Провадження № 11-кп/4820/130/19
Справа № 688/3135/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: Доповідач ОСОБА_2
04 березня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017240200000518 від 07.12.2017 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2018 року,
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2018 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полонне Полонського району Хмельницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, вдівця, працюючого електриком на Понінківській картонно-паперовій фабриці, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано виннним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Постановлено строк відбуття покарання рахувати з дня фактичного звернення вироку до виконання.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_8 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 07 жовтня 2017 року по 09 жовтня 2017 року включно.
Постановлено запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Як вбачається з вироку, 05 жовтня 2017 року, близько 17 год. 00хв., ОСОБА_8 виявив у себе на подвір'ї, біля вхідних дверей у веранду будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , який в цей момент розбив скло вхідних дверей указаного будинку та намагався проникнути до приміщення веранди будинку.
В цей же день, час та місці, ОСОБА_8 , будучи обуреним поведінкою ОСОБА_9 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час суперечки, з мотивів особистої неприязні, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взяв дерев'яну швабру з металевою нижньою частиною, та умисно, із прикладанням фізичної сили наніс нею удар по голові ОСОБА_9 , в подальшому ОСОБА_8 підійшовши до останнього завдав численні удари колінами по тулубу ОСОБА_9 від чого останній впав на землю.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 , став над ним та умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, почергово правою та лівою ногою наніс ОСОБА_9 удари в праву та ліву бокові частини тулуба в ділянку ребер та грудній клітці.
Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та живота: забій обох легенів, правої нирки, переломи 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 ребер справа, 2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 ребер зліва, перелом крила здухвинної кістки зліва, лівосторонній гемоторакс; рани в лобній, правій тім'яній, потиличній ділянці голови справа, крововиливи на внутрішній поверхні шкіри голови, синець під лівим оком, садна над лівою вушною раковиною, в лобній ділянці голови в ділянці лівого кута ока, в ділянці перенісся, в ділянці правого кута ока, на спинці носа, на підборідді, на шкірі лівої щоки, крововилив на слизовій нижньої губи зліва, синці на правому плечі та лівому плечовому суглобі, садна на тильних поверхнях обох кистей рук, закритий перелом правої великогомілкової кістки, рана на передній поверхні лівої гомілки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення.
Отримані тілесні ушкодження перебували в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в травматологічному відділенні Полонської ЦРЛ.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати і провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що отримані тілесні ушкодження перебували у прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_9 та наявність у діях підзахисного ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Натомість, діям ОСОБА_9 , які є складом злочину, передбаченого ст. 162 КК України, суд належної юридичної оцінки не надав.
Висновок суду, на думку апелянта, суперечить висновку комісійної судово-медичної експертизи №107 від 06.12.2017 року згідно якого при поступленні ОСОБА_9 05.10.2017 року в Полонську ЦРЛ лікарями йому було у повному об'ємі проведено обстеження та частково вірно встановлено діагноз. Із встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 заподіяв у себе на подвірї, перебуваючи у стані необхідної оборони з метою відвернення протиправного насильницького вторгнення у своє житло, а тому висновок суду про умисне заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_9 є безпідставним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду та необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинних дій передбачених ч. 2 ст. 121 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними доказами по справі яким суд дав вірну кримінально - правову оцінку.
Як вбачається з вироку ОСОБА_8 винним себе у вчиненні злочину при вищенаведених обставинах визнав частково та показав суду, що 05 жовтня 2018 року закрив у будинку невістку, яка допомагала йому по господарству та поїхав в магазин за продуктами харчування. Повертаючись, близько 17 год. почув на подвір'ї дзвін розбитого скла. Підійшовши до дверей будинку, побачив невідомого чоловіка, який розбив скло вхідних дверей та намагався проникнути всередину. Обурений поведінкою невідомого, який виявився ОСОБА_10 , а також переживаючи за невістку, він схопив швабру і наніс нею один удар по голові ОСОБА_11 . Від удару швабра розлетілась. В подальшому він схопив за одяг ОСОБА_12 та наніс декілька ударів колінами в тулуб останнього. Від цих ударів ОСОБА_13 впав і він наніс декілька ударів ногами по тулубу потерпілого. Під час нанесення ударів ОСОБА_14 на подвір'я зайшов його сусід ОСОБА_15 , який просив припинити бити потерпілого. Через декілька хвилин, він вивів ОСОБА_12 на вулицю, а сам пішов до будинку. Будучи обуреним неправомірною поведінкою потерпілого, а також охоплений злістю, він не міг себе контролювати, а тому не може чітко вказати яку кількість ударів і куди саме наносив потерпілому. Не погоджується, що саме таку кількість тілесних ушкоджень він заподіяв ОСОБА_16 , оскільки останній вів жебрацький спосіб життя, вчиняв крадіжки у інших осіб, які могли побити потерпілого. Зазначив, що не мав наміру спричиняти потерпілому тілесні ушкодження, які потягли смерть останнього.
Крім особистих пояснень вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілої та свідків.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_17 суду першої інстанції показала, що ОСОБА_9 був її чоловіком. 05 жовтня 2017 року близько 17 год. вона бачила ОСОБА_12 і жодних тілесних ушкоджень на ньому не було, не бачила таких і протягом попередніх днів, скарг на здоров'я останній не висловлював. На наступний день вона дізналась, що ОСОБА_13 знаходиться у лікарні, а згодом їй повідомили, що чоловік помер від отриманих тілесних ушкоджень. Охарактеризувала ОСОБА_12 , як спокійну, неконфліктну людину. При обранні міри покарання просила суд суворо покарати ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що знав ОСОБА_12 протягом тривалого часу, він мав худощаву статуру, зловживав спиртними напоями, був спитий, і у випадку можливих конфліктних ситуацій потреби застосування до останнього великої сили не було.
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 29 листопада 2017 року та продемонстрованого в судовому засіданні відеозаписом слідчої дії вбачається, що свідок ОСОБА_19 розповів та показав, яким чином відбувалась сутичка між ОСОБА_20 та ОСОБА_9 , що мала місце 05 жовтня 2018 року біля будинку №33 по вул.Вербицького в смт.Понінка. ОСОБА_19 повідомив, що побачив потерпілого на землі, голова останнього була в крові, а біля нього знаходився ОСОБА_21 . Він просив ОСОБА_8 припинити бити потерпілого, а коли останній намагався залишити подвір'я, ОСОБА_22 вдарив потерпілого палицею по нозі. Через декілька хвилин ОСОБА_22 підійшов до потерпілого, який лежав на землі, взяв останнього за комір одягу та виволочив з подвір'я на вулицю, де покинув. Швидку медичну допомогу викликали сусіди, а ОСОБА_22 повернувся додому. (матеріали провадження а.с.85-87).
Також вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину обєктивно підтверджується висновками судово-медичного експерта.
Відповідно до даних висновку експерта №304 від 13 листопада 2017 року у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки та живота: забій обох легенів, правої нирки, переломи 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 ребер справа, 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 ребер зліва, перелом крила здухвинної кістки зліва, лівосторонній гемоторакс; рани в лобній, правій тім'яній, потиличній ділянці голови справа, крововиливи на внутрішній поверхні шкіри голови, синець під лівим оком, садна над лівою вушною раковиною, в лобній ділянці голови в ділянці лівого кута ока, в ділянці перенісся, в ділянці правого кута ока, на спинці носа, на підборідді, на шкірі лівої щоки, крововилив на слизовій нижньої губи зліва, синці на правому плечі та лівому плечовому суглобі, садна на тильних поверхнях обох кистей рук; закритий перелом правої великогомілкової кістки, рана на передній поверхні лівої гомілки. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, могли виникнути внаслідок ударів кулаками рук, ногами, іншими тупими твердими предметами, а також предметом продовгуватої форми, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті і є в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Відповідно до даних висновків експерта №№751, 2010 від 13 та 19 жовтня 2017 року вбачається, що кров ОСОБА_9 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; при судово-токсикологічній експертизі крові та сечі з трупа ОСОБА_9 наявність етилового алкоголю не виявлено. (матеріали провадження а.с.111, 112).
Згідно висновку експерта №426 від 12 жовтня 2017 року вбачається, що кров ОСОБА_8 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО. (матеріали провадження а.с.124).
Відповідно до даних висновку експерта №427 від 21 листопада 2017 року вбачається, що на штанах джинсових, вилучених під час слідчого експерименту в смт.Понінка по вул.Вербицького, 33 знайдена кров людини, яка може належати як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_8 (матеріали провадження а.с.126-128).
Суд оцінивши наведені докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто у злочині передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції свідчать про те, що ОСОБА_8 заставши потерпілого ОСОБА_9 під час намагання проникнути у будинок обвинуваченого почав наносити численні удари ОСОБА_9 шваброю, руками та ногами по голові і тулубу. Судом не встановлено доказів, що потерпілий намагався чинити опір або продовжувати неправомірні дії стосовно обвинуваченого. Не зважаючи на звернення до обвинуваченого свідка ОСОБА_19 припинити бити потерпілого, ОСОБА_8 не реагував, продовжуючи наносити удари потерпілому.
Заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які виявлені на трупі ОСОБА_9 і відображені у висновку судово-медичної експертизи свідчать про умисний протиправний характер дій обвинуваченого, які знаходяться у причинному зв'язку з настанням наслідків у виді смерті потерпілого.
Та обставина, що лікарями ІНФОРМАЦІЯ_3 при поступленні потерпілого у лікарню частково вірно встановлено діагноз з переломом лише одного ребра, а при судово-медичній експертизі трупа виявлено переломи 22-х ребер не звільняє обвинуваченого від відповідальності за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Оскільки ОСОБА_8 наносячи удари потерпілому усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки і бажав настання тяжких тілесних ушкоджень. Про що свідчать конкретні дії обвинуваченого, а саме локалізація тілесних ушкоджень, механізм їх нанесення шваброю по голові, руками та ногами по тулубу, велика кількість тілесних ушкоджень у життєво важливі органи.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що ОСОБА_8 перебував у стані необхідної оборони, перевірені колегією суддів і не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
В матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про небезпеку посягання на життя чи здоровя обвинуваченого з боку ОСОБА_9 .. ОСОБА_8 умисно вчинив розправу над ОСОБА_9 за спробу проникнути в будинок обвинуваченого.
Будь-якої небезпеки посягання на життя чи здоровя обвинуваченого зі сторони потерпілого не було. Як не було і будь-якого насильства чи погрози застосування насильства зі сторони потерпілого. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не було необхідним в конкретній ситуації, що усвідомлювалось обвинуваченим і не може розцінюватись як необхідна оборона, оскільки викритий у намаганні проникнути у будинок потерпілий припинив своє посягання і не чинив ніякого опору обвинуваченому.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України кваліфікуючими ознаками якого є заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи покарання суд врахував вимоги загальних засад призначення покарання передбаченні ст. 65 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, обвинуваченому ОСОБА_8 судом визнано - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, обвинуваченому ОСОБА_8 судом не встановлено.
Судом враховано, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким умисним злочином, думку потерпілої ОСОБА_17 , яка просила суворо покарати обвинуваченого.
Призначене покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.121 КК України є необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання є адекватним характеру вчиненого злочину та фактичних обставин справи.
За таких обставин, підстав для скасування вироку і задоволення вимог апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді