Справа № 459/465/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/593/18 Доповідач: ОСОБА_2
28 лютого 2019 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 03.10.2018р. щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гулькевичі Краснодарського району Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 03.10.2018р. ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено: за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з часу приведення вироку у виконання.
Постановлено скасувати, після набрання вироком законної сили, арешти накладені на два мотки двохжильного кабелю довжиною приблизно 15 м, слюсарський інструмент (2 цвяходери, плоскогубці, рулетка), алюмінієві складові (трубки карнизу в кількості 46 штук), металеві труби, належні ОСОБА_9 , діаметрами від 25 мм до 110 мм, кутники розмірами від 35 мм до 55 мм, квадрат 12-14 мм, відрізки арматури діаметром 12 мм, дріт-катанка діаметром 8 мм, швелер 65 мм, загальною вагою 262,70 кг.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_7 06.02.2018р. близько 00:30 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи повторно, з метою особистого збагачення, шляхом викрадення чужого майна, пошкодив вхідні двері у підвальне приміщення, що перебуває у користуванні ОСОБА_10 та таємно проник у нього, звідки викрав належне останньому майно: два цвяходери вартістю 70 грн. кожен, плоскогубці вартістю 70 грн., рулетка на 5 метрів вартістю 100 грн., двохжильний кабель довжиною 8 метрів вагою 1,15 кг вартістю 172,50 грн., двохжильний кабель довжиною 14 метрів вагою 2,07 кг вартістю 310,50 грн., алюмінієві труби в кількості 46 штук вагою 10,28 кг вартістю 257,00 грн.
У подальшому ОСОБА_7 мав намір вийти із вищевказаного підвального приміщення, однак був виявлений та зупинений ОСОБА_10 . Внаслідок цього ОСОБА_7 не виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тому злочин не був закінчений з причин, що не залежали від його волі.
Окрім цього, у березні 2018р. у першій половині дня ОСОБА_7 , перебуваючи на території садового кооперативу «Автотранспортник», що розташований по вул. Бічна Промислова, 45 у м. Червонограді Львівської області біля земельної ділянки АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_11 , з метою особистого збагачення, діючи повторно, таємно викрав належні ОСОБА_9 різних розмірів металеві предмети металобрухту - труби, кутники, квадрат, арматуру, дріт-катанку, швелер, полосу, прут, загальною вагою 262,7 кг, за ціною 6,7 грн. за кілограм, чим завдав ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1 760,09 грн. Шкода не відшкодована.
Не погоджуючись із даним вироком, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю у його діяннях складу кримінальних правопорушень.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник покликається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, з огляду на неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Зазначає, що по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні визнав проникнення ним у підвальне приміщення шляхом пошкодження дверей та викрадення майна потерпілого, і по даному епізоду, суд першої інстанції застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК України та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та потерпілого. Однак, згідно оскаржуваного вироку, визнаючи недоцільним дослідження інших доказів по даному епізоду, суд першої інстанції не з'ясував чи погоджуються усі учасники провадження із встановленням такого порядку дослідження доказів. При цьому, із вироку суду чітко вбачається, що у подальшому суд першої інстанції по даному епізоду досліджував і інші докази, зокрема: заяву потерпілого, протокол огляду місця події від 06.02.2018р., протокол огляду від 08.02.2018р.
Наголошує, що судом першої інстанції не встановлено та у вироку не зазначено доказів вартості викраденого майна, необхідної для складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Стороною обвинувачення не надано висновок експерта щодо вартості викраденого майна. За таких обставин вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, за ч.2 ст.185 КК України, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Звертає увагу, що дії ОСОБА_7 по епізоду із потерпілим ОСОБА_9 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України за ознакою проникнення в інше приміщення. Разом з тим, суд першої інстанції по даному епізоду кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності, однак не встановив вчинення ОСОБА_7 раніше злочину, передбаченого ст. 185 КК України.
Окрім цього, вказує, що призначене ОСОБА_7 покарання є надто суворим. Враховуючи, що викрадене майно передано потерпілим, крадіжки були зумовлені скрутним матеріальним становищем обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, має тяжкі захворювання, які зумовлюють необхідність безперервного та по життєвого лікування, і такі є підставою для звільнення особи від відбування покарання у виді позбавлення волі, вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливо без ізоляції від суспільства.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисника, представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 просить залишити без змін оскаржуваний вирок, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що апеляційні доводи захисника не відповідають дійсним обставинам справи та фактам, з'ясованим у судовому засіданні. Зазначає, що по факту крадіжки речей потерпілого ОСОБА_9 захисником зазначено, що речі повернуто потерпілому, проте, в апеляційній скарзі не зазначено хто повернув викрадені речі, у якій кількості та чи повністю повернуто такі потерпілому. Фактично обвинуваченим завдано значної шкоди потерпілому, яка не відшкодована.
Зазначає, що потерпілий ОСОБА_9 та він, як його представник, не бажають брати участь у розгляді справи в апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_10 звернувся до апеляційного суду із заявою, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що з показами, наданими у суді першої інстанції, згідний.
Обвинувачений ОСОБА_13 подав до апеляційного суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності у зв'язку із поганим станом здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, думку прокурора про безпідставність апеляційних вимог сторони захисту, з огляду на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України вирок суду у частині доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, по епізоду із потерпілим ОСОБА_10 в апеляційному порядку не підлягає перегляду, оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції фактичні обставини справи по даному епізоду учасниками судового провадження не оспорювались, і судом першої інстанції на підставі ч.3 ст. 349 КПК України було прийнято рішення щодо недоцільності дослідження доказів у цій частині обвинувачення.
Вирок суду у частині обвинувачення ОСОБА_13 по епізоду із потерпілим ОСОБА_9 ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. На переконання колегії суддів, у вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Так, вина ОСОБА_7 у вчиненні даного злочину підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що у вівторок у березні 2018р. близько 10:30 год. - 11:00 год. він довідався від тестя про те, що розбили дачу. Приїхавши на дачу, що по вул. Бічна Промислова ДК «Автотранспортний», виявив зломлену колодку, яку знайшли у кущах, та те, що викрадено інструменти, кабеля. У подальшому він поїхав у пункт прийому металобрухту. Побачив, що під'їхав автомобіль, з якого вийшов обвинувачений, дівчина та шофер, мали залізо. На його запитання чиє залізо, останні почали сваритися. Приїхав тесть, який впізнав своє залізо. Було викликано працівників поліції. На даний час метал знаходиться у нього на зберіганні;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , який у судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що від сусіда довідався про те, що розбили дачу, яка знаходиться по вул. Бічна Промислова у м.Червонограді. Це було у березні 2018 року. Приїхавши на дачу, побачив, що все розкидано, дача розбита, пропав металобрухт, труби, дріт, ломік. До нього зателефонував його зять та повідомив, що залізо знаходиться у с. Острів. Вказав, що там був обвинувачений та дівчина;
- показаннями свідка ОСОБА_15 , який у судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що у січні 2018 року біля вокзалу у м. Червонограді зупинив автомобіль, почувши голос жінки, яка просила допомогти перевезти їй метал у с. Острів Сокальського району Львівської області, оскільки привели у порядок гараж після смерті батька, на що він погодився. Приїхавши у Гаражний кооператив №4, побачив складену купу металу і двоє чоловіків, які грузили цей метал. Металобрухту було близько 250 кг. У подальшому поїхали у с. Острів, де він побачив знайомого ОСОБА_16 , який сказав, що його дачу пограбували і це його метал. Жінку до цього випадку не знав. ОСОБА_17 загрузив назад і він його завіз.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно взяв до уваги вищенаведені показання, обґрунтувавши такими своє рішення, оскільки дані показання узгоджуються із іншими належними та допустимими доказами, які підтверджують доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, а саме:
- даними заяви ОСОБА_9 від 06.03.2018р., з якої вбачається, що останній звернувся до Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області з проханням притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які у період з 13:00 год. 05.03.2018р. по 11:30 год. 06.03.2018р. з дачного будинку, який розташований на дачній ділянці у дачному кооперативі «Автомобіліст», якою він користується, викрали належний йому металобрухт (труби різного діаметру, арматура, кутики) загальною вагою 260 кг, чим завдані йому збитки на суму 1 700 грн. (а.с. 75);
- даними протоколу огляду місця події від 06.03.2018р. із фототаблицею до нього, з якого вбачається, що з території ТзОВ «Галич-брухт», за адресою: вул. Центральна, 113, у с. Острів Сокальського району Львівської області, виявлено та вилучено металобрухт вагою 262,70 кг (а.с. 76-80);
- даними протоколу огляду предметів від 07.03.2018р. із фототаблицею до нього, з якого вбачається, що за участю потерпілого ОСОБА_9 було проведено огляд металевих труб, швелера, кутника, арматури, круга, полоси, прута, квадратів, частини металевого бура, двох металевих пластин, шматка дроту-катанки (а.с. 83-86);
- даними протоколу огляду місця події від 19.03.2018р. із фототаблицею до нього, з якого вбачається, що за участю потерпілого ОСОБА_9 було проведено огляд дачної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована у садовому кооперативі «Автотранспортник» за адресою: вул. Бічна Промислова, 45 у м. Червонограді Львівської області (а.с. 93-98);
- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 20.03.2018р. із фототаблицею до протоколу та довідкою про дані на осіб, які зображені на фотознімках, пред'явлених для впізнання свідку ОСОБА_15 , з якого вбачається, що свідок ОСОБА_15 на фото № 2 ( ОСОБА_7 ) впізнав особу, яка 06.03.2018р. приблизно о 12:00 год. разом із жінкою користувались його послугами перевезення металобрухту (100-103).
Колегія суддів вважає, що вищенаведені у сукупності докази, які обґрунтовано визнано судом першої інстанції допустимими, належними, достатніми та достовірними, повністю доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин наведених у вироку суду.
Доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності кваліфіковано невірно, оскільки суд першої інстанції не встановив вчинення ОСОБА_7 раніше злочину, передбаченого ст. 185 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 06.02.2018р. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а у подальшому у березні 2018р. скоїв крадіжку майна потерпілого ОСОБА_9 , а отже кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно є вірною.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на диспансерних обліках у лікарів психіатра та нарколога, його вік та стан здоров'я, не працює, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину по епізоду із потерпілим ОСОБА_10 , відсутність обставин, які обтяжують покарання.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду, а тому визнає таку необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 03.10.2018р. щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4