П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/6748/17
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Головуючий І інстанції суддя - Юхтенко Л.Р.Категорія №6.3
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -ОСОБА_1,
судді -ОСОБА_2,
судді -ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб ПАТ «Одеська кіностудія», Фонду державного майна України, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші, про скасування розпорядження, скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва,-
В грудні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (далі - позивачі) звернулись до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (надалі - відповідач-1), Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (надалі - відповідач-2), Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (надалі - відповідач-3), за участю третіх осіб ПАТ «Одеська кіностудія», Фонду державного майна України, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші, в якому просили:
- скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №262 від 12.05.2014 року;
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_11 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15494715 від 01.09.2014 року;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, індексний номер 33473173 від 11.02.2015 року, серія та номер: 26248032, виданий 01.09.2014 року;
- визнати недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_11 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22771387 від 10.07.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачі працювали на ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» звідки пішли на пенсію, а також постійно проживали та мають реєстрацію в гуртожитку: м.Одеса, вул. Французький бульвар, 33, кім.303. Передача вищевказаного гуртожитку Фондом державного майна України до статутного фонду ПрАТ «Одеська кіностудія» є незаконною, і цей гуртожиток повинен бути переданий до комунальної власності з метою забезпечення житлових прав мешканців цього гуртожитку на приватизацію цього житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Позивачі вважають, що спірне розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №262 від 12.05.2014 року «Про можливість зміни функціонального призначення гуртожитку, розташованого за адресою м.Одеса, вул. Французький бульвар, 33, під житловий будинок» є протиправним та належить скасуванню, оскільки гуртожиток не передався у комунальну власність м. Одеси. Також зазначене розпорядження є перешкодою для отримання згоди на приватизацію зайнятих ними кімнат в цьому будинку. Також позивачі вважають протиправними дії державного реєстратора щодо проведення 01.09.2014 року державної реєстрації за ПАТ «Одеська кіностудія» права власності на житловий будинок вул. Французький бульвар, 33 з видачею свідоцтва про право власності.
Крім того, позивачі вважають незаконним рішення державного реєстратора від 11.02.2015 року щодо державної реєстрації права власності на 2-хкімнатну квартиру №12 в буд.33 по вул. Французький бульвар, 33 в м.Одеса за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з тих підстав, що фактично це житло є кімнатою №303 у вищевказаному гуртожитку, право на яке мають позивачі і в якому продовжують мешкати позивачі на даний час, і така реєстрація стала можливою внаслідок прийняття Приморською районною адміністрацією спірного рішення та проведення незаконної державної реєстрації права власної на вищевказану будівлю за ПАТ «Одеська кіностудія».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи полягають в наступному.
Позивачі на час розгляду справи проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кімната 303, яка є квартирою 12, що підтверджено наказом ПАТ «Одеська кіностудія» №52 від 14.10.2014 року (а.с.46, т.1).
Згідно з рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21.09.2015 року у справі №522/762/15-ц визнано право користування кімнатою 303 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5; зобов'язано ПАТ «Одеська кіностудія» усунути перешкоди у користуванні кімнатою; визнано недійсним ордер №36/14 від 29.04.2014 року, виданий спільним рішенням профкому та адміністрації ПАТ «Одеська кіностудія» ОСОБА_14 на право проживання у кімнаті 303; та визнано ОСОБА_14 таким, що втратив право користування кімнатою (а.с.38-42, т.1).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.02.2016 року у цій справі було ухвалено нове рішення в частині визнання ОСОБА_14 таким, що втратив право користування кімнатою та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині рішення залишено без змін (а.с.43-45, т.1).
Між позивачами та ПАТ «Одеська кіностудія» були судові тяжби щодо виселення родини позивачів із гуртожитку та визнання недійсним ордеру на їх вселення (рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 року у справі №2-2780/11, а.с.147-153, т.1).
Суд першої інстанції також встановив, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа за позовом, в тому числі, ОСОБА_5 до Фонду державного майна України, Міністерства культури і туризму України за участю третіх осіб ПАТ «Одеська кіностудія», Одеська міська рада про визнання протиправними дії відповідачів щодо передачі будівлі по вул. Французький бульвар, 33-а до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія»; визнання нечинним акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія»; зобов'язання відповідачів внести зміни до відомості активів шляхом включення вартості будівлі гуртожитку; зобов'язання Фонду державного майна України виключити із статутного фонду будівлю по вул. Французький бульвар, 33-а; зобов'язання відповідачів повернути первинний стан гуртожитку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 року у справі №2а-17235/11/2670 суд дійшов висновку, що будівля є гуртожитком та на час виникнення спірних правовідносин існували законодавчо визначені обмеження щодо включення гуртожитку до статутного фонду та позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнані протиправними дії відповідачів щодо передачі будівлі гуртожитку по вул. Французький бульвар, 33-а до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» (а.с.27-30, т.1).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 року у справі №2а-17235/11/2670 змінена тільки в мотивувальній частині (а.с.31-33, т.1).
