Справа № 605/653/18Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.
Провадження № 22-ц/817/272/19 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
07 березня 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні цивільну справу №605/653/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-Підгайці” на ухвалу Підгаєцького районного суду від 27 грудня 2018 року, постановлену суддею Горуц Р.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-Підгайці” до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс”, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання його поновленим,-
В грудні 2018 року ТзОВ “Мрія-Підгайці” звернулось до Приватного агропромислового підприємства “Агропромсервіс”, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання його поновленим.
12 грудня 2018 року ухвалою суду заява ТзОВ “Мрія-Підгайці” була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків та в подальшому ухвалою від 27 грудня 2018 року була визнана судом не поданою та повернута позивачу з підстав ч.3 ст.185 ЦПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою ТзОВ “Мрія-Підгайці” подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху без визначеної процесуальним законом підстави та в подальшому неправомірно повернув її позивачеві, оскільки на виконання вимог ухвали від 12 грудня 2018 року, до суду була подана заява про усунення недоліків, в якій надано інформацію про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та вказано повну адресу місця проживання відповідача із зазначенням індексу.
На підставі ч. 13 ст. 7 та ст. 369 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Мрія-Підгайці” звернулось до Приватного агропромислового підприємства “Агропромсервіс”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання його поновленим.
Ухвалою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2018 року заяву ТзОВ “Мрія-Підгайці” до Приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс”, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання його поновленим залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Зі змісту ухвали вбачається, що позовна заява не відповідає вимогам ст.95 ЦПК України, а саме, долучено копії документів для відповідачів, які не засвідчені належним чином та не зазначено поштового індексу населеного пункту, в якому проживає відповідач.
26 грудня 2018 року на адресу суду надійшла заява ТзОВ “Мрія-Підгайці” з додатками на виконання ухвали Підгаєцькього районного суду від 12 грудня 2018 року (а.с.21).
Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що у визначений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки не були виконані в повному обсязі, а саме, не подано позовної заяви із усуненими недоліками, з її копіями відповідно до кількості відповідачів.
Проте такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, за змістом вказаних норм закону, повернення позовної заяви з підстави невиконання вимог ухвали суду про усунення недоліків можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від виконання вказаних у ній вимог.
Так, 26.12.2018 року позивачем, з метою усунення недоліків зазначених в ухвалі судді від 12 грудня 2018 року, було подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій позивач вказав повну адресу місця проживання відповідача із зазначенням індексу та долучив копії документів для відповідачів засвідчені у встановленому порядку. Крім того, вказано, що оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви буде надано суду в судовому засіданні.
Отже, недоліки, зазначені в ухвалі позивачем фактично були усунуті, а посилання в ухвалі на те, що позивачем не надано позовної заяви із усуненими недоліками у відповідності до кількості сторін у справі, на думку колегії суддів не є недоліком достатнім для повернення позовної заяви.
Однак, суд 1 інстанції на вищезазначене уваги не звернув та безпідставно, у порушення вимог ст. 185 ЦПК України, постановив ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, дійшовши висновку, що позивач недоліки, викладені в ухвалі, не усунув.
Крім того, повернення позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж строку незалежним і безстороннім судом.
Дане положення кореспондується зі ст. 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як передбачено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.
Отже, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, за вказаних обставин необґрунтовано позбавив ТзОВ "Мрія - Підгайці" права доступу до правосуддя, для розгляду його заяви по суті з прийняттям судового рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, через що ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 382, 389 ЦПК ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-Підгайці” задовольнити.
Ухвалу Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 7 березня 2019 року.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи