Номер провадження: 22-ц/813/91/19
Номер справи місцевого суду: 511/1610/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1В
Доповідач Журавльов О. Г.
06.03.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
за участю секретаря Ковязіної А.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 рокуу складі судді Бобровської І.В.,
встановив:
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що відповідач по справі є рідним батьком її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
На підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.04.2012 року з позивача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
Відповідач від належного утримання дитини ухиляється та має заборгованість по сплаті аліментів. Син ОСОБА_5 має ряд захворювань, у зв'язку з чим потребує постійного лікування та додаткових витрат на себе.
Посилаючись на ст. 192 СК України, позивач просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на її користь на утримання сина ОСОБА_5 з 1/4 до 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня звернення позову до суду і до досягненням сином повноліття, тобто до 28.04.2027 року.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 рокув позові ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що розмір аліментів, який на час звернення з позовом отримує ОСОБА_2, перевищує як мінімальний розмір аліментів на дитину, так і прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.
Крім того, належних та допустимих доказів про наявність законних підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача, з 1/4 до 1/2 частини його доходів позивач суду не надала.
Зазначене судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового, про задоволення позову.
Основними доводами апеляційної скарги є незгода з доказами, які містяться в матеріалах справи щодо наявності у відповідача інших аліментних зобов'язань, посилання на необхідність лікування дитини, що потребує грошових коштів.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні апеляційного суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.
Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшла заява №22-3921/19 від 05.03.2019 року про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.04.2012 року з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до 28.04.2027 року. Рішення набрало законної сили, позивачці було видано виконавчий лист від 08.05.2012 року (а.с.3, 6).
Відповідно до рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.07.2014 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано, прізвище жінки після розірвання шлюбу змінено на «Козиренко» (а.с.4).
Станом на 01.06.2018 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 27327,21 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, складеним державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 (а.с.7).
18.06.2018 року державним виконавцем Роздільнянського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, відповідно до якої у зв'язку з тим, що було виявлено, що боржник ОСОБА_3 отримує дохід в ТОВ «ОСОБА_8 Інтернешнл», виконавчий лист було направлено до виконання за місцем роботи боржника, а саме: м. Київ, вул. Саперно - Слобідська, 22а, нежитлове приміщення з №1 по №14, групи приміщень №309. Постановлено здійснювати відрахування з заробітної плати боржника поточні аліменти в розмірі 1/4 частини та заборгованість в розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 27327,21 грн. (а.с.8-10).
Судом також встановлено, що позивач останні три місяці отримує аліменти від відповідача з урахуванням заборгованості в розмірі 6000 грн., з яких приблизно 3300 грн. складають аліменти, а 2700 грн. погашення існуючої заборгованості.
На даний час дитина проживає разом з матір'ю за адресою: Одеська область Роздільнянський район с. Розалівка, вул. Ген. Плієва,14, що підтверджується довідкою Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 10.07.2018 року №404 (а.с.11).
Статтею 198 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року регламентовано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно статей 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а за домовленістю між ними той із них, хто проживає окремо від дітей, може брати участь у їх утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, що також закріплено у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Отже, перелік обставин, які можуть бути підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів чітко визначений діючим СК України.
З матеріалів справи вбачається, що сімейний стан відповідача змінився. Рішенням Приморського суду м. Маріуполя від 17 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_9 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частин з усіх видів доходів, починаючи з 19 липня 2018 року та до досягнення ОСОБА_10 трирічного віку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 пояснила, що син ОСОБА_5 часто хворіє, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат на лікування, відповідач належної допомоги дитині не надає.
На підтвердження стану здоров'я дитини позивачем надано довідку Одеської обласної дитячої клінічної лікарні від 23.11.2014 року (діагноз - обструктивний бронхіт без загострення), виписку із медичної картки амбулаторного хворого від 21.05.2018 року (діагноз - гострий обструктивний бронхіт), висновок ендокринолога Одеської обласної дитячої лікарні від 11.05.2017 року (діагноз - ожиріння первинної форми), протокол ехокардиографії відділення ультразвукової та функціональної діагностики від 11.05.2017 року.
Єдиною підставою позову позивач зазначає саме понесення додаткових витрат на дитину, у зв'язку з хворобою.
На даний час з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку.
Розмір аліментів 30% прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку був мінімальним розміром аліментів, встановленим законом, на час ухвалення рішення судом про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки. Це той мінімум, який батьки зобов'язані витрачати на дитину, незалежно від доходів, можливостей, бажання, наявності інших дітей.
З 8 липня 2017 року процентну межу стягуваних аліментів було підвищено з не менше 30% до не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який визначається кожного року Законом України «Про державний бюджет України». Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зміна законодавства в частині збільшення розміру прожиткового мінімуму, який повинен стягуватися на утримання дитини контролюється державним виконавцем.
Зважаючи на положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет 2018 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень; для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Аліменти, які зараз отримує позивач на утримання сина від відповідача, що складають 1/4 частину його заробітку, перевищують як мінімальний розмір аліментів на дитину, так і прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.
Відповідно до статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Оскільки позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінились сімейне становище та матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивача, відповідача чи їх неповнолітніх дітей, і є підставою для збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, а саме, необхідність лікування дитини, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Незгода апелянта з доказами, які містяться в матеріалах справи щодо наявності у відповідача інших аліментних зобов'язань, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки вбачається, що копії судових рішень щодо аліментних зобов'язань відповідача надійшли на електрону скриньку суду, зареєстровані канцелярією суду, тому є належними та такими, що стосуються суті спору (а.с.40-44).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст Постанови складено 06 березня 2019 року.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді О.С.Комлева
ОСОБА_11