Дата документу 25.02.2019 Справа № 317/3212/18
Єдиний унікальний № 317/3212/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/461/19 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Біленківська ВК (№99),
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянула 25 лютого 2019 року у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції)в м. Запоріжжя кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого: 17.09.2014 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ст.. 115 ч. 1 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17.02.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 03.06.2014 року по 20.10.2014 року на підставі ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Встановлені ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року обставини:
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Задовольняючи клопотання засудженого, суд, врахувавши наявність заохочень та відсутність непогашених та не знятих стягнень, прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 довів те, що він став на шлях виправлення і до нього можливо застосувати пільгу у вигляді заміни невідбутого строку покарання більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі прокурор не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її незаконною, невмотивованою та такою, що не відповідає матеріалам справи. Зазначає, що ОСОБА_7 під час відбування покарання характеризується посередньо, мав стягнення у вигляді суворої догани, потребує спонукання до праці та власної ініціативи не проявляє. Крім того, ОСОБА_7 не бере участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу, не приймає участі у роботі самодіяльних організацій засуджених. Крім того, відповідно до матеріалів особової справи засудженого, комісією ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» було відмовлено ОСОБА_7 у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст. ст. 100, 101 KBK України. Просить ухвалу скасувати, ухвалити нову, якою відмовити у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, вважав її обґрунтованою та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на достатність підстав для задоволення клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін.
Засуджений у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на працевлаштованість в установі, просив ухвалу суду залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Положеннями ст. 82 КК України передбачена заміна невідбутої частини покарання більш м'яким у разі, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Стаття 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд, заслухавши пояснення засудженого та його захисника, прокурора та представника установи, дослідивши всі обставини справи в повному обсязі, прийшов до законного та обґрунтованого висновку.
Так, ОСОБА_7 засуджений вироком Заводським районним судом м. Запоріжжя від 17.09.2014 року за ч.1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17.02.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 03.06.2014 року по 20.10.2014 року на підставі ч.2 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк покарання розпочався 03.06.2014 року, закінчується 15.01.2021 року.
В місцях позбавлення волі ОСОБА_7 перебуває з 05.06.2014 року.
Під час перебування у слідчому ізоляторі режим тримання не порушував.
Відбуваючи покарання у державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», ОСОБА_7 також характеризується загалом позитивно, за порушення вимог відбування покарання мав одне стягнення, яке виразилося у зберіганні забороненого предмету, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення зняте у законному порядку. За виконання покладених вимог та дотримання правил поведінки шість разів заохочувався правами начальника колонії, та один раз правами начальника відділення СПС.
Матеріали справи підтверджують працевлаштованість на виробництві, на кузні, різноробочим, де також характеризується позитивно, як особа, яка до роботи ставиться добре.
Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебуває. У скоєному злочині провину визнає. За вироком суду позову не має.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що поведінка засудженого ОСОБА_7 може слугувати підтвердженням його виправлення, що спростовує доводи апеляційної скарги прокурора стосовно наявності підстав для відмови заміни невідбутої частини засудженим покарання більш м'яким.
Отже, за наданими з установи відбуття покарання характеристикою та довідками, ОСОБА_7 як особистість загалом характеризується добре.
За час перебування в установі у 2016 році ОСОБА_7 один раз притягався до дисциплінарної відповідальності, про що вказує прокурор в апеляційній скарзі, проте стягнення в установленому порядку знято (а.п. 10), що поряд з наявністю семи заохочень у 2016 - 2018 роках свідчить про бажання засудженого стати на шлях виправлення.
Крім того, протягом 2017-2018 років за час відбування покарання ОСОБА_7 був працевлаштований різноробочим в установі (а.п. 11), що дає суду підстави вважати, що засуджений своїм відношенням до праці, яке виразилось у систематичному виконанні покладених завдань, доводить своє виправлення.
Отже, дані у їх сукупності про особу засудженого ОСОБА_7 за період відбування ним покарання доводять його виправлення.
Таким чином, об'єктивність указаної характеристики, належним чином була врахована судом першої інстанції при вирішенні клопотання засудженого, вся інформація, викладена в ній, в сукупності з даними про працевлаштованість засудженого та наявності заохочень, переконливо доводять про те, що останній став на шлях виправлення.
За вказаних обставин, розглядаючи клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст. 82 КК України, суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, повно та всебічно з'ясував усі дані, що характеризують особу засудженого та інші обставини, які дають можливість дійти до висновку про те, що засуджений став на шлях виправлення та з цього приводу в ухвалі зазначив, всупереч тверджень прокурора, достатні мотиви, з яких вважав, що клопотання слід задовольнити.
При цьому, доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав застосування до останнього положень ст. 82 КК України не заслуговують на увагу, оскільки сам факт виконання всіх обов'язків засудженого, наявність заохочень та працевлаштованість засудженого є безумовними підставами для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм закону України про кримінальну відповідальність та положень Розділу 8 КПК України, відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, а тому залишає без задоволення апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 17 жовтня 2018 року про заміну невідбутої частини покарання більш м'якимвідносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4