєстроване.
Проте, у відповідності до наданих матеріалів геодезичної зйомки та висновку земельно-технічної експертизи № 2265 від 10.03.2017 року (а.с. 86-116 т.2), які узгоджуються і з показами експерта ОСОБА_4 у судовому засіданні, також суд вважає достовірно встановленим факт порушення меж земельної ділянки позивача ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3, а саме - часткове розташування торгівельно-готельного комплексу, належного відповідачеві на земельній ділянці, належній позивачці (на ділянках, позначених літерами S1 та S2 загально площею 36,8 кв.м.).
З огляду на наведене, безпідставними, на думку суду, є послання сторони відповідача про недоведеність факту створення перешкод у користуванні позивачкою належною їй земельною ділянкою, оскільки встановленим є факт порушення прав позивача як власника земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:002:0243 відповідачем.
Згідно зі частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно статті 391 ЦК України порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'активного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність у позивача законних підстав для заявлення до відповідача вимог про усунення відповідачем створених перешкод у користуванні позивачем своєю власністю - земельною ділянкою.
Згідно до вимоги-повідомлення від 28.01.2016 року (а.с. 18, т.1) позивач ОСОБА_2 зверталася до відповідача ОСОБА_3 із вимогою про усунення перешкод у здійсненні права користування її майном, а саме про здійснення відповідачем дій по знесенню самочинно збудованої споруди на належній їй земельній ділянці, однак відповідачем вказану вимогу було проігноровано, жодних дій не вчинено, у зв'язку з чим позивачка і звернулася до суду із позовом.
Однак, при цьому позивачем обрано спосіб захисту свого права - висунуто вимогу про відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення та знесення частини будівлі, належної відповідачеві. Проте, позивачем не надано відомостей щодо стану земельної ділянки до побудови відповідачем нерухомого майна. Як було встановлено судом з наданих доказів та пояснень сторін, на момент виникнення у позивача права власності на земельну ділянку площею 793,0 м2 з кадастровим номером 2320355400:01:002:0243, 30.08.2013 року, будівля торгівельно-готельного комплексу відповідачем була вже добудована, здана в експлуатацію, на неї у встановленому законом порядку було оформлено право власності відповідачем. У відповідності до п. 7.5 договору купівлі-продажу від 30.08.2013 року, позивачкою було оглянуто майно до підписання договору, недоліків, що перешкоджали б його використанню, виявлені не були, претензій до продавця щодо якісних характеристик майна не заявлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження того, що відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, відбудеться саме після знесення частини будівлі, зазначених позивачем у позові.
Крім того, суд також зважає на законність та захист законом права власності відповідача на будівлю торгівельно-готельного комплексу по вул. Калініна, 21 у смт. Кирилівка Якимівського району. Так, згідно до пояснень сторін, показів експерта ОСОБА_4 та наданих суду письмових доказів, цей торгівельно-готельний комплекс є єдиною капітальною будівлею. На вирішення експертів при проведенні експертного дослідження не ставилося питання щодо можливості знесення зазначених позивачем частин будівлі без завдання суттєвих пошкоджень основній побудові та без її руйнування.
Враховуючи наведене, суд не має об'єктивної можливості визначити наявність справедливого балансу при захисті прав позивача у заявлений ним спосіб із непорушенням при цьому права власності відповідача, отриманого ним у законному порядку та захищеного законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дійсно, встановленим є порушення прав позивача, як власника земельної ділянки, відповідачем, проте спосіб захисту, обраний позивачем, є у даному випадку неправильним та неефективним, оскільки не забезпечує законності та непорушення охоронювальних законом та визнаних прав відповідача, як власник будівлі торгівельно-готельного комплексу.
Керуючись ст. ст. 12, 56, 81, 141, 184, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання: 72214 Україна, Запорізька область, Веселівський район, вулиця Садова буд.42) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: Україна, АДРЕСА_1, місце проживання: Україна, Запорізька область, Запорізький район, смт Балабине, вул.Червона,3), третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою - відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Запорізького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
СУДДЯ: Федорець С.В.