07.03.19
22-з/812/33/19
Справа №487/2480/17
Провадження №22-з/812/33/19
07 березня 2018 року Миколаїв
Суддя Миколаївського апеляційного суду Лисенко П.П., розглянувши, без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1про відвід колегії суддів Миколаївського апеляційного суду Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М., у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2018 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
05.05.2017 року ОСОБА_1 пред'явив до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтував наступним.
З 24 липня 2009 року сторони перебувають у шлюбі.
Від шлюбних відносин мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З березня 2016 року, через непорозуміння у стосунках, подружжя проживає роздільно. При цьому дитина переважно проживає з батьком.
Посилаючись на те, що вони не можуть дійти згоди щодо питань сімейного життя та місця проживання дитини, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2018 року позов задоволено у повному обсязі, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 липня 2009 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 486 - розірвано; місцем проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено місце проживання батька - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Розподілені судові витрати.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині визначення місця проживання сина, посилаючись на те, що висновок суду про визначення місця проживання їх з позивачем сина суперечить інтересам останнього і не відповідає обставинам справи.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 р. апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2018 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду суду від 16 січня 2019 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини скасовано.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 487/2480/17 між суддями Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, визначено наступний склад колегії суддів: Базовкіна Т.М. - головуючий суддя, судді: Кушнірова Т.Б., Яворська Ж.М.
Цивільну праву призначено до судового розгляду на 05 березня 2019 року.
У судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід зазначеному складу суддів.
Заява мотивована тим, що визначена за результатами автоматизованого розподілу судової справи колегія суддів не може розглядати цю справу, оскільки існують обставини, які викликають сумнів в її неупередженості та об'єктивності суддів.
05 березня2019 року ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про відвід, визнано необґрунтованою, провадження у справі зупинено, а питання про відвід колегії суддів передано для вирішення судді, визначеного в порядку ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 06 березня 2019 року, вирішення заяви про відвід, визначено судді Лисенко П.П.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 про відвід, вважаю, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Підстави для відводу судді визначені ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу також за наявності обставин, визначених ст. 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
При цьому, ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як встановлено, колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області у складі суддів Кушнірової Т.Б. (головуючий), Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М. вже розглядали цивільну справу за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого була вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
При постановленні рішення по цивільній справі № 487/723/17 від 19 вересня 2017 року (т.1 а.с. 79), вказана колегія суддів дійшла висновку, що дитина проживає з матір'ю, а докази батька, які цей факт спростовують, не визнала переконливими.
Зазначене рішення апеляційної інстанції було залишено без змін постановою колегії суддів Першої судової палаті Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 487/723/17.
Таким чином, судді ухвалили законне рішення у справі про стягнення аліментів, та не вирішували питання про встановлення місця проживання дитини, а тому, названа заявником обставина, відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заявлено відвід колегії суддів фактично з підстави незгоди з попереднім процесуальним рішеннями суддів в іншій справі, яку вони вирішували у справі про стягнення аліментів, та не вирішували питання щодо визначення місця проживання дитини, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 36 ЦПК України в задоволенні відводу слід відмовити за його необгрунтованістюністю.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України суддя,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду Базовкіній Т.М., Кушніровій Т.Б., Яворській Ж.М. відмовити за його необгрунтованістю.
Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду П.П.Лисенко