Також суд першої інстанції встановив, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016 року, номер провадження 22-ц/785/1571/16, справа №785/1571/16 задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_15 до Фонду державного майна України, Міністерства культури України, ПАТ «Одеська кіностудія» за участю третьої особи Одеської міської ради та визнані недійсними накази Фонду державного майна України №3020 від 22.11.2005 року та №3006 від 27.12.2004 року в частині включення вартості гуртожитку до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія»; виключені з акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» від 21.11.2005 року та із статутного капіталу ПрАТ «Одеська кіностудія» будівлю по вул. Французький бульвар, 33-а, яка значиться під порядковим номером 37 в якості готелю «Екран», оціночною вартістю 7400065,05 грн. (а.с.34-37).
Це рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.03.2018 року (а.с.87-92, т.3).
Також суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Одеська кіностудія» зверталась до Одеської міської ради з листом вих.№268 від 27.05.2015 року «Щодо передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Одеси» (а.с.159, т.1) з протоколом загальних зборів ПрАТ «Одеська кіностудія» від 31.05.2015 року (а.с.160-161, т.1). Проте, в матеріалах справи відсутні результати розгляду цього клопотання.
Спірним розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №262 від 12.05.2014 року «Про можливість зміни функціонального призначення гуртожитку, розташованого за адресою Французький бульвар, 33-а під житловий будинок» було затверджено технічний висновок про можливість зміни функціонального призначення гуртожитку під житловий будинок.
Це розпорядження було прийнято на підставі звернення ПАТ «Одеська кіностудія» (а.с.208 т.1) та звернення мешканців гуртожитку (а.с.209-210 т.1) та висновку про можливість зміни функціонального призначення, розробленого експертом ОСОБА_16 (а.с.211-249, т.1, а.с.1-16, т.2).
Суд першої інстанції також встановив, що на підставі наказу органу Фонду державного майна №3020 від 22.11.2005 року (а.с.121, т.2) та №3006 від 27.12.2004 року (а.с.120, т.2), акту приймання - передачі від 21.11.2005 року (а.с.66-78 т.2) зареєстроване право власності на цілісний майновий комплекс, тип об'єкта: кіностудія, за ЗАТ «Одеська кіностудія», що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №12331210 від 30.10.2006 року (а.с.64, т.2), а згідно з акту приймання - передачі від 21.11.2005 року (а.с.66-78 т.2), будівля готель «Екран», що є фактично гуртожитком, включена до цілісного майнового комплексу.
Цей цілісний майновий комплекс переданий у статутний фонд ЗАТ «Одеська кіностудія» як частка, Фондом державного майна України, яка складає 50 плюс 1 відсоток від всього статутного фонду, що визнається всіма учасниками справи, досліджувалось у попередніх судових провадженнях та відповідно не потребує додаткового доказування.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів з такою позицією суду першої інстанції погодитися не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у цій справі) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті). Аналогічна норма закріплена й у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України в редакції Закону №2147-VIII.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 року).
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 року).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦПК України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у цій справі) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена й у ч.1 ст.19 ЦПК України у редакції Закону №2147-VIII.
Згідно із ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У даній справі позивачі звернулись до адміністративного суду захищаючи свої житлові права, тобто цивільні права, зокрема права на користуванням жилим приміщенням у гуртожитку та права на його приватизацію, передбаченого Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.345 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У ч.1 ст.9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Колегія суддів вважає, що даний спір за свою суттю є спором про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб'єкт публічного права, адже стосується захисту житлових прав особи, що є вирішальним.
Як вже зазначено вище, приписи п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року та ч.1 ст.19 ЦПК України у редакції Закону №2147-VIII прямо встановлюють правило про захист прав, що виникають, зокрема, із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає право на забезпечення житлом мешканців гуртожитків та користування ним, оскільки ця норма не містить винятку із встановленого нею загального правила.
З урахуванням того, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, то ухвалене судом першої інстанції у цій справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі відповідно до ч.1ст.319 та п.1 ч.1 ст.238 КАС України - закриттю.
Керуючись ст.315, ст.319, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 - скасувати, провадження в адміністративній справі - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 11 березня 2019 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3